ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" червня 2006 р. Справа № 15/123-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив "Лідія"
до Приватний підприємець ОСОБА_1
про стягнення 25298грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Заєць Г.І., дов. № 599 від 28.01.05 р.
від відповідача ОСОБА_2 - юрист, дор. НОМЕР_1, ОСОБА_3 - представник, дор. НОМЕР_2
Позивач звернувся з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за передану відповідачу сівалку на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.04р. марки СУПН -12, в сумі 18000грн., пеню за прострочку платежу в сумі 4298грн. та 3000грн. по оплаті послуг адвоката.
Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що позивач не надав йому технічної документації, а тому він придбав у позивача сівалку, яка йому не потрібна. Окрім того, при огляді сівалки було вказано позивачу на те, що вона некомплектна, а тому ним сівалка прийнята на відповідальне зберігання в складі механізованого току. Відповідачем також заявлений зустрічний позов про стягнення з позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову пені за невиконання договірних зобов'язань в сумі 6050грн.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
26 липня 2004 року позивач передав СГВ кооперативу "Лідія" згідно договору купівлі-продажу сівалку марки СУПН - 12 вартістю 18000 грн. Факт доставки та передачі товару продавцем у відповідності з положеннями п.2.1. Договору стороні покупця, підтверджено накладною НОМЕР_3 та актом прийому-передачі від 26.07.2004 року, які від сторони СГВК "Лідія" підписано головним інженером від сторони відповідача ОСОБА_3 У відповідності до п.2.3 Договору покупець - СГВК " Лідія" зобов'язався провести розрахунок за придбаний товар до 1 вересня 2004 року, шляхом проведення прямого платежу через банківську установу п. 2.4. договору від 26 липня 2004 року., що ним не зроблено.
Відповідно до ст.193 господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Посилання відповідача на те, що він придбав сіялку, яка йому не потрібна не може бути підставою для відмови від оплати отриманої сівалки, оскільки він повинен був в момент приймання сівалки визначитись чи потрібна йому сівалка такої модифікації. Незнання призначення сівалки не звільняє його від оплати цієї сівалки. До того ж, відповідачем не представлені докази, що він поставив позивача до відома про те, що сівалка йому не потрібна та що вона є некомплектною. У випадку встановлення факту некомплектності товару, у тому числі і відсутності тех. документації, відповідач повинен був діяти у відповідності до норм ст.270, ГК України, яка передбачає, що у випадку отримання некомплектного товару відповідач повинен був заявити вимогу про доукомплектування товару, а позивач зобов'язаний був у 20-денний строк з дня отримання вимоги доукомплектувати цей товар. Ці дії повинні були бути реалізовані відповідачем відповідно до ст.223 ГК у строки, передбачені цивільним кодексом України. Відповідно до п.4 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до позовів про недоліки товару. За таких умов відповідач зобов'язанний оплатити сівалку і в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочку оплати сівалки в сумі 4298грн. П. 3.1 договору передбачено, що у випадку, якщо будь-яка із сторін по договору допустить прострочку виконання своїх зобов'язань, винна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню із розрахунку подвійної ставки НБУ за кожний день прострочки. Цей пункт договору відповідає нормам ст.231 ГК України, відповідно до якого у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Із розрахунку, представленого позивачем, вбачається, що сума пені складає 4298грн. та підлягає стягненню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3000грн. додаткових витрат по оплаті послуг адвоката. Ним представлена угода від 12.01.06р., укладена ним з адвокатом ОСОБА_4 Із угоди вбачається, що вартість послуг адвоката складає 3000грн., у тому числі 500грн. на забезпечення необхідних витрат по справі. Оскільки до необхідних витрат відносяться також сплата державного мита та витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України, то вони в адвокатські витрати включенню не підлягають. Окрім того, не підлягають включенню до адвокатських послуг і витрати, пов'язанні з технічним оформленням позовної заяви. Позивач не надав калькуляцію витрат, а тому сума 500грн. стягненню не підлягає, тому на відповідача відносяться відповідно до ст.49 ГПК України в сумі 2500грн. Окрім того, позивачем сума вартості адвокатських послуг включена до суми позову та на цю суму позивачем сплачено держмито, у той час, як адвокатські послуги входять до складу судових витрат та відносяться на учасників процесу відповідно до ст.49 ГПК України. Таким чином позивачем фактично заявлений позов на суму 22298грн. і державне мито підлягало сплаті у сумі 222грн. 98коп. За таких умов переплата державного мита у сумі 30грн. підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.
Розглядається зустрічний позов.
Позивач по зустрічному позову просить стягнути з відповідача по зустрічному позову 6050грн. пені за невиконання відповідачем умов договору від 26 липня 2004 року на купівлю-продажу сівалки СУПН-12, передбаченої п. 3.1 договору. Підставою для стягнення пені позивач вказує передачу йому сівалки в некомплектному - відсутність у сівалки сошників, цепів, приводу висівних апаратів, однієї кришки висівного апарату, 12 дисків висівних апаратів, одного маркеру та технічної документації. В обгрунтування своїх вимог ним представлені акти про комплектність сівалки від 26.07.04р. Таким чином позивачем надані докази, що він взнав про порушення його права 26.07.04р. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Оскільки сторони уклали договір купівлі-продажу то відповідно до їх відносин примінюються норми ЦК України, які регламентують взаємовідносини по договору купівлі-продажу з урахуванням норм ГК України. У відповідності до норм ст.270, ГК України у випадку отримання некомплектного товару відповідач повинен був заявити вимогу про доукомплектування товару, а позивач зобов'язаний був у 20-денний строк з дня отримання вимоги доукомплектувати цей товар. Поняття комплектності товару передбачене ст.682, 683 ЦК України, правові наслідки некомплектності товару передбачені у ст.684 ЦК України. Позивач не надав доказів, що ним вчиненні дії передбачені ст.684 ЦК України, які він повинен був вчинити у строки, передбачені ст.681 ЦК України, відповідно до якої до вимог якої до цих взаємовідносин розповсюджується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків. Позивач надав докази того, що він звернувся до відповідача з вимогою про стягнення пені 15.02.06р., а вимога про усунення недоліків - доукомплектовання сівалки, він до відповідача не звертався. Таким чином господарський суд примінює до заявлених вимог п.1,4, ст.257 ЦК України, відповідно до якого позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки штрафу. За таких підстав для задоволення позову не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.49, 82, 84, ГПК України
в и р і ш и в:
1.Первісний позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідія" Херсонська область Скадовський район, с. Новомиколаївка, р.р. 6001394191 в Скадовському відділенні ВАТ "Ощадний банк України" МФО 342047 код 03784143 на користь приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, № свідоцтва НОМЕР_4 - 18000грн. основного боргу, 4298грн. пені, 222грн. 98коп. витрат по держмиту, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500грн. витрат на послуги адвоката, всього - 25138грн. 98коп.
3.В задоволені зустрічного позову відмовити.
Видати позивачу довідку на повернення із держбюджету 30грн. держмита як надлишково сплаченого по квитанції від 02.03.06. через Ощадбанк. Квитанцію залишити в матеріалах справи.
4. Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Суддя З.В. Клепай
Рішення підписано
у повному обсязі 07.07.06р.