Справа № 22-1045\2006 рік                                         Головуючий у 1 інстанції Барков В.М.

Категорія 40                                                                                       Доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА Іменем України

 14 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого  Дяченка В.М. суддів Ігнатоля Т.Г., Кочегарової Л.М. при секретарі Лепеха А.С. розглянувши   у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за   позовом ОСОБА_1 до Першотравневого районного управління юстиції про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 6 вересня 2006 року,

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що з грудня 2003 року працював у відповідача провідним спеціалістом Першотравневого районного управління юстиції. З 12 травня 2005 року до 24 травня 2006 року проходив воїнську службу в армії, У червні 2006 року звернувся до начальник районного управління з проханням про прийняття на роботу, однак йому було відмовлено. Просив поновити його на роботі в раніше займаній посаді та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 6 вересня 2006 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який доводи скарги підтримав, перевіривши законність і обгрунтованість рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що з 30 грудня 2003 року позивач працював провідним спеціалістом Першотравневого районного управління юстиції Донецької області. 10 травня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до адміністрації з заявою про звільнення з роботи у зв"язку з призовом на військову службу. Наказом НОМЕР_1 його було звільнено з роботи за п.З ст.36 КЗпП України. Згідно з Указом Президента від 23 січня 2006 року позивача демобілізовано з військової служби 24 травня 2006 року. У червні 2006 року він звернувся до Першотравневого районного управління юстиції з проханням про поновлення його на роботі, однак його заява задоволена не була.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для поновлення позивача на роботі немає.

З висновками суду не можна не погодитися.

З матеріалів справи вбачається, що заяві від 7 червня 2006 року на ім"я начальника районного управління юстиції ОСОБА_1 просив поновити його на посаді провідного спеціаліста районного управління юстиції. На це звернення ОСОБА_1 отримав відповідь, що через відсутність вакансій в управлінні юстиції, позивачу не може бути надана посада в цій установі.

В липні 2006 року він звернувся до суду з позовом до Першотравневого районного управління юстиції про поновлення на роботі, посилаючись на те, що після демобілізації з армії Управління юстиції Першотравневого району Донецької області не поновило його на посаді, яку він займав до призова в армію.

Згідно ч.І ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Між тим, з пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що його звільнення з посади провідного спеціаліста Управління юстиції Першотравневого району Донецької області проведено з дотриманням норм трудового законодавства на підставі особистої заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 фактично ставить питання про надання йому роботи в Перїпотравневому районному управлінні юстиції і не погоджується з відмовою у наданні роботи, яку він займав до призову в армію.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивач в даній справі не оскаржував відмову Першотравневого районного управління юстиції Донецької області в наданні роботи, а звернувся з іншим позовом, який розглянуто судом на підставі наданих доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені на підставі норм ЦПК України і в порядку цивільного провадження розглянуто справу.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду є правильним, підстав для скасування рішення у зв"язку з порушенням порядку вирішення спору не вбачається.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 6 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.