Справа № 461/6698/13 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/6019/13 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Шашкіної С.А., Ніткевича А.В.

при секретарі - Проворна Н.І.

з участю відповідча - ОСОБА_2

та представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Салон-Крез» за участю третіх осіб: Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Відділу приватизації житла Галицького району м. Львова про усунення перешкод в користуванні приміщенням та приведення до попереднього стану,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 13.06.2013 року задоволено заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на нежитлові приміщення в підвалі будинку АДРЕСА_1, позначені літерами з « 2-10» по « 2-13», загальною площею 147,8 кв.м., заборонено відповідачам вчиняти будь-які дії, пов»язані з переданням у володіння, користування чи зберігання нежитлових приміщень в підвалі будинку АДРЕСА_1, позначені літерами з « 2-10» по « 2-13», загальною площею 147,8 кв.м., чи вчиняти дії пов»язані зі зміною правового статусу вказаних приміщень.

Ухвалу суду оскаржила відповідач ОСОБА_2 В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала про забезпечення позову є незаконною, безпідставною та винесена судом з порушенням норм процесуального права. Зазначила, що до позовної заяви позивачем долучено ксерокопію технічного паспорту, складеного 05.09.2005 року, з якого вбачається, що приміщення, площею 19,8 кв. м., яке позначене літерою XII в будинку по АДРЕСА_1 не існує. Незважаючи на це оскаржуваною ухвалою вжито заходи для забезпечення позову та накладено арешт на нежитлові приміщення в підвалі будинку АДРЕСА_1, позначені літерами з « 2-10» по « 2-13» загальною площею 147,8 кв.м., які при цьому не зареєстровані окремо, а є частиною нежитлового приміщення, загальною площею 262,4 кв.м., яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на праві приватної власності та не стосуються позовних вимог.

Також суд не врахував, що ці приміщення знаходяться в іпотеці АТ «Банк» Фінанси та Кредит». Оскаржувана ухвала перешкоджає відповідачам, як законним власникам, розпорядитись майном та порушує права банку, як іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.

Суд на вказані обставини увагу не звернув та всупереч вимогам ст.151 ЦПК України постановив ухвалу про забезпечення позову, наклавши арешт на інший об'єкт, та заборонивши вчиняти будь-які дії щодо нього.

Окрім того, суд не пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, не з»ясував обсяг позовних вимог, даних про особу відповідача, також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Просить ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 13 червня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_4- ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 на підтримання мотивів апеляційної скарги, які аналогічні її доводам, представника позивача ОСОБА_4- ОСОБА_3 в заперечення доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст.152 ЦПК України, серед інших, способами забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, заборона вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод в користуванні приміщенням, площею 19,8 кв.м. та приведення його до попереднього стану. Отже між сторонами виник спір.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, оскільки, по-перше, на даний час спірне приміщення, площею 19,8 кв.м. самостійно вже не існує внаслідок демонтажу стін, які відділяли його від сусідніх приміщень. Станом на час розгляду заяви в суді існує приміщення площею, 70,5 кв.м., позначене в поверховому плані під літерою 2-13, до складу якого входить і спірне приміщення, площею 19,8 кв.м. А по-друге, приміщення площею, 70,5 кв.м. в складі інших приміщень загальною площею 262, 4 кв.м. відповідачами передні в іпотеку АТ «Банк» Фінанси та Кредит».

Судом першої інстанції також правильно визначено вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, та заборона вчиняти певні дії.

В той же час, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано співрозмірність вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідн до ч.1 п.2 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

До суду подано позов про усунення перешкод в користуванні приміщенням та приведення такого до попереднього стану, площею 19,8 кв.м., з матеріалів справи вбачається, що на даний час це приміщення самостійно не існує, оскільки демонтовано стіни, які відділяли його від суміжних приміщень, і таким чином, на даний час існує приміщення площею, 70,5 кв.м., позначене в поверховому плані під літерою « 2-13», до складу якого входить і спірне приміщення. Суд на вказані обставини увагу не звернув та постановив ухвалу про забезпечення позову, наклавши арешт на нежитлові приміщення в підвалі будинку АДРЕСА_1, позначених літерами з « 2-10» по « 2-13», загальною площею 147,8 кв.м., заборонивши вчиняти будь-які дії щодо них.

З вищенаведеного вбачається, що суд в цій частині прийшов до помилкового висновку і оскільки спірне приміщення 19,8 кв.м. на даний час самостійно не існує, згідно поверхового плану входить до складу приміщення, площею 70,5 кв. м., колегія суддів вважає, що саме на це приміщення і слід накласти арешт та заборонити відносно нього вчиняти певні дії, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.303, п.3 ч.2 ст. 307, п.2.ч.1 ст.312, ст.313, п.5 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 13 червня 2013 року змінити в частині площі та позначок в поверховому плані підвального приміщення, на яке накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії, з 147, 8 кв.м. на 70,5 кв.м., позначене в поверховому плані під літерою « 2-13».

В решті ухвалу залишити без змін.

Дана ухвал набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Копняк С.М.

Судді Шашкіна С.А.

Ніткевич А.В.