У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого                                             Кравченка К.Т.,
суддів                                           Селівона О.Ф., Шевченко Т.В.
за участю прокурора                             Опанасюка О.В.

 

розглянула в судовому засіданні 23 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2005 року щодо нього.

 

Цим вироком               ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 30.12.2003р. за ч.3 ст.307 КК України  із застосуванням ст.69 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільненого

від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч.3 ст.307 КК України на 8 років позбавлення волі.

 

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

Прийнято рішення щодо речових доказів.

 

Постановлено конфіскувати в доход держави автомобіль марки “Ніссан - Черрі”, номерний знак НОМЕР_1.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

 

Згідно з вироком ОСОБА_1. засуджено за те, що він у листопаді 2004 року, за попередньою змовою з ОСОБА_2, щодо якої кримінальну справу закрито на підставі п.8 ст.6 КПК України у зв'язку зі смертю, повторно незаконно придбав у невстановленої слідством особи в одному із сіл Житомирської області, зберігав та перевіз у с.Терпіння Мелітопольського району Запорізької області з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - висушену макову солому вагою 33 кг 349 г, що становить особливо великий розмір.

 

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити, застосувати ст.69 КК України та пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на пом'якшуючі покарання обставини, стан здоров'я та зазначаючи, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

 

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу засудженого необхідно залишити без задоволення, а з вироку суду виключити рішення про призначення ОСОБА_1 за сукупністю вироків додаткового покарання у виді конфіскації майна, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі засудженого не заперечується.

 

Що стосується доводів скарги про суворість покарання, то вони є безпідставними.

 

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та конкретні обставини справи, в тому числі і ті, на які є посилання у скарзі. Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає нижчій межі санкції закону, за яким його засуджено, та є необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для застосування ст.69 КК України і призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, за яким його засуджено, колегія суддів не вбачає.

 

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.

 

Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають перегляду в порядку ст.395 КПК України.

 

Так, призначаючи ОСОБА_1 на підставі ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, суд призначив йому і додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке не призначалося йому ні вироком у даній справі за ч.3 ст.307 КК України, за якою його засуджено, ні попереднім вироком щодо нього від 30.12.2003р.

 

За відсутності процесуальних підстав для погіршення становища засудженого, колегія суддів вважає, що з вироку щодо ОСОБА_1 необхідно виключити рішення суду про призначення йому на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків додаткового покарання у виді конфіскації майна.

 

Крім того, вирішуючи питання про речові докази, суд постановив конфіскувати в доход держави автомобіль марки “Ніссан-Черрі”, державний номерний знак НОМЕР_1, не мотивувавши таке рішення у вироку всупереч вимогам ст.334 КПК України. При цьому суд залишив поза увагою, що згідно з п.1 ч.1 ст.81 КПК України конфіскуються знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, а зазначений автомобіль згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить іншій особі і перебував у користуванні ОСОБА_1. на підставі доручення.

 

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що судові рішення щодо ОСОБА_1. в частині конфіскації в доход держави автомобіля марки “Ніссан-Черрі”, державний номерний знак НОМЕР_1 підлягають скасуванню, а місцевому суду необхідно вирішити долю цього речового доказу в порядку, передбаченому ст.ст.409, 411 КПК України.

 

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

 

В порядку ст.395 КПК України вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 травня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

 

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків додаткового покарання у виді конфіскації майна.

 

Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_1 в частині конфіскації автомобіля марки “Ніссан-Черрі”, державний номерний знак НОМЕР_1 скасувати.

 

Рекомендувати суду, який постановив вирок, вирішити питання про цей речовий доказ в порядку, передбаченому ст.ст.409, 411 КПК України.

 

 

Судді:

 

 

              Кравченко К.Т.                  Селівон О.Ф.                 Шевченко Т.В.

 

 

                        З оригіналом згідно:

            Суддя Верховного Суду України                                    О.Ф.Селівон