Справа № 2-951/08р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2008 року                                                                                                             м. Берегово          

                                  Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого:    Ільтьо І.І.,

при секретарі:   Чагі О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1та його представників по дорученню ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4. та його адвоката ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6про визнання договору дарування недійсним,

  встановив:

ОСОБА_1звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4. про визнання договору дарування недійсним зазначивши, що  відповідно до договору дарування від 3.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 позивачка передала безоплатно, а відповідач її син, прийняв як дарунок будинок садибного типу в с. АДРЕСА_1

Позивачка вважає, що даний правочин, не відповідає моральним засадам суспільства, договір не відображає вільне волевиявлення та не відповідає внутрішній волі і був вчинений нею під впливом помилки.  Так як, вона жінка похилого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, і її неважко обманути, переконати зробити певні дії, які в дійсності не є бажаними.

Так було і з оформленням договору дарування. ЇЇ син ОСОБА_4. (відповідач), неодноразово приїжджав до неї та умовляв переписати на нього будинок. На що вона відмовляла, пояснюючи це тим, що в неї він не один син, і вона бажає, щоб будинок залишити після її смерті на всіх п'ятьох дітей в рівних частках по закону. Однак він настоював на укладенні договору дарування, пояснював, що ніхто із інших дітей ображений не буде. На його переконання вона погодилась та підписала договір дарування, однак фактично не знала та не розуміла природу цього правочину, не правильно сприйняла предмет та інших істотних умов угоди, не зрозуміла, що будинок після підписання договору буде власністю тільки відповідача. На даний час вона проживає в спірному будинку та сплачує всі платежі необхідні для його утримання .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1підтримала позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що їхня мати ніколи не хотіла подарувати відповідачеві сімейний будинок. Останній особисто приїхав за матір'ю та повіз її в нотаріальну контору, де під тиском відповідача мати підписала договір дарування. В дійсності вона вважала, що цим договором вона не позбавлена права власності на свій будинок.     

Відповідач  ОСОБА_4. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що він єдиний хто все життя допомагає матері по господарству, обробляє землю, провів газ, воду, облаштував двір. З його боку на матір ніякого тиску не було, вона сама вирішила подарувати йому будинок, оскільки це також була воля покійного батька. По її ініціативі вони звернулися до нотаріуса оформити договір дарування. Він вважає, що матір звернулася з даним позов до суду під тиском його братів та сестри, які не хочуть, щоб мати подарувала йому будинок.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватний нотаріус ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідно до договору дарування від 03.09.2007 року, посвідченого нею, ОСОБА_1 передала безоплатно, ОСОБА_4. прийняв у власність, як дарунок, житловий будинок, садибного типу за АДРЕСА_1. Позивач добровільно і перебуваючи при здоровому глузді, розуміючи значення своїх дій та попередньо ознайомлена з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений  ними правочин, зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину,  уклали вищезгаданий договір дарування.     

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, їх представників, третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, 3.09.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування,  посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 будинок садибного типу в с. АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 07.09.2007 року власником вищезазначеного будинку є ОСОБА_4..

Після укладення вказаного договору дарування позивачка залишилася проживати в цьому будинку, оплачувала комунальні послуги та доглядати господарством.  

Згідно з ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. За змістом зазначеної статті дарувальник добровільно позбавляє себе права власності на майно, а обдарований набуває право власності на майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В судовому засіданні встановлено, що до укладення договору дарування позивачка, яка є особою похилого віку, мала на меті залишити будинок у спадок всім дітям по закону. На неодноразові вмовляння відповідача вона під впливом помилки підписала у нотаріуса договір дарування, оскільки не знала та не розуміла природу цього правочину, неправильно сприйняла предмет та інших істотних умов угоди, не зрозуміла, що будинок після підписання договору буде власністю відповідача.

Правочини, вчиненені під впливом помилки, що має істотне значення, є недійсними, оскільки не відповідають загальним підставам дійсності правочинів, зокрема ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву-волевиявленню учасника, яке сформоване під впливом помилки.       

 Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала договір дарування   будинку садибного типу в с. АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 під впливом помилки, тому позов є підставний і підлягає до задоволення

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.ст. 203 ч. 3,  229 ч. 1, 717 ч. 1 ЦК України,

рішив:

Позов задовольнити.

Визнати договір дарування від 3.09.2007 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 - недійсним та повернути ОСОБА_1 житловий будинок в с. АДРЕСА_1.

Заяву  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду   першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга на  рішення  суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

              Суддя :                                                                                                                       Ільтьо І.І.