СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 919/571/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Воронцової Н.В.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

прокурор - Шульга Антон Михайлович;

відповідача (Громадської організації "75 причал") - Волков Михайло Юрійович;

відповідача (Громадської організації "75 причал") - Константінов Сергій Олександрович;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (колегія суддів: головуючий суддя Єфременко О.О., судді Грицай О.С., Харченко І.А.) від 25.09.2013 у справі №919/571/13

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

до Громадської організації "75 причал"

третя особа Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція

про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, заступник прокурора міста Севастополя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013, скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 відновлено заступнику прокурора міста Севастополя строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 у справі №919/571/13.

У судове засідання, призначене до розгляду на 18.11.2013, з'явилися сторони. Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

За приписами ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

21.07.2005 між Севастопольською міською Радою (орендодавець) та Громадською організацією "75 причал" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 00117, за умовами якого орендодавець відповідно до рішень Севастопольської міської Ради № 2037 від 26.05.2004, № 3070 від 06.04.2005 і № 3638 від 06.07.2005 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції та обслуговування споруд причалу з віднесенням цих земель до категорії земель водного фонду, наданих для рекреаційного призначення, що знаходиться: м. Севастополь, вул. Рибацький причал, 6 (а.с. 13-17).

Згідно з пунктом 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,9247 га.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що він укладений строком на 25 років.

За актом прийому-передачі земельної ділянки від 21.07.2005 орендована земельна ділянка була передана Севастопольською міською Радою відповідачу (а.с.21 зв.).

Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією у період з 11.04.2013 по 17.04.2013 було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складений відповідний акт перевірки (далі - акт перевірки) (а.с. 25-36).

Згідно акту перевірки він був відправлений поштою 17.04.2013.

Відповідно до акту перевірки, ГО "75 причал" здійснює самовільне зайняття 16 земельних ділянок, які прилигають до земельної ділянки, що знаходиться у нього у використанні, забетонованих у бік моря та фактично використовуваних в якості набережної, території для підходу плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші; земельної ділянки, що зайнята у бік моря гідротехничними спорудами (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), що фактично використовувається для стоянки плавзасобів.

Вказане стало підставою для звернення прокурору Гагарінського району міста Севастополя до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради із позовом до Громадської організації "75 причал" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0024 га, біля земель Громадської організації "75 причал", яка забетонована у бік моря та фактично використовується в якості набережної, території для підходу до плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші; земельну ділянку, самовільно зайняту у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), площею 0,0127 га, біля земель Громадської організації "75 причал", яка фактично використовується для стоянки плавзасобів, привівши їх у попередній стан, звільнивши від споруд.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. ст. 116, 212 Земельного кодексу України, обґрунтовані самовільним, на думку прокурора, зайняттям відповідачем земельних ділянок площею 0,0024 га та 0,0127 га, оскільки уповноваженим органом виконавчої влади або місцевого самоврядування зазначені земельні ділянки у власність або оренду Громадській організації "75 причал" не передавались.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.05.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ані прокурором, ані позивачем не надано суду належних та допустимих доказів самовільного використання відповідачем земельних ділянок.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, як зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

Розділом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 Постанови Пленуму визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З пункту 3.8. зазначеної Постанови Пленуму випливає, що сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої земельної ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав можуть підтвердити наступні документи в їх сукупності:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем самовільно використовується 16 земельних ділянок.

У зв'язку з чим, на думку прокурора підлягають поверненню Севастопольській міській раді 2 земельних ділянки: площею 0,0024 га біля земель ГО "75 причал", яка забетонована у бік моря та фактично використовується у якості набережної, території для підходу плавзасобів та місць розміщення плавзасобів на суші (відповідно до фотоплану території ГО "75 причал") привівши її у попередній стан, звільнивши від споруд; площею 0,0127 га біля земель ГО "75 причал" самовільно зайняту у бік моря гідротехнічною спорудою (на опорах, основи яких знаходяться на морському дні), яка фактично використовується для стоянки плавзасобів (відповідно до фотоплану території ГО "75 причал") привівши її у попередній стан, звільнивши від споруд.

За поясненнями відповідача, вказані прокурором земельні ділянки є гідротехничними спорудами, які використовуються ГО "75 причал" відповідно до договору оренди згідно із цільовим призначенням земельної ділянки.

На підтвердження самовільного використання земельних ділянок відповідачем прокурором було надано суду першої інстанції фотоплан території ГО "75 причал", план-схему території в районі землекористування ГО "75 причал".

Разом з тим, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом, що ці документи не можуть бути визнані належними доказами у справі, оскільки у фотоплані території ГО "75 причал", підписаний директором ДП "Севгеоцентр" Сімоновою В.В. і інженером землевпорядником Збицькою А.Ю. (а.с. 152) відсутні відомості про масштаб та прилад, яким здійснено фотографування та вимірювання, а також відсутні відомості про те, яким чином проведено накладення геодезичних вимірів чи земельно-кадастрових даних на фотографію, не зазначена підстава та дата його складення, а у план-схемі території в районі землекористування ГО "75 причал", а у план-схемі території в районі землекористування відповідача, складеним заступником начальника СМФ ДП "ЦДЗК" Кулагіною Т.Ю. та інженером-геодезистом Костоглодовим І.Ю. (а.с.168-169) відсутні відомості, що план-схема складена саме в межах здійснення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та є додатком до акту перевірки, у самому акті не зазначено. Крім того, відомості щодо залучення до проведення перевірки посадових осіб СМФ ДП "ЦДЗК", в акті перевірки відсутні.

Крім того, вказані документи не дають змоги встановити, чи є земельна ділянка площею 0,0024 га бетонною спорудою, що розташована на морському дні.

Слід також зазначити, що згідно з п. 1 Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію Держекоінспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Відповідно до п. 1 Положення "Про Державну екологічну інспекцію України", затвердженого Указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 7 цього Закону встановлені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема: здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронення хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; додержання вимог екологічної безпеки при розробленні нової техніки і технологій для обробки ґрунтів, а також під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів.

Повноваженнями щодо встановлення самовільного зайняття земельних ділянок та вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам цей орган не наділений.

Такими повноваженнями згідно зі ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" наділений центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Положення про Державну Азово-Чорноморську екологічну інспекцію так саме не містить повноважень інспекції щодо встановлення самовільного зайняття земельних ділянок.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 №132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 за № 412/22944, був затверджений Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (далі -Порядок-1). Згідно з пунктом 1.1. цього Порядку-1 державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами (далі - інспекційні органи) відповідно до ст.ст. 15 2 та 188 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 18 1 та 19 Закону України "Про охорону земель", пунктів 4, 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459, пунктів 4, 6 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 № 770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 за N 34/20347. Цей порядок не передбачає можливість здійснення такого контролю Державною екологічної інспекцією та її територіальними органами.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 за № 46, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 за №18/16034, затверджений Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі - Порядок-2). Згідно з пунктами 1.2. та 1.3 цей Порядок-2 визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції України, державної екологічної інспекції в Автономній Республіці Крим, державних екологічних інспекцій в областях, містах Києві та Севастополі, Державної Азовської морської екологічної інспекції, Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції (далі - органи Держекоінспекції) та суб'єктів господарювання.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 № 483, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.10.2012 за N 1690/22002, затверджені уніфіковані форми актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), у тому числі акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Вказаними нормативними документами можливість перевірки екологічними інспекціями самовільного зайняття земельних ділянок так само не передбачено, як і не передбачено винесення приписів з вимогою про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

На підтвердження відсутності повноважень щодо перевірки самовільного використання земельних ділянок, усунення порушень земельного законодавства показує також сам акт перевірки, відповідно до якого предметом перевірки було дотримання вимог саме природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, а не дотримання ГО "75 причал" вимог земельного законодавства

Крім того ст. 144 Земельного кодексу України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства (яким є самовільне використання земельної ділянки), відповідно до якого у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Посилання прокурора на порушення кримінальної справи за фактом самовільного зайняття земельних ділянок посадовими особами ГО "75 причал" та внесення відповідних відомостей до ЄРДР 18.05.2013 за наслідками самовільного використання земельних ділянок є хибним з наступного.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Установити наявність або відсутність у діянні особи передбачених кримінальним законодавством ознак складу злочину, тобто визнати особу винною у вчиненні злочину і на цій підставі піддати кримінальному покаранню, може лише суд у своєму вироку у справі.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належних та допустимих доказів того, що відповідачем здійснено самовільне зайняття земельних ділянок прокурором та позивачем не надано.

Всупереч цьому, інші обставини справи, свідчать про правомірне використання спірних земельних ділянок відповідачем.

Так, предметом договору оренди, укладеного між Севастопольською міською Радою і відповідачем у справі є надання в оренду земельної ділянки для реконструкції та обслуговування споруд причалу з віднесенням цих земель до категорії земель водного фонду, наданих для рекреаційного призначення.

Відповідно до Інструкції щодо складання держаного статистичного спостереження за формою № 2-вод "Звіт про наявність власних морських і річкових суден, вантажних та пасажирських причалів-набережних", затвердженій наказом Державного комітету статистики України № 102 від 22.02.2001 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 13.03.2001 за № 221/5412, причал - це гідротехнічна споруда (або їх комплекс), яка функціонує у складі порту або самостійно і призначена для підходу, швартування, стоянки та обслуговування суден, посадки і висадки пасажирів, вантажних операцій тощо.

ГОСТ 19185-73 "Гідротехніка. Основні поняття" та ОСТ 31.0006-77 "Гідротехніка. Морські гідротехнічні споруди. Терміни та визначення" до гідротехнічних споруд відносять набережну (огороджувальна та захисна споруда уздовж берегової смуги); причал (гідротехнічна споруда, яка має швартові та вбійні пристрої та призначена для стоянки, обробки та обслуговування суден).

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування від 19.12.1995, № 252 гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті у тому числі: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства і стандартів на морському та річковому транспорті; здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України; здійснює контроль і нагляд за дотриманням правил користування засобами морського та річкового транспорту, охорони порядку і безпеки руху на морському та річковому транспорті, утримання та експлуатації баз (споруд) для стоянки маломірних суден, а також за дотриманням правил щодо забезпечення безпеки експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах і щодо забезпечення збереження вантажів на морському та річковому транспорті; здійснює контроль навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства в територіальному морі, внутрішніх морських водах і на внутрішніх водних шляхах України; здійснює реєстрацію баз для стоянки маломірних (малих) суден з розміщенням інформації на своєму офіційному веб-сайті; виконує функції експертної організації з питань безпеки судноплавства, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден, надає експертні висновки із зазначених питань щодо проектів правил, норм, стандартів, планів і проектів будівництва, реконструкції і модернізації об'єктів морського та річкового транспорту, у тому числі судноплавних шляхів, портів, гідротехнічних споруд воднотранспортного комплексу різного функціонального призначення, що використовуються з метою забезпечення безпеки судноплавства, судноплавних шлюзів, мостів, підводних та надводних переходів, баз для стоянок суден, берегових об'єктів зв'язку, навігації, спостереження тощо; здійснює інші повноваження, визначені законами та покладені на нього Президентом України.

Наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 № 642, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за N 915/9514, затвердженні Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден (далі - Правила).

Згідно з розділом 2 Правил усі бази підлягають реєстрації в Укрморрічінспекції України, реєстрація бази здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації бази. До заяви додаються такі документи, завірені в установленому порядку: копія правовстановлювального документа бази; реєстраційна картка (додаток 1); копія акта відводу земельної ділянки; довідка про балансову належність основних фондів бази (споруд, плавзасобів тощо); копія технічного паспорта (технічного звіту) бази; копії свідоцтв Регістра судноплавства України на гідротехнічні споруди, що належать базі або експлуатуються нею (за наявності); схема бази з визначенням основних технічних характеристик бази; копія наказу про призначення особи, відповідальної за забезпечення БС на базі; довідка про кількість суден на базі (окремо для фізичних та юридичних осіб). Укрморрічінспекція у місячний термін перевіряє надані документи і приймає рішення про реєстрацію (відмову в реєстрації) бази. При цьому робиться відповідний запис у Журналі реєстрації баз (додаток 2) та видається (у разі прийняття рішення про реєстрацію) Свідоцтво про реєстрацію бази (додаток 3).

Пунктами 3.4., 3.5. та 3.10 Правил передбачено, що межа акваторії та території бази повинна бути огороджена (у тому числі понтонами, бонами або плавучими знаками на воді), для безпечного утримання суден та причалів на базі можуть бути побудовані захисні споруди (дамби, хвилеломи та інше). Територія бази повинна мати: під'їзні автомобільні шляхи; спеціальну ділянку (місце) з ємностями для сухого сміття та відходів нафтопродуктів; спеціально обладнаний причал для посадки та висадки пасажирів; обладнану штрафну площадку для зберігання суден, плавання яких заборонено в порядку, установленому законодавством, та тих, що не мають власника.

Відповідно до наданих відповідачем доказів була проведена паспортизація причалу №186 - бази для стоянки маломірних (малих) судів ГО "75 причал", видано свідоцтво про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації від 27.04.2012 №СП-106-4-5-12, свідоцтво про реєстрацію гідротехнічної споруди від 13.03.2007 № СР-106-4-02-07, індивідуальний номер ГСТ - 4118 , отриманий акт огляду гідротехнічної споруди №106-4-33-13 (а.с. 205-216, 218).

Відомості про реєстрацію причалу № 186 внесені до бази даних гідротехнічних споруд Регістру судноплавства України, з якого вбачається, що причал був побудований у 1987 році (а.с. 217-217 зв.).

З описової частини паспорту гідротехнічної споруди вбачається, що причал № 186 раніше був побудований господарським засобом. Конструктивно причальний фронт представляє собою систему з 10 мотків (пірсів) у вигляді спайних естакад і ділянки набережної гравітаційного типу. У 2010 році реконструйовані (поновлені) пірси № 1-6.

Загальна довжина пірсів - 505,88 м. Глибина у кордону пірсів перемінна - від 0,4 м до 4,4 м.

Між пірсами № 3-7 влаштована гравітаційна набережна шириною 10 м, на якій встановлені світильники на металевих стовпах. Ділянка набережної, розташована між пірсами № 2 і № 3 має довжину 20 м і виконана з бетонних блоків ФБС, встановлених на ґрунт. Зворотна засипка - місцевий скальний ґрунт. Покриття вздовж кордону набережної - монолітне залізобетонне.

Технічний стан пірсів - задовільний.

27.04.2012 регістром судноплавства України було видано ГО "75 причал" свідоцтво №П-1067-5-12 про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації строком до 02.05.2017 при умові щорічного підтвердження (а.с.214).

Актом огляду гідротехнічної споруди, складеним інженером-інспектором Регістру судноплавства України 19.04.2013 підтверджено, що технічний стан споруди в цілому оцінюється як задовільний (а.с. 218).

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки яка є предметом договору оренди межі земельної ділянки від точок А до Б і від В до Г є акваторією Чорного моря (а.с. 20).

З акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), який є додатком №3 до договору оренди земельної ділянки № 00117 від 05.07.2006 також вбачається, що межі земельної ділянки від т. 20 до т. 50 і від т. 55 до т. 1 є урізом води (а.с. 21).

До того ж як вже зазначалося, за поясненнями відповідача, вказані прокурором земельні ділянки є гідротехнічними спорудами, які використовуються ГО "75 причал" відповідно до договору оренди згідно із цільовим призначенням земельної ділянки. Земельна ділянка площею 0,0024 га - це бетонна споруда, яка є конструктивним елементом причалу та знаходиться на морському дні, та яка була створена для забезпечення державних вимог до обслуговування гідротехнічних споруд, забезпечення безпеки та кріплення причалів до нестабільної берегової смуги.

Це не спростовано у процесі розгляду справи ані прокурором, ані позивачем.

Навпаки, згідно письмових пояснень Севастопольської міської ради, Севастопольською міською Радою не встановлювався порядок відведення земельних ділянок морського дна.

Виходячи з наведеного, судова колегія прийшла висновку, що зазначені прокурором земельні ділянки, що підлягають поверненню Севастопольській міській Раді, є спорудами, для реконструкції та обслуговування яких з відповідачем Севастопольською міською Радою і був укладений договір оренди.

За викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.09.2013 у справі №919/571/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді Н.В. Воронцова

Л.М. Заплава

Розсилка:

1. Прокуратура Гагарінського району міста Севастополя (вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

3. Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція (вул. Московська, 45, м. Ялта, 98600)

4. Громадська організація "75 причал" (вул. Рибацький причал, 6, м. Севастополь, 99028)

5. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павліченка, 1, м. Севастополь, 99011)