Справа № 11-693, 2006року Головуючий в 1-й інстанціїРадчишин О.І.
Категорія: спист. 307 ч.2, 309 ч.2 КК України Доповідач ДуфнікЛ.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Дуфнік Л.М.
суддів Бойко Л.В., Ващенка С.Є.,
з участю прокурора Луня Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, на вирок Білогірського районного суду від 20 вересня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з початковою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, -
засуджено за ст. 307 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна.
На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Зазначено , що відповідно до ст.77 КК України вирок в частині конфіскації особистого майна засудженого не підлягає виконанню.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, з середньою освітою, неодружену, не працюючу, раніше не судиму, -
засуджено за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 76 КК України пркладено на ОСОБА_2 обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і навчання.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, українку, громадянку України, з середньою освітою, одружену, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючу, раніше не судиму, -
засуджено за ст. 309 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Згідно зі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 обов'язок пройти курс лікування від наркоманії.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь НДЕКЦ при УМВС України у Хмельницькій області 141 грн. 23 коп. судових витрат.
За вироком суду від 25 травня 2006 року в с Водички Білогірського району ОСОБА_1 за місцем свого проживання продав, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 купили у нього за 40 грн. 976 грам макової соломки, яка згідно з висновком хімічної експертизи №442 від 19.06.2006 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, так як містить у собі морфін та кодеїн.
В апеляції прокурор, в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, просить змінити вирок суду першої інстанції та виключити застосування щодо ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки відповідно до ст.77 КК України застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна при звільненні від відбування покарання з випробуванням не передбачено.
і.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджуються зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оспорюються. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ст. 307 ч.2 КК України як незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу.
Покарання засудженому призначено з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання. Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, похилого віку і обґрунтовано застосував ст.75 КК України та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, визнавши, що його виправлення можливе без відбування покарання.
Разом з тим суд допустив помилку при вирішенні питання про додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене санкцією ст.307 ч.2 КК України, призначивши це додаткове покарання ОСОБА_1,'а потім зазначив у резолютивній частині вироку, що він в частині конфіскації майна засудженого не підлягає виконанню, фактично звільнивши засудженого ОСОБА_1 від призначеного додаткового покарання, що чинним законодавством не передбачено.
У ст.77 КК України міститься вичерпний перелік додаткових покарань, які можуть бути застосовані у разі звільнення засуджених від відбування основного покарання з випробуванням, де таке додаткове покарання як конфіскація майна не зазначене. Таким чином, звільняючи засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, суд не мав права відповідно до закону призначати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, в зв'язку з цим вирок в цій частині слід змінити, виключивши з нього рішення про призначення ОСОБА_1 такого додаткового покарання.
В порушення вимог ст.93 ч.2 КПК України суд, визнавши винними у вчиненні злочину декількох осіб, стягнув з них судові витрати солідарно , що не допускається, а тому в порядку ст.365 КПК України підлягає зміні вирок і в цій частині. Судові витрати по даній справі слід стягнути з кожного із засуджених в рівних долях.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
Ух валила:
Апеляцію прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, задовольнити.
Вирок Білогірського районного суду від 20 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши призначення йому за ст.307 ч.2 КК України додаткового покарання у вигляді конфіскації особистого майна. Цей же вирок в порядку ст.365 КПК України змінити в частині рішення щодо судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати в сумі по 47 грн.08 коп. з кожного.
В решті вирок залишити без зміни
Головуючий
Л.М. Дуфнік