№ справи:121/6473/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.

№ провадження:22-ц/190/6360/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору іпотеки,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - Ємельяненка Юрія Анатолійовича на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано договір іпотеки від 14 серпня 2008 року, реєстраційний № 7311, укладеним між Акціонерним банком «Київська Русь» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в частині передачі Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в іпотеку Акціонерному банку «Київська Русь» однокімнатної квартири АДРЕСА_1

Стягнено з до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (код ЄДРПОУ 20676633), Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (код ЄДРПОУ 24214088) на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 57,35 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Київська Русь» - Ємельяненко Ю.А. ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом не було взято до уваги, що позивачка не є стороною оспореного нею договору іпотеки, отже, відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України, не має права на звернення до суду з вимогами про визнання його недійсним.

Зазначає, що всупереч вимогам статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, позивачкою не було доведено, що приміщення, право на яке вона мала отримати за договором пайової участі, знаходиться у будинку, який є предметом іпотеки за оспореним договором іпотеки. Посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не могло надати банку в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на 7-му поверсі загальною площею 51,00 кв.м., розташована у будинку АДРЕСА_1 у м. Ялта, не буде належати ТОВ фірма «Консоль ЛТД», оскільки на час укладення оспореного договору іпотеки об'єкти незавершеного будівництва були зареєстровані за ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на праві приватної власності, що підтверджується матеріалами справи, а саме - витягами КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», виданими 18 липня 2008 року за № 19580774 та № 19581840. Також, вказує, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки листу Голови Правління ТОВ фірма «Консоль ЛТД» від 31 липня 2008 року, згідно якого ТОВ фірма «Консоль ЛТД» підтвердило перед укладання іпотечного договору, що фінансування об'єкту незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 здійснювалось за рахунок власних коштів ТОВ фірма «Консоль ЛТД», і договори з пайовиками не укладались. Крім того, зазначає, що судом при розгляді справи не були враховані положення статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, отже вважає, що у суду не було правових підстав для визнання іпотечного договору недійсним.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання договору іпотеки у частині недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що цим договором порушуються майнові права позивачки, оскільки предмет іпотеки включає частку, яка повинна бути передана у її власність як учасниці спільної діяльності за договором пайової участі у будівництві житлового комплексу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.

При розгляді справи судом встановлено, що 11 травня 2005 року між позивачкою ОСОБА_6 та відповідачем ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено Договір № 1700/28-43(р) пайової участі у будівництві (а.с.8-9).

Відповідно до пункту 1.1. Договору учасники зобов'язуються спільно діяти для досягнення спільної мети: будівництва житлового комплексу «Океан» по АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію.

Згідно пункту 3.1. Договору позивачка зобов'язується у якості свого вкладу у спільну діяльність з пайовій участі у будівництві внести грошові кошти (пай) у розмірі еквівалентному 60912 доларів США в гривнях по курсу НБУ, поетапно в строк до 10 березня 2007 року.

Із матеріалів справи вбачається, що пайовий внесок позивачки сплачений на рахунок ТОВ фірма «Консоль ЛТД» у повному обсязі у сумі 60912 доларів США, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.31-33).

Відповідно до пункту 3.2. Договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД» зобов'язується передати позивачці після завершення будівництва її частку в натурі, у вигляді однокімнатної квартири будівельний № 16 на 6-му поверсі, загальною проектною площею 50,76 кв.м., яка розташована у житловому комплексі АДРЕСА_1

За актом виконання договору пайової участі у будівництві від 24 травня 2012 року, підписаного сторонами, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передало ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1

14 серпня 2008 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та АБ «Київська Русь» укладено договір іпотеки, реєстровий № 7311, згідно якого ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передало останньому в іпотеку нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва - багатоповерховий житловий будинок з магазином, паркінгом і дахової котельні/без дахової котельні, розташований за адресою: Україна, АР Крим, АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2348 га (а.с.10-15).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільного прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним.

Разом з тим, визнання правочину недійсним може бути способом захисту порушеного права, якщо за наслідками визнання договору недійсним право позивача буде поновлено.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 575 Цивільного кодексу України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В постанові від 30 січня 2013 року у справі №6-168 цс 12 Верховний Суд України дійшов правового висновку, який в силу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх судів, і згідно якого відповідно до частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За змістом статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки, предметом іпотеки могли бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також міг бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець міг документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна могла бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширювалася на частину об'єкта нерухомого майна, яка не могла бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва (частина 7 статті 5 Закону).

Установивши, що майнові права на відповідну квартиру у незавершеному будівництвом житловому будинку, вартість якої була сплачена замовником за договором будівельного підряду, відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не могли бути предметом застави, а відтак ТОВ «Екобуд» неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір іпотеки, який укладено без згоди позивачів на передачу майнових прав на спірну квартиру в іпотеку, є недійсним у силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки (справа №6-168 цс 12).

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено, що позивачка ОСОБА_6 повністю виконала свої зобов'язання за договорами про спільну діяльність з пайової участі у будівництві, сплативши свій внесок повністю (стовідсотково) у розмірі 60.912 доларів США за договором № 1700/28-43(р), тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що частина незавершеного будівництва у вигляді однокімнатної квартири № 20, що переходить у власність позивачки як окремий об'єкт права власності, не могла бути предметом застави, і ТОВ фірма «Консоль ЛТД» неправомірно передало в іпотеку зазначене майно, а тому договір іпотеки, який укладено без згоди позивачки на передачу спірної квартири в іпотеку, є недійсним в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог частини 2 статті 583 Цивільного кодексу України та статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки.

Доводи апеляційної скарги банку, що при укладанні договору іпотеки саме ТОВ фірма «Консоль ЛТД» належало право на об'єкт незавершеного будівництва, колегія суддів не приймає до уваги, тому що спірні приміщення у будівництві у цілому, а саме квартира № 20, становиться самостійним окремим об'єктом нерухомості, а тому не могла бути передана в іпотеку без дотримання вимог статті 5 Закону України «Про іпотеку» у зазначеній редакції.

Доводи апеляційної скарги про те, що іпотекодавець повідомив письмово банк про відсутність залучених коштів для будівництва зазначеного об'єкту і не укладення договорів з пайовиками, колегія суддів не приймає до уваги, тому що зазначена поведінка сторони договору іпотеки не захищає прав іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги про порушення вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів вважає безпідставними, тому що позивачка набула майнових прав до укладення оспореного нею договору іпотеки, і відповідне наступне обтяження не може бути застосовано до неї.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» - Ємельяненка Юрія Анатолійовича відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.