АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2162/2007 р. Головуючий по 1-й інстанції:
Савічев В.О. Суддя-доповідач: Дорош А.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2007 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дорош А.І.
Суддів: Обідіної О.С. , Лобова О.А. при секретарі Коротун І.В.
з участю
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 червня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договорів дарування квартири недійсними, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І., -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2006 року ОСОБА_2 3вернулася в суд із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що, підписуючи договір дарування спірної квартири в листопаді 1998 року, дочка- відповідачка по справі ОСОБА_3 завела її в оману, стверджуючи у нотаріуса, що вона підписує заповіт. В січні 1999 року ОСОБА_3 подарувала квартиру своєму сину - ОСОБА_4 , який помер в серпні 2006 року. Просить постановити рішення, яким визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 листопада 1998 року та від 28 січня 1999 року недійсними, поновивши строк для звернення до суду.
2
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 червня 2007 року позов ОСОБА_2 3адоволено. Строк для звернення до суду поновлено. Постановлено визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 листопада 1998 року, посвідчений приватним нотаріусом Ліньковою І.Б. за № 1567 та договір дарування цієї ж квартири від 28 січня 1999 року, посвідчений приватним нотаріусом Ліньковою І.Б. за № 201 - недійсними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах приходить до висновку, що апеляційна скарга піддягає задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не є грамотною та довіряючи своїй дочці і підписуючи договір дарування, вважала що вона підписала заповіт. З цих підстав, посилаючись на вимоги ст. 57 ЦК України 1963 року, суд, поновивши строк позовної давності, визнав договори дарування квартири АДРЕСА_1 від 23 листопалда 1998 року та від 28 січня 1999 року, які посвідчені приватним нотаріусом Ліньковою І.Б., недійсними.
Посилаючись на вимоги статті 230 ЦК України 2004 року, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_3 при укладенні правочину ввела в оману другу сторону - позивачку ОСОБА_2, а тому такий правочин визнається судом недійсним.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може за таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Із змісту ч. 1 ст. 3 ЦПК України випливає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
3
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про порушені права чи свободи позивачки ОСОБА_2 та поважність пропуску нею строку для звернення до суду за захистом своїх прав. Обставини, зазначені в договорі дарування від 23 листопада 1998 року, сторонами не спростовані і не спростовувалися. Будь-яких доказів про обман, зловмисної угоди чи збіг тяжких обставин для позивача сторонами не надано і судом першої інстанції не встановлені.
Позивачка ОСОБА_2 3вернулася з позовом до суду через 8 (вісім ) років після укладення договору дарування і через 4 (чотири) місяці після смерті внука -ОСОБА_4 , який за договором дарування від 28 січня 1999 року набув право власності на спірну квартиру, тобто лише після відкриття спадщини на право якої між сторонами виник спір.
Є таким, що не відповідає дійсності висновок суду про те, що відповідачка ОСОБА_3, яка є дочкою позивачки ОСОБА_2, завела в оману свою маму і надала їй на підпис не заповіт, а договір дарування.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 підтвердила той факт, що позивачка ОСОБА_2 мала намір укласти заповіт, але сама Хоменко обдуривши останню надала для підпису договір дарування не пояснюючи, що саме необхідно підписати( а.с. 31). В рішенні суд послався на пояснення відповідачки ОСОБА_3 як на докази, що підтверджують позовні вимоги.
Однак пояснення відповідачки ОСОБА_3 спростовуються письмовими поясненнями приватного нотаріуса Лінькової І.Б. із повідомлення якої вбачається, що як договір дарування спірної квартири від 23 листопада 1998 року за № 1567, так і договір дарування від 28 січня 1999 року за №201, посвідчені у відповідності до чинного законодавства за волевиявленням сторін, яким до вчинення угоди роз'яснені зміст та правові наслідки.
Посилання суду на пояснення відповідачки ОСОБА_3 як доказ обману є неналежним доказом з огляду на правила ст. 62 ЦПК України. Визнання ж відповідачки ОСОБА_3 обставин, зазначених у позові, належними доказами не підтверджені.
Є недоведеним той факт, що позивачка ОСОБА_2 після укладення договору дарування не передала майно обдарованій ОСОБА_3, а та в свою чергу не передала спірну квартиру своєму сину - ОСОБА_4
Проживання позивачки ОСОБА_2 в спірній квартирі не є підставою для визнання договору дарування недійсним, оскільки після укладення договору дарування від 28 січня 1999 року, яким ОСОБА_3 подарувала, а її син - ОСОБА_4 прийняв у дар спірну квартиру, набувач права власності - ОСОБА_4 оформив у Комунальному госпрозрахунковому житлово-експлуатаційному підприємству (КГЖЕП) «Автозаводське» особовий рахунок на спірну квартиру (а.с. 11), тобто виконав дії за якими прийняв у дар спірну квартиру.
Не може бути підставою для визнання договору дарування і наявність договору № 50 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, оскільки зазначений договір укладено між КГЖЕП «Автозаводське» і споживачем ОСОБА_2, яка проживає в спірній квартирі за договором найму
4
як квартиронаймач і користується комунальними послугами, що стверджується довідкою КГЖЕП «Автозаводське» від 01 грудня 2006 року(а.с. 11).
Є невірним і посилання суду першої інстанції на вимоги ст. 230 ЦК України 2003 року, якими регулюються правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, оскільки при укладенні договору дарування між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 23 листопада 1998 року порушень цивільного законодавства не виявлено.
Більше того, спірні правовідносини між сторонами виникли 23 листопада 1998 року, а Цивільний Кодекс України, на вимоги якого послався суд першої інстанції, набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
З позивача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 16 грн. 64 коп. недосплаченого судового збору (державного мита).
З огляду на викладене апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.3, 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 червня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договорів дарування квартири недійсними - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 16 грн. 64 коп.( шістнадцять гривень 64 коп.) - судового збору (державного мита).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.