АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 2707/2007 Головуючий по 1-й інстанції
Литвин М. М. Суддя-доповідач: Дорош А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2007 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Судців Обідіної О.І., КарнаухаП.М.
при секретарі Гнатюк О.С
з участю
представника позивача Бондарець Д.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою військового прокурора Полтавського гарнізону
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2007 року
по справі за позовом військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Полтавського військового інституту зв"язку Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2007 року відмовлено у задоволенні позову військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Полтавського військового інституту зв"язку Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання.
В апеляційній скарзі військовий прокурор Полтавського гарнізону просить вищевказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом невірно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
2
Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається із матеріалів справи, з 17.07.2001 р. по 19.04.2004 р. відповідач ОСОБА_1 навчався в якості курсанта у Полтавському військовому інституті зв"язку. 19.04.2004 р. наказом начальника ПВІЗ за № 89 він був відрахований з вказаного навчального закладу у зв"язку з розірванням контракту через недисциплінованість (а.с. 10, 12).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що
постанова KM України від 12.07, 2006 "Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов"язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" у відповідності до вимог ст. 58 Конституції України не має зворотньої дії у часі, крім випадків, коли закони та інші нормативно-правові акти пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
Як встановила колегія суддів, даний висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.08.2002 року між Міністерством оборони України в особі начальника Полтавського військового інституту зв"язку та рядовим ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу.
Згідно п. 2 даного контракту начальник вищого військового навчального закладу зобов'язується забезпечувати курсантові (слухачеві) фінансове і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства України , п. 5 передбачає, що умови контракту можуть бути змінені або доповнені тільки за згодою сторін у письмовій формі (а.с. 9).
Типова форма контракту є додатком до Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2002 року № 053/2001.
Як вбачається із тексту контракту, він є двостороннім договором, оскільки правами та обов"язками у ньому наділені обидві сторони, тому посилання позивача про необхідність застосування до даних правовідносин ст. ст. 509, 526, 623 ЦК України є безпідставним.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК україни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов"язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи зміст укладеного контракту, колегія судців приходить до висновку, що він не містить обов"язку курсанта у разі його розірвання відшкодування витрат, пов"язаних з навчанням і утриманням у вищому навчальному закладі.
3
'Згідно п. 84 вищевказаного Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом. .. , курсанти в разі розірвання контракту відшкодовують МО України витрати, пов"язані з навчанням і утриманням у вищому навчальному закладі. Відшкодування коштів здійснюється в порядку і розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На час відрахування ОСОБА_1 із числа курсантів інституту дане Положення не містило механізму відшкодування цих витрат. Лише 12.07.2006 року була прийнята
постанова KM України № 964 "Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов"язаних з їх триманням у вищих навчальних закладах.
За таких обставин, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.
З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу військового прокурора Полтавського гарнізону відхилити, а рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
СУДДІ: