У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

 

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Кривенди О.В., Мороза М.А.,
за участю: прокурора	Брянцева В.Л.,
законного представника	ОСОБА_1,
засудженого	ОСОБА_2,

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., захисників ОСОБА_4., ОСОБА_5., законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду АР Крим від 31 серпня 2006 року, яким засуджено:

 

                                    ОСОБА_3,     уродженця та мешканця м. Джанкой, АР Крим,    не судимого,

 - за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі;

 - за ч. 2 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі;

 - за ч. 4 ст. 296 КК України на шість років позбавлення волі;

 - за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

             На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання - чотирнадцять років позбавлення волі;

 

                                     ОСОБА_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                     мешканця м. Джанкой, АР Крим,

                                     не судимого,

 - за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі;

 - за ч. 2 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі;

 - за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

              На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання - чотирнадцять років позбавлення волі;

 

                                          ОСОБА_2,  уродженця та мешканця м. Джанкой, АР Крим,   раніше судимого 26 вересня 2005 року за ч. 2 ст. 187                                           КК України на чотири роки позбавлення волі,

 - за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі;

 -  за ч. 2 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі;

 - за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

              На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 покарання - чотирнадцять років позбавлення волі.

              На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 26 вересня 2005 року і остаточно визначено ОСОБА_2 покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі.

                Постановлено стягнути з ОСОБА_3., ОСОБА_2 та ОСОБА_6 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди  850 гривень, моральної - 33 333 гривні.

                  Як зазначено у вироку, засуджені вчинили злочини за таких обставин.

             1 серпня 2005 року приблизно о 22-й годині ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_6., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, на АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно із хуліганський спонукань, після того як ОСОБА_6. збив з ніг ОСОБА_8., почали завдавати йому численні удари руками та ногами у різні частини тіла. Під час побиття ОСОБА_8. ОСОБА_3 спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень металевим кастетом завдав ОСОБА_8 удари в область спини та грудини.

              Крім того засуджені відкрито заволоділи годинником потерпілого вартістю 75 гривень.

             Переконавшись у тому, що хуліганські дії та грабіж вони вчинили щодо працівника міліції, засуджені, за попередньою змовою між собою, з метою приховання раніше вчинених злочинів щодо ОСОБА_8. вирішили його вбити, імітувавши загибель потерпілого від потягу.

           Реалізуючи злочинний намір, направлений на протиправне позбавлення життя ОСОБА_8., ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_6. 2 серпня 2005 року приблизно о 1-й годині ночі знайшли ОСОБА_8. в барі ІНФОРМАЦІЯ_2, розташованому в м. Джанкої, АР Крим, та, дочекавшись коли потерпілий вийде із вказаного бару, догнали його та почали завдавати йому численні удари по голові та тулубу, довівши, таким чином, ОСОБА_8. до безпорадного стану.

             Після цього, взявши ОСОБА_8. попід руки, засуджені повели його на автомобільний міст, розташований над залізницею, та скинули з мосту вниз. 

           Проте, переконавшись, що ОСОБА_8 ще живий, засуджені з метою доведення до кінця умислу на протиправне позбавлення життя потерпілого, поклали його на залізничну колію, що проходила під мостом, а, дочекавшись, коли потяг НОМЕР_1 сполученням “Феодосія - Дніпропетровськ” переїхав ОСОБА_8., з місця вчинення злочину зникли.

             Смерть потерпілого настала в наслідок заподіяних йому численних  тяжких тілесних ушкоджень в процесі його побиття, скидання з мосту та наїзду потягу.

             У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2. вказує на те, що суд невірно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 186 КК України та п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки жодних дій на вчинення грабежу та позбавлення життя ОСОБА_8. він не вчиняв. Крім того, вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону та надмірну суворість призначеного йому покарання. Просить вирок щодо нього скасувати, а справу -  направити на нове розслідування.

             У касаційній скарзі та доповненні до неї законного представника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 йдеться про однобічність і неповноту досудового і судового слідства, зазначається, що ОСОБА_2. не причетний до грабежу та вбивства ОСОБА_8. ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 в частині його засудження за ч. 2 ст. 186 КК України та п.п. 9,12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - направити на новий судовий розгляд.

   Захисник засудженого ОСОБА_2 -  адвокат ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, просить вирок щодо ОСОБА_2 в частині  його засудження за п.п. 9,12 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати, а справу в цій частині - закрити.

                Засуджений ОСОБА_3 у своїй скарзі та доповненні до неї вказує на свою непричетність до вбивства ОСОБА_8., зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону, порушення його права на захист, застосування щодо нього недозволених методів  досудового слідства. Просить вирок щодо нього змінити перекваліфікувати його дії з п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України.

              Захисник засудженого ОСОБА_3. - адвокат ОСОБА_4 вказує на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_3. з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України, а в частині його засудження за п.п.9,12 ч. 2 ст. 115 КК України вирок скасувати,  а справу -  закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_1,  які підтримали свою касаційну скаргу, думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у скаргах  доводи, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3. та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, під час досудового слідства, в присутності захисника ОСОБА_6. дав показання про обставини побиття ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_8. ОСОБА_6. зазначав, що, дізнавшись про те, що потерпілий є міліціонером, вони вирішили його вбити. Детально розповів про те, як вони вели потерпілого на міст, скинули його вниз, а потім поклали на залізничну колію.

ОСОБА_3 на досудовому слідстві, також в присутності захисника зізнався, що разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 побили ОСОБА_8., забрали у нього годинника, а потім, дізнавшись, що потерпілий є міліціонером, вирішили позбавити його життя, скинувши з мосту. Побачивши, що ОСОБА_8 після падіння з мосту все ще живий, вони поклали його на залізничну колію.            

            При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_3 та ОСОБА_6. в присутності захисників підтвердили свої показання і на місці продемонстрували, як вони разом з ОСОБА_2 догнали та побили ОСОБА_8., заволоділи його годинником, відвели потерпілого на міст та скинули його вниз. Побачивши, що після падіння з мосту ОСОБА_8 не загинув, вони поклали його на залізничну колію для травмування прохідним потягом ( т.1 а.с.181-185, 191-195).

            Свідок ОСОБА_9 під час досудового слідства зазначала, що 1 серпня вночі ОСОБА_6. ОСОБА_3 та ОСОБА_2. били ОСОБА_8. Після того, як вони дізналися, що б'ють працівника міліції, припинили свої дії. У ОСОБА_2 вона бачила гаманець, а в ОСОБА_6 - годинник. ОСОБА_9 підтвердила, що засуджені взяли потерпілого попід руки та повели його на міст. Через деякий час вона почула чоловічий крик, коли повернулася то побачила, що з мосту падає чоловік. Потім вона почула скрегіт гальм потяга (т.1 а.с. 172-176).

 Свідок ОСОБА_10 під час досудового слідства дала аналогічні показання, доповнивши їх тим, що вона бачила, як ОСОБА_2., ОСОБА_6. та ОСОБА_3 тримали працівника міліції за ноги та перекинули його через перила з мосту вниз. Після цього всі троє спустилися з мосту та побачили, що потерпілий ще живий. Тоді ОСОБА_6. та ОСОБА_11 взяли потерпілого за ноги, а ОСОБА_3 за плечі та перетягли його на рейки. ОСОБА_3 поклав голову міліціонера на рейки. Після цього потяг переїхав те місце де лежав потерпілий. Переконавшись, що потяг переїхав потерпілого, всі втекли ( т. 1 а.с.167-171).

Аналогічні показання дала на досудовому слідстві і свідок ОСОБА_12., яка стверджувала, що після побиття міліціонера засуджені скинули його з мосту головою вниз, а потім поклали його на залізничну колію, по якій через деякий час рухався поїзд.( т. 1 а.с. 177-180).

Свідок ОСОБА_13. зазначав, що в січні 2006 року до лінійного відділу міліції на ст. Джанкой надійшла інформація про те, що до загибелі ОСОБА_8. були причетні ОСОБА_6., ОСОБА_3 та ОСОБА_2. З метою перевірки цієї інформації він, отримавши відповідний дозвіл, відвідав ОСОБА_6, який у той час перебував в ІТТ м. Джанкоя за вчинення ним інших злочинів. При цьому ОСОБА_6. розповів обставини вчинення ним, ОСОБА_14. та ОСОБА_2 злочинів щодо ОСОБА_8.

Отримавши таку інформацію, він передав пояснення ОСОБА_6 керівництву. Після цього ОСОБА_6 було допитано слідчим  і він в присутності свого захисника детально розповів про обставини вчинених злочинів.

У судовому засіданні ОСОБА_6.,  ОСОБА_3 та ОСОБА_2. заперечили свою причетність до вбивства ОСОБА_8. Причетність засуджених до вчинення цього злочину заперечили і свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12.

Апеляційний суд у сукупності з іншими зібраними у справі доказами дав належну оцінку показанням засуджених та вказаних свідків у судовому засіданні , поклавши в основу вироку їх показання на досудовому слідстві, які є детальними, послідовними, логічними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи, та узгоджуються з іншими доказами.          

Так, із протоколу огляду місця події вбачається, що на ділянці НОМЕР_3 перегону станції Джанкой - Феодосія виявлено труп чоловіка з ознаками загибелі від потягу (т.1 а.с. 5-6).

Згідно з висновками судово-медичної експертизи смерть потерпілого ОСОБА_8. настала від відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток мозкового та лицьового черепа з травматичним видаленням  речовини головного мозку ( т. 1 а.с. 8-10).

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи  ексгумованого трупа ОСОБА_7 НОМЕР_2, на трупі  виявленні численні  переломи кісток мозкового та лицьового черепа, перелом нижньої щелепи справа на рівні шостого зуба, перелом суглобного відростка нижньої щелепи справа, розгинальні переломи тіл 6-8 ребер справа по лопаткової лінії, повний поперечний осколочний перелом правої лопатки, перелом основи правого поперечного відростку третього поперекового хребта, перелом остистих відростків 1,5,6 грудних хребтів, осколочний перелом правої плечової кістки на межі верхньої та середньої треті, осколочні переломи великої та малої гомілкових кісток зліва у нижній треті, осколочні переломи  та травматична деформація кісток.

Наявність односторонності, перелом правої плечової кістки, ознаки струсу тіла ( крововиливи в прикорневі зоні легенів) свідчать про те, що тіло потерпілого до заподіяння залізничної травми піддавалося масивному травматичному застосуванню, що могло мати місце в результаті його падіння з великої висоти.

Смерть ОСОБА_8. настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася численними переломами кісток мозкового та лицьового черепа та руйнуванням речовини головного мозку ( т. 2 а.с. 217-228). 

         На підставі аналізу й оцінки розглянутих у судовому засіданні доказів апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

         Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3. правильно кваліфіковані за п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою  групою осіб, з метою приховати інший злочин.

         Не викликає сумнівів у колегії суддів і правильність висновку апеляційного суду щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3. за ч. 2 ст. 186 КК України, та ст. 296 КК України.      

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведені необхідні експертизи, встановлена роль кожного із засуджених у вчиненні злочинних дій, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону злочинів, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи. Тому колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

 Не викликає у колегії суддів і обґрунтованість висновку апеляційного суду про доведеність винності ОСОБА_3. у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу,  що оспорюється засудженим та його захисником.

            Згідно з протоколом обшуку від 27 січня 2006 року, в с. Рівне, Красногвардійського району за місцем знаходження ОСОБА_3. після вчинених ним щодо ОСОБА_8. злочинів, працівниками міліції було виявлено та вилучено кастет, який був спеціально пристосований для нанесення ударів ( т. 2 а.с.9).

           Згідно з висновками судово-криміналістичної експертизи НОМЕР_4, предмет який було виявлено та вилучено у ОСОБА_3., є ударно - роздроблювальною холодною зброєю, виготовленою кустарним способом по типу кастетів ( т.2 а.с. 176-179).

           Як убачається з висновку судово-медичної експертизи, наявність забійно-рубаних ран в правій лобно - тім'яній та потиличній області голови ОСОБА_8., пошкодження в області грудини можуть свідчити  про застосування щодо нього предмету, який може залишити зазначені тілесні ушкодження. Таким предметом міг бути кастет, який було виявлено та вилучено працівниками міліції у ОСОБА_3.

         Тому колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_3. за ч.2 ст. 263 КК України та ч.4 ст. 296 КК України і не погоджується з доводами касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_3. - адвоката ОСОБА_4. про необхідність перекваліфікації дій засудженого з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України.

            Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи всіх касаційних скарг  про неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3. та ОСОБА_2 за  п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки з матеріалів справи видно, що засуджені були об'єднані єдиним умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого, і виконали той обсяг дій, які вони  вважали необхідним для реалізації цього умислу, з метою приховати раніше вчинені щодо ОСОБА_8. злочини.

             Також необґрунтованими є доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_3. про порушення його права на захист, оскільки як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства інтереси засудженого представляли професійні адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а в судовому засіданні - адвокат  ОСОБА_4     

Перевірялись судом і твердження засудженого ОСОБА_3. про застосування до нього недозволених методів досудового слідства. Так, постановою слідчого транспортної прокуратури від 19 червня 2006 року було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції лінійного відділу на станції Джанкой Придніпровської залізниці за фактом застосування психічного та фізичного впливу на ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_12. на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. ст. 364, 365 КК України ( т. 3 а.с. 104-105), а тому і в цій частині доводи касаційної скарги  ОСОБА_3. є необґрунтованими.

            Покарання, яке призначено ОСОБА_14 та ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених і попередження нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення їм покарання, про що йдеться в  касаційних скаргах, немає.

         Вирок суду щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_2 є обґрунтованим і законним, будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для його скасування чи зміни при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено, а тому скарги задоволенню не підлягають. 

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

 

                                            у х в а л и л а:

 

    касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., захисників ОСОБА_4., ОСОБА_5. та законного представника ОСОБА_2- ОСОБА_1 залишити без задоволення, а  вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2006 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - без зміни.

  

 

                                                                    Судді:

 

 

Кравченко К.Т.                       Кривенда О.В.                              Мороз М.А.