Лутугинський районний суд Луганської області

Справа № 1215/582/2012

Провадження № 2/416/27/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 року Лутугинський районний суд Луганської області в складі: головуючого судді Шпідько В.Г., при секретарі Семьонкіній –Галата М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лутугино справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,                                                                                                                                                                 В С Т А Н О В И В :                                                            

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 21.07.2006 році з ОСОБА_1. він уклав кредитний договір №DNH4KP73731717 про надання кредиту у сумі 2600грн. зі сплатою 25,08 відсотків річних на срок до 21.07.2008р.. Відповідно кредитного договору, кредитний банк надав кредитні кошти відповідачу. Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору, не повернув суми основної заборгованості , не сплатив відсотки за його користування та штрафні санкції за порушення строків повернення кредиту (згідно графіку), тим самим порушив Договору кредиту. У зв*язку з невиконанням відповідачем зобов*язань за договором кредиту, який є правочином у письмовій формі, позивач просить стягнути з відповідача суми заборгованості по кредиту у розмірі 25659,33грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовны вимоги та на позові він наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказавши, що позивач пропустив строки позовної давності щодо йього спору.

Вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає,позов таким, що підлягає задоволенню повністю.                                                   Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов*язок позичальника повернути кредит частинами, то у випадку прострочення повернення чергової частини кредиту, кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, яка залишилась та сплати належних йому процентів.                                        

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов*язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк у відповідності до умов договору.                                                  

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо строк виконання зобов*язань визначено моментом пред*явлення вимог кредитор має право вимагати їх виконання у бідь-який час.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, письмовою формою вважається фіксація змісту правочину у одному або у кількох документах (листи, телеграми). Правочин також вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Тобто кредитний договір може бути укладений, як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

1.07.2006р. року саме в письмовій формі був укладений кредитний договір між Банком та Відповідачем.                                                             

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв’язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст.625 ЦК України відповідач (боржник) не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов*язання.                    Відповідно до ст.611 ч.1 ЦК України у разі порушення зобов*язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема розірвання договору.                    

Із копії договору № DNH4KP73731717 від 21.07.2006р., укладеного між позивачем і відповідачем, вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» надала позичальнику кредит у сумі 2600 грн. потреби зі сплатою 25,08 відсотків річних (а.с.4-9).                                                            

Суд вважає, що з матеріалів наданих до позовної заяви вбачається, що позичальник отримав оригінал кредитного договору і він виражає свою згоду, що Заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам складає між ним та Банком складає договір.

Своїм підписом Відповідач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.

Відповідач погодився, що «ця заява разом із запропонованими ПриватБанком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір».

Таким чином, висновки представника Відповідача про те, що сторонами не було обумовлені Умови, спростовуються матеріалами справи та положенням ст.. 633 ЦК України.

Доводи представника Відповідача щодо строку позовної давності (3-х років) по стягненню заборгованості за кредитним договором від 21.07.2006р. є помилковими.

Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частина 1 ст. 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Однак, згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін

Як передбачено п. 5.5. Умов, які разом з заявою Відповідача як позичальника складають кредитно-заставний договір, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.. 627 ЦК України, відповідно до ст.. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору , виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. ст.. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір між сторонами було укладено 21.07.2006р. з кінцевим терміном повернення кредиту 21.07.2008р. Отже строк позовної давності почав спливати з 21.07.2008р. Кінцевий строк позовної давності (5 років) — 21.07.20013р. Позов до суду було надано у березні 2012 року, провадження відкрито 23.03.2012р.

Таким чином, строк позовної давності по пред'явленню позову про стягнення заборгованості не пропущений.

Крім того, як вбачається з меморіальних ордерів Банк надав кредит Відповідачу у розмірі 2600 грн. (копії додаються).

Згідно зі ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин (стягнення заборгованості по кредитному договору № 60721LFZAWU00 від 21.07.2006 року), адже перебіг п’ятирічного строку позовної давності починається з 21.07.2008 року.

Беручи до уваги, що відповідач не виконав умов договору і своєчасно не повернув позивачу кредитні кошти, ця обставина ніким із сторін не оспорюється, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його було підтверджено протягом судового розгляду, тому він підлягає задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по кредиту у розмірі 25659,33грн., та судові витрати у сумі 256,59грн.                                                                                                                        

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.530,625,611 ч.1, 1050 ч.2 ЦК України, ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України,суд-                                                                                                                                                                                                                                                                                         В И Р І Ш И В :                                                                      

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.                              Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму у розмірі 25659,33грн., та судові витрати у сумі 256,59грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення або в порядку ст.295 ЦПК України.

Рішення складено повністю 18 листопада 2013 року.

Суддя: