Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2013 2008 р. Головуючий у 1-й інстанції -Охременко В.А.
Категорія - 33 Доповідач - Потапенко В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого-судді - Черненка В.В.
Суддів - Потапенка В.І., Спірідонової Л.С.
при секретарі - Животовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнського РВ УМВС в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Новоукраїнського РВ УМВС в Кіровоградській області про відшкодування моральної шкоди у сумі 17000 грн. Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2008 року у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2008 року та постановити нове рішення , посилаючись на те, що виводи суду є необґрунтованими , так як вони протирічить фактичним даним. Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, з підстав передбачених ст. 308 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено , що позивач 20 березня 1999 року звернувся до Новоукраїнського РВ УМВС із заявою про скоєний відносно нього злочин. 19 листопада 1999 року постанову про відмову у порушенні кримінальної справи було скасовано та порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого 206 ч.2 КК України ( в редакції 1960 року). 28 грудня 2004 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України і кримінальна справа , де позивач є потерпілим знаходиться у стадії досудового слідства і будь-якого рішення не прийнято. Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не зміг пояснити в чому є моральна шкода, яка як він вважає спричинена працівниками міліції. З пояснень третьої особи на стороні відповідача , яка проводила у свій час досудове слідство по кримінальній справі , встановлено , що позивач вказував , що його побили невідомі особи, яких він не знає, був в той час в нетверезому стані., що не заперечив і позивач у судовому засіданні. Зважаючи на вищевикладені обставини , з посиланням на вимоги ст. ст. 1166, 1167, 1175,
2
1176 ЦК України , суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не зміг довести суду чим працівниками міліції йому спричинена моральна шкода та причинний зв'язок між діями працівників міліції та наслідками , і з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом. Як вбачається з змісту позовної заяви, предметом позову є оскарження бездіяльності слідчих СВ Новоукраїнського РВ УМВС України ОСОБА_2 , ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5 , які на думку позивача чинили слідче свавілля, що проявилося у грубому порушенні законності, зловживання службовим становищем, навмисним зволіканням часу, неуважності, грубощах, шантажу, брехні, чим було порушено його конституційне право на захист. ( т.1 ас.3) Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не довів обставин, які ним були зазначені у позовній заяві, не зазначив , якими саме діями чи бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, зазначивши тільки про те, що восьмирічна тяганина з розслідування кримінальної справи змусили його звертатися зі скаргами у різні інстанції, що призвело до відриву його від звичайного способу життя та призвело до захворювання. Відповідно до глави 22 КПК України «Оскарження дій слідчого і прокурора» ст. 234 дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Судом першої інстанції встановлено , що кримінальна справа , по якій позивач визнаний потерпілим перебуває у стадії досудового слідства і встановити факт бездіяльності органу досудового слідства при проведенні розслідування даної кримінальної справи може тільки суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи. Виходячи з вищенаведеного , колегія суддів дійшла висновку , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права , його висновки відповідають фактичним , а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відсутні. Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 319 ЦПК України , колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - суддя
Судді :