Справа № 138/1625/13-к

Провадження №11-кп/772/291/2013

Категорія: 3

Головуючий у суді 1-ї інстанції Соколов В.О.

Доповідач :Бурденюк С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів : Ващук В.П., Спринчука В.В.

при секретарі: Луполі М.А.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисника ОСОБА_12

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянула « 1» листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Вінницької області Чабана С.В. на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.08.2013 року щодо ОСОБА_3 засудженого за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, яким -

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

жителя АДРЕСА_1,

українця, громадянина Республіки Молдова, раніше не судимого

засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до 8-ми років позбавлення волі .

Вирішено долю речових доказів.

Як встановлено вироком, 11.06.2013 року біля 14 год. ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , знаходячись в будинку АДРЕСА_2, під час вживання спиртних напоїв з ОСОБА_7 на грунті особистих неприязних відносин, які раптово виникли через ревнощі, з метою заподіяння смерті останньому, кухонним ножем, який взяв зі столу, наніс ОСОБА_7 один удар в життєво-важливий орган - в ділянку шиї.

Передбачаючи, що внаслідок отриманої травми ОСОБА_7 помре від втрати крові ОСОБА_3 залишив місце події.

Однак, незважаючи на те, що ОСОБА_3 виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до завершення, суспільно небезпечні наслідки у виді смерті ОСОБА_7 не настали з обставин, що не залежали від волі ОСОБА_3, оскільки потерпілого своєчасно було доставлено до реанімаційного відділення Могилів-Подільського МТМО, де було надано кваліфіковану медичну допомогу.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №257/102 від 01.07.013 року у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення бокової поверхні шиї зліва з проникненням в глотку, які належать до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя в момент заподіяння.

У своїй апеляції прокурор відділу прокуратури Вінницької області Чабан С.В. ставить питання про скасування вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.08.2013 року щодо ОСОБА_3 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не правильного застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 10-ти років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує тим, що судом безпідставно застосовано ст. 69-1 КК України. Крім того, судом при призначенні покарання не враховано особу винного ОСОБА_3 та тяжкість вчиненого ним злочину, внаслідок чого призначено занадто м'яке покарання.

Колегією суддів з'ясовано ,що «Апеляционная жалоба» ОСОБА_3 є по своїй юридичній природі та суті його запереченням проти апеляції прокурора.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_3 більш суворого покарання, думку обвинуваченого ОСОБА_3,та його захисника - адвоката ОСОБА_2 які заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію прокурора слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України - судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 не оскаржується .

Суд першої інстанції, відповідно до ст. 349 КПК України, в зв'язку з тим, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_3 в скоєні злочину, за який він засуджений, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, суд дав вірну юридично-правову оцінку і визначив кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Проте, суд при ухваленні вироку неправильно застосував кримінальний закон. Так, при призначенні покарання ОСОБА_3 судом безпідставно застосовано ст.. 69-1 КК України, оскільки положення даної статті підлягають застосуванню при призначенні покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 66 КК України та за обов'язком відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Разом з цим , ОСОБА_3 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння - тобто при наявності обтяжуючої обставини, передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України ,що в свою чергу не дає суду можливості та юридично-правових підстав для застосування положень ст..69-1 КК України , тому апеляція прокурора в цій частині підлягає до задоволення, а вирок зміні в частині призначення покарання.

Відповідно ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

В ч.2 ст.65 КК України зазначено «Особі , яка вчинила злочин , має бути призначено покарання , необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Обираючи підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети - кари.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд першої інстанції не в повній мірі враховував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу засудженого,який за місцем проживання характеризується негативно , обтяжуючу обставину,а також те ,що злочин вчинено проти здоров'я та життя людини , а тому призначив ОСОБА_3 занадто м'яке покарання, яке також не відповідає тяжкості вчиненого злочину.

Колегія суддів вважає,що відбувати покарання ОСОБА_3 має лише за умови ізоляції його від суспільства.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляцію прокурора відділу прокуратури Вінницької області Чабана С.В. - задовольнити частково.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.08.2013 року щодо ОСОБА_3 засудженого за ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України -скасувати в частині призначення покарання .

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 8

(восьми) років 6 (шести ) місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити без змін - утримання під вартою до набрання вироком законної сили.

На судове рішення може бути подано касаційну скаргу протягом трьох місяців з дня проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді:

Ващук В.П. Бурденюк С.І. Спринчук В.В.

З оригіналом вірно.