ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.12.2006 Справа № 18/242-06 (30/469)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Павловського П.П., Чус О.В.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
позивача –Халаім А.В.
відповідача –Гніденко Ю.Д.
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Інкар” закритого акціонерного товариства “Оветри” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006р. у справі
за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі його Нікопольської філії
до відповідача Дочірнього підприємства “Інкар” закритого акціонерного товариства “Оветри”, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області
про внесення змін до договору та стягненні заборгованості
В С Т А Н О В И В :
15.11.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в особі його Нікопольської філії (далі Банк) про внесення змін до кредитного договору та про стягнення з дочірнього підприємства “Інкар” закритого акціонерного товариства “Оветри” (далі ДП “Інкар”) 614770,64гр. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.05.2002р. сторони уклали кредитний договір в п.6.2 якого передбачили, що спори між сторонами повинні розглядатися третейським судом, склад якого затверджується розпорядженням голови правління Банку. В зв’язку із змінами законодавства України щодо діяльності третейських судів виконання цього пункту є неможливим, а тому Банк просив визнати недійсним п.6.2 договору. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 452645,65гр.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (т.1а.с.120-121, т2 а.с.63-65, 87-88) та в остаточній редакції позову просив змінити п.6.2 кредитного договору та стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 667601,16гр.
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т.1 а.с.147-149, т.2 а.с.26-27,48-51).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006р. (суддя Петрова В.І.) позов задоволено частково : змінено п.6.2 договору та стягнуто на користь позивача заборгованість за договором і судові витрати. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням ДП “Інкар” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та припинити провадження у справі. При цьому апелянт зазначив що судом не враховано наявність судового рішення між тими ж сторонами та по тому ж спору,
_______________________________________________________________________________Під час розгляду справи оголошувалась перерва з 5.12 по 12.12.2006р.
а також ухвала суду по справі №Б24/221/02, якою підтверджується погашення грошового зобов’язання відповідача. Позивачем не доведено, що в структурі Банку ліквідуються третейські суди. Крім того, позивачем при зміні розміру позовних вимог не в повному обсязі оплачено державне мито.
Банк у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2002р. сторони уклали кредитний договір №В08 на підставі якого відповідач отримав від Банку кредит в розмірі, еквівалентному 57202 долара США (т.1 а.с.5,12). Пунктом 6.2 спірного договору передбачено, що всі спори, що вникають в зв’язку з цим договором, підлягають розгляду третейським судом, затвердженим розпорядженням голови правління Банку №686-р від 1.07.1998р., наказом №920 від 25.08.1998р., розпорядженнями №08.01/4/79 та 08.01/4/64 у обумовленому договором складі третейського суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо необхідності внесення змін до п.6.2 договору, позивач зазначив, що наказом голови правління Банку від 23.05.2002р. із складу Банку виключено третейські суди і що відповідно до Закону України “Про третейські суди” представники сторін не можуть бути третейськими суддями.
В підтвердження факту ліквідації в структурі Банку третейського суду позивачем надано належним чином засвідчену копію наказу №544 (т.1 а.с.27). Крім того, з 16.06.2004р. набрав чинності Закон України “Про третейські суди”, відповідно до ст.18 якого третейським суддею не може бути представник сторони. Таким чином, внаслідок істотної зміни обставини, якими сторони керувались при затвердженні третейської угоди, розгляд спорів третейськими суддями –працівниками Банку, став неможливим, а п.6.2 договору перестав відповідати вимогам чинного законодавства, що обумовлює необхідність його зміни.
В той же час, з матеріалів справи слідує, що при розгляді спору щодо змін умов договору позивач наполягає на тому, щоб внести такі зміни, які взагалі унеможливлять розгляд третейськими судами спорів, що виникають із договору №В08, а ДП “Інкар”, заперечуючи проти заявленого позову, фактично наполягає на збереженні третейської угоди.
Згідно із ч2 ст.652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінено на вимогу заінтересованої сторони з підстав, встановлених ч4 цієї статті. Частиною 4 ст. 652 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам держави або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Збереження умов п.6.2, який в зв’язку із зміною законодавства став суперечити Закону України “Про третейські суди”, призведе до порушення гарантованого Конституцією України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод права на судовий захист інтересів сторін, оскільки розгляд спору третейським судом у передбаченим вказаним пунктом договору складі є неможливим. Водночас, сторони позбавлені можливості розглядати спори і у судах загальної юрисдикції, що підтверджується судовими рішеннями по справі 332/352 (т.1 а.с.20-25). Оскільки розірвання договору лише через виникнення ситуації, в якій сторони позбавлено можливість здійснити захист своїх інтересів в суді, суперечить суспільним інтересам, колегія суддів вважає, що існують підстави для прийняття судового рішення щодо зміни умов договору.
Заперечення відповідача на те, що позивачем недодержано досудового порядку врегулювання спору безпідставно з огляду на таке.
Статтею 188 ГК України передбачено обов’язок сторони, що ініціює зміни до договору, звернутися спочатку з відповідною пропозицією до іншій сторони. Лише у випадку неотримання відповіді або недосягнення згоди спір передається на вирішення суду. В той же час, відповідно до рішення Конституційного суду України від 9.07.2002р. недодержання досудового порядку врегулювання спору не виключає можливості судового розгляду та поновлення порушеного права. За таких обставин відсутні підстави для відмови в судовому розгляді порушеного позивачем питання щодо внесення змін до спірного договору.
При розгляді вимог Банку щодо зміни п.6.2 договору суд виходить із наступного.
Уклавши договір та фактично підписавши третейську угоду, сторони тим самим дійшли згоди про те, що всі спори, що виникають в зв’язку з цим договором, підлягають розгляду третейським судом. В зв’язку з тим, що склад третейського суду, зазначений у п.6.2 договору, не може здійснювати розгляд спору, третейська угода не відповідає вимогам закону лише в тій частині, яка визначає склад третейського суду. Оскільки ч8 ст.12 Закону України “Про третейські суди” передбачено, що третейська угода може містити просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом, визнання недійсною третейської угоди в частині складу третейського суду не суперечить волевиявленню сторін, яке вони висловили при укладенні спірного договору, та не суперечить приписам чинного законодавства.
В той же час, враховуючи суттєву різницю в порядку здійснення судочинства третейськими судами та судами загальної юрисдикції, запропоновані позивачем зміни умов договору стосуються його істотних умов, але в порушення приписів ст.33 ГПК України Банком не доведено, що сторони уклали б кредитний договір без включення до нього третейської угоди.
З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що п.6.2 договору повинен бути змінений зі збереженням третейської угоди, але з урахуванням приписів Закону України “Про третейські суди”.
Що стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, то провадження в цій частині повинно бути припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України в зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України через наявність третейської угоди між сторонами, а тому апеляційний суд не входить в обговорення питання обґрунтованості заявленого позову про стягнення заборгованості за кредитними договором.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п.4 ч1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч2 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони в розмірах, фактично ними сплачених, оскільки спір виник внаслідок небажання сторін самостійно врегулювати спірне питання.
Керуючись п.1 ст.80, 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Інкар” закритого акціонерного товариства “Оветри” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006р. скасувати.
Позов задовольнити частково.
Змінити п.6.2 кредитного договору №В08 від 17.05.2002р. виклавши його в наступній редакції : “Всі спори між сторонами, що виникають з договору або в зв’язку з ним підлягають розгляду третейським судом у порядку передбаченому законом України “Про третейські суди”.
В частині позову про стягнення заборгованості провадження у справі припинити.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський
Постанову оформлено у відповідності
до вимог ст.84 ГПК України 13.12.2006р.