Справа№ 11-3439

Головуючий у 1 інстанції Дрюк П.Н.

Доповідач Яременко А.Ф.

УХВАЛА

Іменем України

14 листопаду 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Калашникова В.М.

суддів Яременка А.Ф., Ковалюмнус Е.Л. з участю

прокурора Андрієвої Ж.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціям прокурора та засудженого на вирок Великоновосілковського районного суду Донецької області від 4 вересня 2006 року, яким ОСОБА_1, гр-на України, з освітою 8 класів, не судимого, одруженого, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 засуджено за ст . 122 ч.І КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України віл відбуття покарання звільнений з з іспитовим строком в 2 роки, з покладанням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 389 грн. матеріальної шкоди і 3000 грн. моральної.

За вироком суду засудженого визнано винним в тому, що він 1 квітня 2006 року біля 16 годин , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень АДРЕСА_1 наніс удари по тулубу потерпілого ОСОБА_2 спричинивши йому закриті переломи 9-10 ребер зліва, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, численні садни тіла, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляціях:

Засуджений просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити, посилаючись на недоведеність своєї вини і безпідставне посилання суду на показання свідка ОСОБА_3. Вказує також на те, що суд вирішуючи цивільний позов на врахував вимоги ст. 1193 ЦК України.

Прокурор просить вирок змінити в частині розміру цивільного позову, вказуючи на те, що суд не врахував вимог ст. 1193 ЦК України в частині можливості зменшення відшкодування шкоди з урахуванням матеріального становища відповідача.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції, перевіривши  матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів визнала апеляції такою, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні зазначеного злочину, за обставин встановлених вироком суду, знаходить своє підтвердження в досліджених в судовому засіданні доказах і є обгрунтованими.

Так, сам засуджений послідовно, як на досудовому слідстві, так в судовому засідання не заперечував, що побив потерпілого завдаючи при цьому останньому ударів ногами потілу.

Ці ж обставини підтверджував і потерпілий , який показав що саме засуджений завдавав йому удари по тілу.

Показання потерпілого і засудженого узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи про те, що середньої тяжкості тілесні ушкодження у потерпілого в виді переломів ребер могли утворитися в указаний час за обставин, вказаних потерпілим та засудженим.

Таким чином, суд першої інстанції аналізуючи приведені докази, обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини засудженого. Та обставина, що суд в порушення вимог ст. 306 КПК України в вироку , як на доказ, послався на показання свідка ОСОБА_3, не впливає на загальний висновок суду про доведеність вини засудженого і не може бути підставою для скасування вироку.

Вирішуючи цивільний позов суд в повній мірі урахував, як тяжкість вчиненого злочину, так і наслідки його і ступінь моральних страждань потерпілого, матеріальний стан відповідача і обгрунтовано в розумних межах стягнув' з засудженого моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

Посилання в апеляції на те , що суд не врахував вимог ст 1193 ЦК України про те, що шкода заподіяна потерпілому в наслідок його наміру не відшкодовується є безпідставним і суперечить як матеріалам справи так і висновкам викладеним у вироку.

Яких-небудь підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України апеляційний суд

Ухвалив:

Вирок Великоновосілковського районного суд Донецької області від 4.09. 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого та прокурора без задоволення.