ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"12" грудня 2006 р. | Справа № 15/410/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Таценко Н.Б., Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін
від прокурора Лянна О.А.
від позивача: Діордієва С.П.
від відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”- Васильєв А.О., Грінченко В.В.,
Фонду Державного майна України –Дрофенко І.Ю.,
Міністерства промислової політики України –не з’явився
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної акціонерної холдингової компанії „Чорноморський суднобудівний завод”
на постанову господарського суду Одеської області
від 27.09.2006 р.
у справі № 15/410/06
за позовом Державної акціонерної холдингової компанії „Чорноморський суднобудівний завод”
до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон”,
Фонду Державного майна України,
Міністерства промислової політики України
про визнання договору купівлі-продажу від 05.02.2002 р. № 0502/1КП недійсним з моменту його укладення
В с т а н о в и л а:
01.08.2006 р. Державна акціонерна холдінгова компанія „Чорноморський суднобудівний завод” (далі –ДАХК) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон” (далі –ТОВ), Фонду Державного майна України (далі –Фонд), Міністерства промислової політики України (далі –Міністерство) про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу № 0502/1 КП від 05.02.2002 р., укладеного між ДАХК і ТОВ, та про застосування двосторонньої реституції. При цьому, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на ст. 124 Конституції України, ст. 48 ЦК УРСР, ст. 257 ЦК України, ст. 13 Закону України „Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва”, ч. 2 ст. 11 Закону України „Про судоустрій України”, ст. ст. 2, 4, 6, 11 КАС України.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.09.2006 р. (суддя Середа О.Ф.) в задоволенні наведеного адміністративного позову ДАХК відмовлено. При цьому господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір № 0502/1КП від 05.02.2002 р. укладений у відповідності до чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні. Крім того, позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності.
Не погоджуючись з вказаною постановою господарського суду ДАХК звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, задовольнивши позовні вимоги. При цьому скаржник вважає оскаржувану постанову такою, яка прийнята судом з порушенням ст. ст. 71, 72 КАС України, оскільки постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.11.2005 р. вже встановлено обставину, що реалізація об’єкту незавершеного будівництва „Реконструкція Східної добудовчої набережною” є незаконною із-за наявності ухвали арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.1997 р. по справі № 1506/2 про заборону відчуження майна ДП „ЧСЗ”, правонаступником якого є ДАХК. Отже, на думку скаржника згадана обставина звільнена від доказування та являється встановленою.
У запереченні на апеляційну скаргу ТОВ вважає скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.
Заперечуючи проти апеляційної скарги Фонд та Міністерство вважають її (апеляційну скаргу) необґрунтованою, просять постанову суду залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши прокурора, який просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу ДАХК без задоволення, представників сторін, колегія суддів приходить до наступного.
ДАХК звернулась з вищенаведеним адміністративним позовом, в задоволенні якого оскаржуваною постановою суду відмовлено.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що спірний договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні. При цьому, цілком правомірно, у відповідності до приписів ст. 72 КАС України, суд першої інстанції прийняв до уваги чинне рішення господарського суду Миколаївської області від 06.08.2002 р. по справі № 11/228, залишене постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2002 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2002 р. без змін, яким відмовлено в задоволенні аналогічного з даним позову заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі органу виконавчої влади Міністерства промислової політики до ССП „Нібулон, правонаступником якого є ТОВ, та ДАХК про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.02.2002 р. № 0502/1, як такого, що не відповідає вимогам чинного на той час законодавства (а. с. 47-52). Отже, обставини, встановлені наведеним вище судовим рішенням, звільнені від доказування у даній справі, а тому доводи скаржника, що саме стосуються його непогодження з такими встановленими чинним судовим рішенням обставинами, судовою колегією до уваги не приймаються. При цьому апеляційна інстанція приймає до уваги, що наведеним вище чинним судовим рішенням встановлена відсутність порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору.
Є безпідставними і доводи скаржника про порушення судом першої інстанції приписів ст. 71, 72 КАС України з посиланням на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.11.2005 р. (далі –Постанова), якою, на думку ДАХК, встановлено, що реалізація об’єкту незавершеного будівництва „Реконструкція Східної добудовчої набережної” є незаконною із-за наявності ухвали арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.1997 р. по справі № 1506/2 про заборону відчуження майна ДП „ЧСЗ”.
Так, як вбачається з матеріалів справи, зазначена Постанова в полі зору суду першої інстанції під час розгляду цієї справи взагалі не знаходилась, оскільки була надана скаржником лише разом з апеляційною скаргою (а. с. 159). Постанова прийнята у відповідності до приписів ст. ст. 236-1 та 236-2 КПК України, якими законодавець визначає порядок оскарження до суду постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та порядок розгляду суддею такої скарги. Аналізуючи зазначену Постанову з врахуванням меж розгляду суддею скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, судова колегія приходить до висновку, що обставина законності чи незаконності реалізації об’єкту незавершеного будівництва „Реконструкція Східної добудовчої набережної” не являлась предметом дослідження під час прийняття суддею згаданої Постанови. Так, суддя не перевіряв чинність судової ухвали від 10.09.1997 р. на час укладення спірного договору і т. д. Крім того, суддя, розглядаючи скаргу, не встановив будь-яких порушень вимог ст. 99, 236-2 КПК України, якими передбачено, що відмовляючи в порушенні кримінальної справи, в разі відсутності підстав для її (справи) порушення, прокурор, суддя одночасно перевіряють і наявність у діяннях осіб адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку. Таким чином посилання судді в тексті Постанови на незаконність реалізації об’єкту незавершеного будівництва, тоді як ця обставина не являлась предметом дослідження в межах розгляду скарги, повністю суперечить наступному його ж висновку про відсутність в діях посадових осіб, при укладанні та підписанні спірного договору купівлі-продажу, підстав для порушення як кримінальної так і адміністративної або дисциплінарної справи, а також іншого порушення громадського порядку. При цьому, судова колегія приймає до уваги, що ДАХК не надав доказів чинності Постанови, тоді як у відповідності до приписів ст. 236-2 КПК України вона могла бути оскаржена. Крім того, приписами ст. 72 КАС України наведений перелік процесуальних документів, в яких можуть встановлюватись обставини, котрі звільняються від доказування під час розгляду адміністративних справ. Постанова, прийнята судом в порядку ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України, в числі таких процесуальних документів не зазначена. Більш того, згідно з приписами ч. 4 ст. 72 КАС України, навіть вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов’язковим для адміністративного суду, що розглядає справу саме про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Отже питання законності чи незаконності реалізації об’єкту незавершеного будівництва „Реконструкція Східної добудовчої набережної”, яке безпосередньо являється предметом даного спору, в будь-якому випадку підлягає доведенню на загальних підставах та обставини, зазначені в Постанові, не звільняється за приписами ст. 72 КАС України від доказування. Відтак, висновок судді в Постанові про незаконність реалізації об’єкту незавершеного будівництва „Реконструкція Східної добудовчої набережної” із-за наявності ухвали арбітражного суду Миколаївської області від 10.09.1997 р. по справі № 1506/2 про заборону відчуження майна ДП „ЧСЗ” не може мати ніякого преюдиційного значення при розгляді даної справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.09.2006 р. по справі № 15/410/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.
Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено на протязі 5 днів.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Таценко Н.Б.
Суддя Лавренюк О.Т.