Справа № 22ц-6447/2007р. Головуючий в 1-й інстанції: Юхимук Р.С.
Категорія: Доповідач: Борисов Є.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 грудня 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Мартинюка В.І., Пригорнєвої Л.І.
при секретарі: Лямзіній О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 СДВП «Об'єднання Азот» про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з СДВП «Об'єднання «Азот» на його користь моральної шкоди в розмірі 86400 грн., що складає 216 мінімальних заробітних плат із розрахунку, що мінімальна заробітна плата складає 400 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 751, 22 грн. в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач як роботодавець є відповідальним за спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням з роботи та порушенням його права на безпечні умови праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання. На підтвердження своїх вимог позивач посилається на акт розслідування професійного захворювання від 16.07.2001 року, на висновок експерта- судового психолога, згідно з яким розмір відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням трудових прав на безпечні умови праці складає 36 мінімальних заробітних плат, а відшкодування у зв'язку незаконним звільненням - 72 мінімальних розмірів заробітної плати. З урахуванням формули, яка застосована у висновку експерта загальна сума відшкодування моральної шкоди відповідно складає 216 розмірів мінімальної заробітної плати. На підтвердження факту незаконного звільнення позивач посилається на мирову угоду від 23.12.2004 року, укладену між ним та СДВП «Об'єднання Азот», яка була затверджена ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23.12.2004 року, згідно з якою підприємство визнало факт незаконного звільнення позивача на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України і взяло на себе зобов'язання змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 на п.2 ст. 40 КЗпП України, тобто звільнення внаслідок виявленої невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 були залишені без задоволення в повному обсязі за їх необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія
вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працював в СДВП «Об'єднання «Азот» в якості промивальника-пропарщика цистерн залізничного цеху і наказом № 61 від 15.06.2001 року був звільнений по ст. 40п. 4 КЗпП України у зв'язку з вчиненням прогулів без поважних причин. Своє звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України позивач оспорював у суді і 23.12.2004 року між сторонами була досягнута мирова угода, згідно з якою СДВП «Об'єднання «Азот» взяло на себе зобов'язання змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1, зазначивши в його трудовій книжці в якості причини звільнення виявлену невідповідність працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. Зазначена мирова" угода була затверджена ухвалою Сєвєроддонецького міського суду Луганської області від 23.12.2004 року.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем ним було отримане професійне захворювання -хронічний лімфолейкоз і з 01.09.2005 року була встановлена ступінь втрати професійної працездатності -80% та друга група інвалідності.
Вказані обставини підтверджуються випискою з наказу про звільнення, копією акту розслідування професійного захворювання, копією довідки МСЕК, копіями мирової угоди та ухвали суду про її затвердження (а.с. 11 -16, 49, 216-218, 247).
Враховуючи ту обставину, що на момент встановлення у позивача професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, лежав на Фонді соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 до СДВП «Об'єднання Азот» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення права на безпечні умови праці є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в силу вимог ч.3 ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, а також в силу рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року.
Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем не доведена незаконність його звільнення з підприємства, оскільки сам факт укладення мирової угоди, згідно з якою СДВП «Об'єднання Азот» взяло на себе зобов'язання змінити формулювання підстав звільнення позивача, свідчить про те. що підприємство визнало неправомірність звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України і у добровільному порядку погодилось відновити порушене право.
Згідно зі ст. 237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з безпідставним звільненням з роботи позивач зазнав певних моральних страждань, був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення втрачених життєвих зв'язків, тому з урахуванням всіх обставин справи судова колегія вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до СДВП «Об'єднання «Азот» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з незаконним звільненням є частково обгрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 1500 грн.
Таким чином, оскільки в даному випадку висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення, судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в сумі 1500 грн. Решта позовних вимог ОСОБА_1 є необгрунтованою і задоволенню не підлягає.
Понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. .88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 12 грн.77 коп.
Посилання апелянта на наявний в матеріалах справи висновок експерта - судового психолога, згідно з яким розмір грошової компенсації моральної шкоди, завданої незаконним звільненням становить 72 мінімальні заробітні плати, на думку судової колегії не може бути взятий до уваги , оскільки він не містить в собі докладного обгрунтування висновків експерта відносно розміру грошової компенсації завданої моральної шкоди, а також в ньому не зазначено, з яких саме міркувань виходив експерт, застосовуючи саме таку методику визначення розміру компенсації моральної шкоди, завданої позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304. 307. 309, 313, 314, 316 ЦПК України,
судова колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 СДВП «Об'єднання «Азот» про відшкодування моральної шкоди-скасувати.
Ухвалити по даній справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до СДВП «Об'єднання Азот» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з СДВП «Об'єднання «АзОт» на користь ОСОБА_1 1500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 12 грн.77коп. - в рахунок відшкодування судових витрат.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 до СДВП «Об'єднання «Азот» про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення за їх необґрунтованістю.
Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення.