ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 11/Б-921/1448/2013

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" - не з'яв.,

ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" - Мужика Л.І.,

арбітражного керуючого - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013

та на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.05.2013

у справі № 11/Б-921/1448/2013

за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.01.2013.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.05.2013 (суддя Сидорук А.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 (колегія суддів у складі: суддя Гриців В.М. - головуючий, судді Зварич О.В., Юрченко Я.О.), крім іншого, визнано безспірні грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" в сумі 19269669,60 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника та розпорядником майна боржника призначено Моісєєва Юрія Олександровича.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.05.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 і передати справу на новий розгляд або припинити провадження у справі. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржених судових рішень порушено вимоги ст.ст. 1, 6, 8, 11, 12, 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ВіейБі Банк" просить ухвалу господарського суду та постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили, що:

- ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" зареєстроване Збаразькою районною державною адміністрацією Тернопільської області 04.06.2007;

- станом на день звернення кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, заборгованість ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Калганоф" перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" становить 157464483,34 грн., з яких безспірними є вимоги кредитора до боржника в сумі 19269669,60 грн., які підтверджені судовими рішеннями і постановами органу державної виконавчої служби;

- вимоги в сумі 19269669,60 грн. не забезпечені заставою майна боржника у зв'язку з чим відсутності перешкоди для подальшого руху справи;

- 26.01.2013 ініціюючий кредитор подав господарському суду Тернопільської області клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О.;

- також арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. надіслав суду заяву № 1-07/13 від 20.02.2013 про призначення його розпорядником майна у справі про банкрутство ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" та заяву № 2-07/13 від 20.02.2013 про наявність юридичної освіти, наявний практичний досвід представництва юридичних та фізичних осіб у загальних та спеціалізованих судах протягом п'яти років; наявність усіх необхідних організаційних, технічних та транспортних засобів для здійснення функцій арбітражного керуючого;

- до заяви арбітражним керуючим долучено копію свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 61, виданого Міністерством юстиції України 01.02.2013; копію диплома ХА № 32156927 про одержання повної вищої освіти за спеціальністю "Правознавство" та здобуття кваліфікації юриста.

Згідно з ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Враховуючи, що провадження у справі порушено 14.01.2013 відповідно до приписів пункту 11 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення названого закону в редакції, що діяла до 19.01.2013.

Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Суди врахували вказані вимоги закону та дослідивши наявні матеріали справи встановили, що вартість предметів застави є недостатньою для повного задоволення вимог, забезпечених заставою, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф".

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами порушено процедуру обрання та призначення арбітражного керуючого розпорядником майна не беруться Вищим господарським судом України з огляду на таке.

Вирішення питання про обрання та призначення кандидатури розпорядника майна (керуючого санацією, ліквідатора) підприємства-банкрута повинно здійснюватися судами з врахуванням вимог ст.ст. 31, 13 Закону про банкрутство та є прерогативою господарського суду.

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 № 15 роз'яснено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Отже, призначення конкретної кандидатури розпорядника майна боржника належить до компетенції господарського суду і жодна з кандидатур не є для суду обов'язковою, незалежно від того, хто з учасників провадження про банкрутство клопотав про її призначення.

Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної ухвали господарського суду від 21.05.2013 була запропонована лише одна кандидатура арбітражного керуючого за клопотанням ініціюючого кредитора, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення саме вказаного арбітражного керуючого у справі.

Інші викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про мотивоване призначення кандидатури арбітражного керуючого.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни вказаних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 21.05.2013 у справі № 11/Б-921/1448/2013 залишити без змін.

Головуючий суддя:С. Мирошниченко

Судді: Т. Барицька

В. Картере