П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
12 листопада 2013 р.. Справа № 802/4251/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,,
секретаря суд засідань Ємельянова Р.І.
за участю представників сторін:
позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4,
відповідача Пацьори Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3
до військової частини А 0549
про стягнення грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок з врахуванням 3% річних,
керуючись ст. ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з адміністративною позовною заявою до військової частини А0549 про стягнення грошової компенсації за не отриманий продовольчий пайок з врахуванням 3% річних.
В судовому засіданні позивачі, їх представник свої вимоги підтримали у повному обсязі та обґрунтували свій позов тим що, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебували на службі у військовій частині А 0201, яка знаходилась на продовольчому забезпеченні в військовій частині А 0549. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань» військовослужбовці забезпечувались продовольчим пайком по нормі №7, проте, з 11.03.2000 року Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року положення дії ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено. Вважають, що відповідач не мав права обмежувати їх та членів родини у правах і свободі встановлених законодавством. Відповідачем в/ч А 0549 порушено право на законне і гарантоване державою право щодо одержання продовольчого забезпечення за рахунок держави. Внаслідок чого, у військової частини А 0549 утворилась заборгованість перед ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по компенсації за продовольчі пайки за період з 11.03.2000 року по 31.12.2006 року з врахуванням 3% річних.
Представник відповідача проти позову заперечив, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні та наданих в судовому засіданні поясненнях, що відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 23.03.2000 року з 11.03.2000 року призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків за колишньою нормою №7 або за їх бажанням компенсації замість них. Закон не скасований, Конституційним судом України неконституційним не визнаний. Крім того, 29.03.2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», яка також не передбачає компенсації за продовольче забезпечення. Підсумовуючи вищезазначене, грошова компенсація замість продовольчих пайків та речового майна була передбачена законодавством України в період з 20.12.1991 року по 11.03.2000 року.
Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перебували на військовій службі у військовій частині А0201.
Відповідно до п. 2.3 «Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час», затвердженого наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 року №402, у Збройних Силах України забезпечення харчування військовослужбовців та інших категорій за встановленими нормами здійснюється за рахунок держави. Військовослужбовцям та іншим категоріям норми харчування видаються через відповідні їдальні або замість установлених норм харчування (основні і додаткові продукти) виплачується грошова компенсація у розмірі вартості цих норм.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року положення дії ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань» позивачі мали право на отримання грошової компенсації вартості продовольчого пайка (набору продуктів харчування) за нормою №7.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» затверджено нові норми харчування військовослужбовців, які не зупинялись Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів». Відповідно до норми харчування №1, що затверджена вказаною постановою, право на забезпечення за вказаною нормою мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці рядового , сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.
Не дивлячись на те, що з 11 березня 2000 року дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині наявності у військовослужбовців права на отримання компенсації за продовольчий пайок зупинена на підставі Законів України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів», але з 2001 року набрала чинності ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», якою гарантується отримання військовослужбовцями за рахунок держави різних видів забезпечення, в тому числі, і продовольчого. А тому, суд повинен керуватись вимогами закону, який набрав чинності у більш пізніший час.
Крім того, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачена також відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Ст. 22 Конституції України передбачає, що права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином суд вважає, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року являється таким, що звужує зміст і обсяг існуючих прав громадян.
Суд вважає, що статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент правовідносин) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Даний позов в суд позивачі подали 01.02.07 р.. Під час судового розгляду представником позивача не надано пояснень щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, тому пропущення строку слід вважати таким, що відбулося без поважних причин.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент правовідносин), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачі без поважних причин пропустили строк звернення до суду, що є підставою для відмови в задоволенні частини їх позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 частково.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А 0549 (м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105, код ЄДРПОУ 08540799) на користь ОСОБА_6 (інд. НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (інд. НОМЕР_2, проживає АДРЕСА_2), ОСОБА_3 ( інд. НОМЕР_3, м. Вінниця, проживає АДРЕСА_3, зареєстрований за адресою АДРЕСА_4) грошову компенсацію за неотриманий продовольчий пайок, з врахуванням 3% річних, за період з 31 грудня 2005 року по 31 грудня 2006 року включно.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України
Суддя Крапівницька Н. Л.