АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м.Ужгород, вул. О.Довженка, 7 тел./факс: (03122) 1-53-83
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - Боднар О.В.
суддів - Ігнатюка Б.Ю., Собослоя Г.Г.
при секретарі - Махмутовій В.Ю.
з участю -заявника ОСОБА_1, ст. державного виконавця Бачинського Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1на дії державного виконавця, -
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 р. ОСОБА_1., який є боржником у виконавчому провадженні 3 виконання двох виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судом 29.11.2004 р. про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 8055,97 грн. та 3;12.2004 р. про стягненняз ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 5000 грн., звернувся до суду в порядку ст.383 ЦПК із скаргою, в якій, посилаючись на те, що державним виконавцем ДВС у м. Ужгороді Бачинським Я.Р. в порушення вимог ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності у нього автомобіля, вартість якого перевищує суму стягнення, незаконно було проведено опис і арешт 1/5 частини квартири поАДРЕСА_1 у м. Ужгороді, просив визнати вказані дії державного виконавця: неправомірними. ОСОБА_1. також ставилось питання про продовження строку звернення до суду із скаргою, який був пропущений у зв'язку з .перебуванням за межами області.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2006 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця ДВС ум. Ужгороді Бачинського Я.Р. при виконанні виконавчих листів, виданих Ужгородським міьскрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 13055 грн.97 коп. у
В апеляційній скарзі начальник ДВС у м. Ужгороді просить ухвалу суду, як таку, що постановлена з порушенням ст.ст.50, 55 Закону України «Про виконавче провадження», скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Справа № 22 -1711 /06 . Головуючий у 1 інстанції - Писанець К.К.
Категорія Доповідач Боднар О.В.
У судовому засіданні ст.державний виконавець Бачинськйй Я.Р. апеляційну скаргу підтримав і з мотивів, наведених у ній, просив скаргу задовольнити. ОСОБА_1. скаргу не визнав, просив її відхилити.
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав!
Задовольняючи скаргу на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що у боржника ОСОБА_1 крім рухомого майна на суму 440 грн., є автомобіль, на який накладено арешт, а тому державний виконавець безпідставно описав та наклав арешт на належну боржнику частину квартири, заборонивши її
ВІДЧУЖЄННЯ. Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до ст.5-0 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі -
Закон) звернення стягнення на майно. боржника полягає в його арешті (опису),
вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в
розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з
. урахуванням витрат на виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість вимоги стягувачів у виконавчому провадженні, в якому було вчинено опис і арешт 1/5 частини належної боржнику на праві власності квартири, становить 13055 грн.97 коп. Перелік витрат, пов»язаних з проведенням виконавчих дій, передбачений ч.2 ст. 45 Закону, однак він не є вичерпним, а сума витрат не є незмінною величиною і має компенсаційний характер.
Тому для забезпечення прав стягувачів на повне задоволення їх вимог та відшкодування витрат на проведення виконавчих дій Закон надає державному виконавцю право на накладення арешту на майно боржника у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.01.2005 р. було накладено арешт на належний ОСОБА_1 автомобіль марки «Фольксваген», 1986 p. випуску, реєстраційний номеріНОМЕР_1. Однак при зверненні стягнення на цей автомобіль він повинен розглядатись як майно, дійсна вартість якого буде встановлена при його реалізації. З наданої суду апеляційної інстанції документів вбачається, що, постановою ст. державного виконавця від 17.10.2005 р. було оголошено розшук вказаного автомобіля, однак на даний час його місцезнаходження не встановлено.
Крім вказаного автомобіля згідно акту опису й арешту майна від 3.03.2005 р. було виявлено і арештовано рухоме майно, що було у користуванні, на суму 440 грн.
Вищенаведені обставини вказують на те, що кількість належного ОСОБА_1 рухомого майна, на яке накладено арешт, є незначною, його реалізації є утрудненою, а виручена від реалізації сума може бути недостатньою для задоволення всієї заборгованості та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
Відповідно до ст.62 Закону звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земельну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна,
З урахуванням наведеного при вирішенні питання щодо обсягу опису майна державний виконавець обгрунтовано прийняв рішення про доцільність опису іншого належного боржнику майна і актом від 15.06.2006 р. описав і наклав арешт на належну боржникові 1/5 частину АДРЕСА_1 у м. Ужгороді та заборонив її відчуження.
При вирішенні скарги, суд першої інстанції також не звернув увагу на те,гщо проведення опису і арешту майна є важливою процесуальною дією, яка оформляється відповідним процесуальним документом - актом опису й арешту майна.
У виконавчому провадженні, в якому ОСОБА_1. була оскаржена правомірність .дій державного виконавця,щодо арешту й опису майна, також був складений акт опису й арешту частини квартири, датований 15.06.2006 p який боржником не оскаржено і на даний час цей акт не скасовано.
За наявності вказаного акту, визнання судом дій державного виконавця щодо
опису й арешту майна, не можна вважати ефективним і правильним вирішенням
скарги, оскільки таке рішення жодним чином не змінює правовідносин, що виникли
між сторонами у зв'язку з прийняттям державним виконавцем передбаченого ст.55
Закону процесуального документу - акту опису й арешту майна,
Крім того, відповідно до вимог ст.385 ЦПК скарга на дії державного виконавця могла бути подана у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
ОСОБА_1. при зверненні до суду із скаргою визнав факт пропуску ним . встановленого ст.385 ЦПК процесуального строку і просив суд поновити його.
Проте суд першої інстанції всупереч вимог закону та врахування наслідків пропущення процесуальних строків, встановлених ст.72 ЦПК, розглянув скаргу без вирішення клопотання Гурая Р.З про поновлення строку.
Відповідно до п.2 ст.312 ЦПК у разі вирішення судом першої інстанції питання з порушенням норм процесуального права апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє з цього питання нову ухвалу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.73, 307, 312, 383-387 ЦПК України, ст.ст.50, 55,62 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд, -
Ухвалив:
Апеляційну скаргу начальника ДВС у м. Ужгороді задовольнити.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 15 вересня 2006 року скасувати.
Поновити ОСОБА_1строк звернення до суду із скаргою.
У задоволенні скарги ОСОБА_1на дії державного виконавця
Державної виконавчої служби у м. Ужгороді Бачинського Р.Я. щодо недотримання
порядку та черговості звернення стягнення на нерухоме майно у виконачому
провадженні з виконання виконавчих листів, виданих Ужгородським міськрайонним судом 29,11.2004 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8055,97 грн. та 3.12.2004 p. про стягнення з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3 5000 грн. -
ВІДМОВИТИ.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: