Справа № 157/1130/13-к Провадження №11-кп/773/211/13 Головуючий у 1 інстанції:Гордійчук В.М.
Категорія: ч.1 ст.125 КК України Доповідач: Денісов В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2013 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді - Денісова В.П.,
суддів - Хлапук Л.І., Борсука П.П.,
з участю секретаря - Бубало О.О.,
прокурора - Плечій О.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Камінь-Каширського районного суду від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2,-
В С Т А Н О В И Л А:
За даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Брониця Камінь-Каширського району, житель АДРЕСА_1, з повною середньою освітою, одружений, пенсіонер, не працює, раніше не судимий, засуджений:
за ч. 1 ст.125 КК України - до покарання у виді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 600 (шістсот) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 217 (двісті сімнадцять) гривень 72 копійки за спричинену матеріальну шкоду.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 20 липня 2013 року біля 20 год. 20 хв., знаходячись на вулиці Воля в м. Камінь-Каширському, під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_1, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, головою та кулаками рук наніс йому удари в різні частини тіла, спричинивши потерпілому умисне легке тілесне ушкодження.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не погоджуючись з вироком, посилається на те, що тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.
В своїй апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 вказує на невірну кваліфікацію вчиненого діяння обвинуваченим ОСОБА_2, вважає, що дії останнього слід перекваліфікувати з ч.1 ст.125 КК України на ч.2 ст.125 КК України. Крім цього, в діях обвинуваченого вбачається ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України. Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди в кошти сумі 10000 грн. та 1432,52 грн. відповідно.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які подану обвинуваченим апеляцію підтримали, а апеляцію потерпілого заперечили і просили в судових дебатах, а засуджений і в останньому слові, вирок суду скасувати, потерпілого, який свою апеляцію підтримав, а апеляцію обвинуваченого заперечив і просив його апеляцію задовольнити, прокурора, який заперечив проти поданих апеляцій і просив вирок суду залишити без змін, перевіривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Щодо апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2, то його винуватість у вчинені інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями потерпілого, який прямо вказав, що тілесні ушкодження він отримав внаслідок нанесення ударів саме ОСОБА_2 в ході конфлікту, та висновком експерта №213 від 25.07.2013 року, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені легкі тілесні ушкодження.
Показаннями свідка ОСОБА_4, які узгоджуються із показаннями потерпілого, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Підстав вважати показання потерпілого та свідків неправдивими, суд не знаходить.
Твердження обвинуваченого про те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_1, останній отримав від ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження та не узгоджується з іншими матеріалами справи, а тому колегія суддів до таких тверджень ставиться критично і розцінює як спробу уникнути відповідальності за вчинене діяння.
Що ж стосується апеляційної скарги потерпілого, то згідно до ч.ч.1, 3 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до вказаних вимог закону судовий розгляд щодо обвинуваченого ОСОБА_2 проводився в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, тобто за ч.1 ст.125 КК України.
Крім цього, тілесні ушкодження, отримані потерпілим в ході конфлікту, який виник на підґрунті особистих неприязних відносин, згідно висновку експерта №213 від 25.07.2013 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких. Експертиза проведена з дослідженням тілесних ушкоджень потерпілого та медичної документації ОСОБА_1 на підставі постанови слідчого, клопотань та заперечень щодо якої та щодо проведеної експертизи учасниками кримінального провадження в ході досудового слідства та у судовому засіданні не заявлялися. Сумнівів у об'єктивності та правильності проведеної експертизи у колегії суддів не виникає.
Враховуючи вищевикладені беззаперечні докази, які були належним чином досліджені у судовому засіданні та яким дана правильна правова оцінка, суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України.
За правилами ст.1166 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Наявність шкоди, яку відповідач зобов'язаний сплатити, необхідно довести цивільному позивачу. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
Всупереч вимог даного закону ОСОБА_1 при заявлені завданої матеріальної шкоди, понесеної внаслідок транспортування його до бюро судово-медичних експертиз в смт. Ратно, та надання юридичної допомоги при складанні цивільного позову не надав суду документів, які б об'єктивно підтверджували понесення ним вказаних збитків (квиток, чек про сплату послуг пасажирських перевезень, доручення на надання правової допомоги, ордер і т.д.).
Визначений потерпілим розмір завданої моральної шкоди у грошовому еквіваленті в сумі 10000 грн. є явно завищеним, не відповідає загальним засадам розумності та справедливості.
Крім того, потерпілим не надано суду доказів щодо понесених моральних страждань.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно визначив розмір завданої матеріальної та моральної шкоди завданої потерпілому внаслідок вчиненого кримінального правопорушення.
Законних підстав для скасування або зміни вироку щодо ОСОБА_2 з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Камінь-Каширського районного суду від 29 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: