ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 108/895/13-кСуддя у І-й інстанції: Чулуп О.С.
Провадження №11-кп/191/186/13 Суддя-доповідач: Іщенко В. І.
19 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді - Іщенка В.І.,
суддів - Зінькова В.І.,
- Копиляна В.А.,
при секретарі - Стрижевській О.О.,
з участю прокурора - Лесіна С.Л.,
обвинуваченої - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора прокуратури Кіровського району АР Крим на вирок Кіровського районного суду АР Крим від 31 липня 2013 року, у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_3, народження ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки м. Феодосії АР Крим, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні злочинів,передбачених ч.ч.1, 2 ст.185 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 визнано винуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання та роботи, з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації. Цивільний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду. Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3 17 лютого 2012 року близько 12 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у під'їзді будинку № 1 по вул. Совєтській в с.Первомайське Кіровського району АР Крим, умисно, з корисливих мотивів, таємно викрала диван, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 1000 грн.
13 січня 2013 року близько 12 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, умисно, з корисливих мотивів, таємно, повторно викрала мобільний телефон, вартістю 265 грн., з СІМ картою мобільного оператора МТС вартістю 10 грн., чим заподіяла потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 275 грн.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати ту ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1 і 2 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч.1 ст. 185 КК
України у вигляді 200 годин громадських робіт, за ч.2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати її повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції. В інший частині вирок суду залишити без змін.
Апелянт не оспорює доведеності вини засудженої, правильність кваліфікації її дій за ч.ч.1,2 ст. 185 КК України, однак вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, оскільки у ОСОБА_3 є малолітня дитина, а тому їй, у відповідності до ч.3 ст. 61 КК України, не можна призначити покарання у вигляді обмеження волі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої ОСОБА_3, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини, кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1 і 2 ст. 185 КК України, та призначене покарання за ч.1 ст. 185 КК України апелянтом не оспорюється.
Санкція ч.2 ст. 185 КК України, передбачає покарання у виді арешту, обмеження волі та позбавлення волі.
Відповідно до ч.3 ст. 61 КК України, обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 має малолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.123).
Оскільки, обвинувачена має дитину віком до чотирнадцяти років, суд помилкового, в порушення вимог кримінального закону, призначив їй міру покарання у виді обмеження волі.
Згідно з ч.3 ст.60 КК України, арешт не може застосуватися до жінок, які мають дітей віком до семи років, а також не може застосовуватися покарання у виді обмеження волі з наведених вище підстав.
Оскільки, відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 КК України, відносно обвинуваченої не можуть бути застосовані покарання у виді арешту та обмеження волі, їй необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Звільняючи обвинувачену від покарання з випробуванням суд правомірно врахував, що ОСОБА_3 вчинила злочини невеликої та середньої тяжкості, пом'якшуючі обставини: визнання вини, щире каяття, знаходження на утриманні малолітньої дитини, її задовільну характеристику та обставини, які обтяжують покарання: вчинення злочину відносно осіб похилого віку, в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину.
Колегія суддів погоджується з висновками суду та доводами апеляційної скарги про можливість звільнення обвинуваченої від покарання з випробуванням, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи, що суд за ч.1 ст. 185 КК України призначив покарання в межах санкції статті і з дотриманням вимог кримінального закону, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування вироку в цій частині, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а вирок Кіровського районного суду АР Крим від 31 липня 2013 року підлягає скасуванню в частині призначеного покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на два роки і ухваленням у цій частині нового вироку та призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
ЗАСУДИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора прокуратури Кіровського району АР Крим задовольнити частково.
Вирок Кіровського районного суду АР Крим від 31 липня 2013 року в частині призначеного ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років 6 місяців обмеження волі скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст. 185 КК України у виді
двох років позбавлення волі.
Вважати ОСОБА_3 засудженою за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати її повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
В інший частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
Іщенко В.І. Зіньков В.І. Копилян В.А.