ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2013 р. справа № 804/12983/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
при секретарі судового засідання Трайдук С.В.
за участю представників сторін:
позивача Новікова М.А.
відповідача Барчак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за 2012 рік у розмірі 14 979,55 грн., та пені у розмірі 3,00 грн., -
ВСТАНОВИВ:
02 жовтня 2013 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс" адміністративно-господарські санкції у розмірі 14 979 грн. 55 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інфорс" при середньообліковій кількості 44 штатних працівника, повинно працювати 2 інваліди. Натомість, відповідач має 1 штатного працівника, якому встановлена інвалідність, отже, не виконує зазначений норматив, чим порушує вимоги ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", тому, відповідно до розрахунку (а.с. 5) зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 14 979 грн. 55 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню, нараховану на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, в сумі 3 грн. 00 коп., за несвоєчасну їх сплату. В добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом (а.с. 2-3).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).
В судове засідання з'явились всі представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнала, надала до суду письмові заперечення (а.с. 16-18) зазначивши, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, вина підприємства у невиконані нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році відсутня, оскільки всі передбачені законом заходи для належного виконання цього обов'язку було вжито. Зокрема, підприємство протягом 2012 року подавало звітність за формою 3-ПН про наявність вакансій до Криворізького міського центру зайнятості. Проте, жодна особа на заявлену вакансію центром зайнятості направлена не була, самостійно інваліди для працевлаштування до підприємства також не зверталися, відмов у працевлаштуванні з боку відповідача не було. Підприємством своєчасно подано звітність до Фонду соціального захисту інвалідів за формою 10-ПІ. Отже, відповідач вважає, що виконав всі передбачені законом обов'язки, разом з тим, його обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та подання обов'язкової звітності не супроводжується обов'язком займатися пошуком для працевлаштовування інвалідів на створені робочі місця, оскільки це є обов'язком відповідних державних органів. Посилаючись на вказані обставини, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком для працевлаштовування інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфорс" (код ЄДРПОУ 31123187) відповідно до Виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14.09.2000 р. зареєстроване (а.с. 19) та перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 N 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420.
Згідно форми № 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 рік, наданої відповідачем 28.02.2013 р. до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 44 особи. Відповідно, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 2 особи. Проте, у 2012 році на підприємстві працював 1 штатний працівник, якому встановлена інвалідність, що підтверджено звітом відповідача за формою № 10-ПІ (а.с. 4).
Отже, формально вбачається факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць, а саме не працевлаштування 1 інваліда.
Разом з тим, з відповіді Криворізького міського центру зайнятості № 05-14/1683 від 31.05.2013 року, наданої на запит Директора Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів М.А. Новіченко від 13.05.2013 р. за № 04-01/1193 вбачається що протягом з січня по грудень 2012 року ТОВ "Інфорс" щомісяця надавало звіти 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" (а.с. 32), що також підтверджується наданої на запит ТОВ "Інфорс" вих. № 15718 від 01.10.2013 р. (а.с. 18-а) відповіді, з якої також вбачається, що протягом 2011 - 2012 року ТОВ "Інфорс" щомісячно надавало до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", з вакансіями для людей з інвалідністю на посаду "інженер-програміст" (а.с. 39).
У звіті, поданому в січні 2012 р. зазначалось про наявність вакансій для інвалідів у кількості 1 особи (а.с. 40), у лютому-жовтні 2012 р. зазначалось про наявність вакансій для інвалідів у кількості 2 осіб (а.с. 41-49), у листопаді та грудні 2012 р. зазначалось про наявність вакансій для інвалідів у кількості 1 особи (а.с. 50-51) тобто, у звітах вказано про потребу у інвалідах у кількості навіть більшій, ніж вимагає норматив. У відповіді на запит від 31.05.2013 р. № 05-14/1683 також зазначено, що протягом 2012 року на підприємство для працевлаштування було направлено 1 інваліда, який самостійно відмовився від запропонованої роботи через невлаштування заробітної плати. Випадків безпідставної відмови у прийнятті інвалідів на роботу за направленням центру зайнятості не зафіксовано (а.с. 32).
Матеріалами справи чітко встановлено, що звертаючись до суду 02.10.2013 р. позивач, відповідно до відповіді на запит від Криворізького міського центру зайнятості № 05-14/1683 від 31.05.2013 року, був усвідомлений ще 03.06.2013 р. про подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфорс" звітів за формою 3-ПН «Звіту про наявність вакансій», отже про дотримання відповідачем Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання.
Відповідачем звітність за формою № 3-ПН до центру зайнятості протягом 2012 року подавалася за встановленою формою, та регулярно (щомісячно). При цьому, випадків відмови підприємством у працевлаштуванні інвалідів, центром зайнятості не зафіксовано.
Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, вставлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць, та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.
Згідно ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, внаслідок застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 цієї статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Згідно ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
На виконання ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.
Отже, за відсутності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, не виникає підстав для застосування фінансових санкцій.
Судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, щодо створення робочих місць для інвалідів, а також своєчасного надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Натомість, доказів того, що ТОВ "Інфорс" відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, позивачем не надано.
Відповідно, у суду немає законних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ТОВ "Інфорс" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, та, відповідно, пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню .
Відмовляючи у задоволенні позову судом також враховано, що аналогічна адміністративна справа між тими ж сторонами, але за попередній період вже розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом по справі № 2а/0470/1686/12, якою ухвалою суду від 31.01.2013 р. апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було залишено без задоволення за необґрунтованістю (а.с. 52-53). Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 23.04.2013 року по справі № К/800/21568/13 Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів було відмовлено у відкритті касаційного провадження також за необґрунтованістю та відсутністю переконливих доводів, які б давали підстави вважати, що суди попередніх інстанцій невірно застосовують норма матеріального або процесуального права (а.с. 54).
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнення судового збору в таких випадках не передбачено.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04 листопада 2013 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 98, 122, 158 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфорс" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за 2012 рік у розмірі 14 979,55 грн., та пені у розмірі 3,00 грн. -відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 04 листопада 2013 року.
Суддя С. В. Прудник