У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів прокурора	Кривенди О.В., Мороза М.А. Опанасюка О.В.

 

розглянула у судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від 11 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2004 року.

 

Вироком місцевого суду

 

ОСОБА_1, уродженця Ставропольського краю

Російської Федерації, без постійного

місця проживання: раніше судимого:

- 27 лютого 1997 року Сєверодонецьким

міським судом за ст.140 ч.2 КК України

на 1 рік позбавлення волі. Звільнений 4 серпня

1997 року на підставі ст.3 Закону України

“Про амністію” від 26 червня 1997 року;

- 21 жовтня 1998 року  Сєверодонецьким

міським судом за ст.ст.196¹ ч.2, 206 ч.3, 229⁶ ч.1,

42 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Звільнений 25 березня 2001 року за відбуттям покарання,

 

засуджено за ч.3 ст.289 КК України на дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його особистою власністю.

 

 

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2004 року апеляції засуджених та захисника ОСОБА_2 залишені без задоволення.

 

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 щодо якого рішення переглянуті у касаційному порядку і йому пом'якшено покарання до 7 років позбавлення волі.

 

Як визнав суд, 4 липня 2003 року, приблизно о 4 годині, ОСОБА_1, за   попередньою змовою із ОСОБА_3, повторно, із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя потерпілого, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, на автошляху між с. Мєтьолкіно та м. Сєверодонецьк Луганської області, незаконно заволоділи автомобілем “Opel­-Senator A.2.2.E” державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, свідок ОСОБА_5 обмовив його, на досудовому і судовому слідстві допущено неповноту та однобічність дослідження доказів, його дії неправильно кваліфіковано за ч.3 ст. 289 КК України. Крім того, вказує, що було порушено його право на захист, а також не ознайомлено із матеріалами справи.

 

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність й обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

 

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності ОСОБА_1. у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя потерпілого, повторно, стверджується сукупністю зібраних у справі доказів, і є правильним.

 

На обґрунтування свого висновку, суд у вироку підставно послався на досліджені у судовому засіданні докази, а саме, на показання потерпілого та свідка ОСОБА_5., на дані, що містяться у протоколах огляду автомобіля, місця події, пред'явлення предмета для впізнання, висновках судово-медичної і товарознавчої експертизи, яким дав об'єктивну оцінку.

 

Зокрема, ОСОБА_4. повідомив, що 3 липня 2003 року він керував автомобілем "Opel­-Senator", державний номерний знак НОМЕР_2, у якому знаходились ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5. та ОСОБА_6. На автошляху між с. Мєтьолкіно та м. Сєверодонецьком він зупинив автомобіль щоб перевірити справність двигуна. Коли він вийшов із автомобіля та підійшов до капоту, ОСОБА_1 також вийшов із салону, і приставивши ніж до шиї, почав вимагати ключі від автомобіля. Після цього, із автомобіля вийшов    ОСОБА_3 та завдав йому два удари в обличчя. Коли йому вдалося видертися, ОСОБА_1 із ножем у руках намагалася його наздогнати.

 

Пояснення потерпілого повністю узгоджуються із показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_5., сумніватись у правдивості яких, немає підстав. ОСОБА_5. впізнав ніж, який був знайдений на місці події, та пояснив, що саме цим ножем ОСОБА_1 погрожував потерпілому.

 

Що стосується доводів засудженого про однобічність та неповноту досудового і судового слідства, то їх не можна визнати обґрунтованими, оскільки суд дослідив усі обставини справи, а зібраним доказам дав належну оцінку.

 

Посилання засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, з огляду на досліджені судом і наведені ним у вироку докази, не можна визнати обґрунтованими.

 

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дослідив усі обставини справи і його рішення щодо кваліфікації дій ОСОБА_1. саме за ч.3 ст. 289 КК України, є правильним. Підстав для перекваліфікації дій винного, як про це поставлено питання у касаційній скарзі засудженого, не вбачається.

 

Заява засудженого про те, що він не був ознайомлений із матеріалами справи, не відповідає дійсності (а.с.293).

 

Призначаючи ОСОБА_1. покарання, місцевий суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу засудженого. Належним чином обґрунтувавши своє рішення, суд дійшов правильного висновку щодо призначення ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі.

 

Законом України "Про внесення змін до ст.289 КК України", який набрав чинності 13 жовтня 2005 року, пом'якшено караність за злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України, і нижня межа покарання знижена до 7 років позбавлення волі.

 

Відповідно до ст.5 КК України, закон, який пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили злочинні діяння до набрання чинності таким законом, у тому числі  й на осіб, які відбувають покарання.

 

Ураховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає за можливе зменшити призначене ОСОБА_1. покарання.

 

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

 

Вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від                       11 червня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від              17 грудня 2004 року змінити.

 

Пом'якшити ОСОБА_1 покарання і вважати його засудженим за ч.3 ст.289 КК України на десять років позбавлення волі із конфіскацією ½ частини майна, що є його особистою власністю.

 

С у д д і:

 

 

 

Кравченко К.Т.                      Кривенда О.В.                            Мороз М.А.