АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Крим. провадження № 1кп/642/362/13 Головуючий 1 інстанції:

Провадження № 11кп/790/467/13 Скляренко С.О.

Категорія: ч.2 ст.186 КК України Доповідач: Люшня А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

- головуючого Люшні А.І.,

- суддів: Задніпровського О.О., Гук В.В.,

- при секретарі Коваленко О.В.,

- за участю прокурора Криворучко І.І.,

- обвинуваченого ОСОБА_2,

- захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження № 11кп/790/467/13 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біляєвка Одеської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,-

засуджено за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 3 роки позбавлення волі.

Кримінальне провадження було розглянуто у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Як установив суд, 24 травня 2013 року, близько 23 год. 30 хв., знаходячись біля будинку №112 по вул. Полтавський шлях у м. Харкові, ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наздогнав Костенка, наніс йому біля чотирьох ударів кулаком в обличчя, від яких останній впав на землю, після чого відкрито викрав у потерпілого мобільний телефон «Самсунг Е2202» та гроші у сумі 06 грн., розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень і змін, захисник, не оспорюючи обґрунтованості засудження обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Посилається на те, що при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_2 винуватість свою визнав повністю, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, який вчинив внаслідок збігу тяжких матеріальних обставин, добровільно відшкодував завдану потерпілому матеріальну та моральну шкоду, з яким обвинувачений затвердив угоду про примирення, а також дані про його особу, згідно яких ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, навчається у середньому навчальному закладі, позитивно характеризується за місцем роботи, трудовий колектив якого просить не позбавляти його волі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого і його захисника, які підтримали доводи скарги, прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, згідно з вимогами ст.65 КК України.

При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, займається трудовою діяльністю, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Суд також взяв до уваги визнання ОСОБА_2 своєї винуватості, щире каяття, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, його молодий вік, визнавши їх пом'якшуючими покарання обставинами, у зв'язку с чим призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.186 КК України.

Разом з тим враховуючи те, що ОСОБА_2, вчинив корисне, насильницьке кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення обвинуваченого лише в умовах ізоляції від суспільства.

Посилання захисника на укладення між потерпілим і обвинуваченим угоди про примирення, як на підставу для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням, безпідставні.

Згідно вимог ч.3 ст.469 КПК України угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладено у провадженні лише щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості, а ОСОБА_2 вчинив злочин, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Позбавленні також підстав доводи скарги захисника про вчинення ОСОБА_2 злочину внаслідок збігу тяжких матеріальних обставин - викрадення у того у місті Харкові особистих речей і грошових коштів під час поїздки на потязі до м. Петербургу.

Із показань ОСОБА_2 вбачається, що після викрадення у нього особистих речей на залізничному вокзалі у місті Харкові, через яке прямував на потязі, він заволодів мобільним телефоном і грошима потерпілого, заклав цей телефон до ломбарду, і отримані від цього гроші потратив за власним розсудом.

Що ж стосується посилання захисника на позитивну характеристику з місця роботи обвинуваченого, клопотання трудового колективу не позбавляти його волі, наявність у його матері захворювання, то це, саме по собі, при наявності вищевказаних обставин, не є підставами до пом'якшення ОСОБА_2 покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене покарання за своїм видом та розміром є справедливим і підстав для його пом'якшення, шляхом застосування положень ст.75 КК України, чи переходу до іншого більш м'якого виду покарання із застосуванням ст.69 КК України, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407,409, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: