П О С Т А Н О В А

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

18 листопада 2013 р. Справа № 802/4298/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря с/з Старожилової Д.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2,

відповідача Кушнір А.Л., Афанасьєва О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу

за ОСОБА_2

до військової частини А2656

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підйомну допомогу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся з позовом до військової частини А2656 про визнання бездіяльності протиправною щодо не виплати підйомної допомоги в зв'язку з переїздом на нове місце військової служби та її стягнення в розмірі 2448,0 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та надав пояснення, що в порушення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідач не виплатив йому нараховану підйомну допомогу в розмірі 2448,0 грн. в зв'язку з його переїздом на нове місце військової служби.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечували щодо наявності заборгованості перед позивачем, проте, зазначили, що командування військової частини А2656 неодноразово зверталося до вищого командування про виділення коштів для виплати підйомної допомоги позивачу та іншим військовослужбовцями, про що свідчать заявки начальнику фінансово - економічного управління на виділення коштів для виплати заборгованості. Проте, в порядку виконання вимог Закону України "Про гарантії держави за виконання судових рішень", ГУДКС України у Вінницькій області було зупинено проведення платежів за незахищеними видатками. Виходячи з реальних можливостей, відповідач не мав можливості виплатити нараховані кошти позивачу.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройних Сил України від 30.11.2012 року №908 ОСОБА_2 призначено на посаду інженера відділення інформаційних систем польового вузла зв'язку військової частини А2656.

Наказом командира військової частини А2656 №259 від 29 грудня 2012 року для подальшого проходження служби ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини А2656 і поставлено на всі види забезпечення.

В жовтні 2013 року позивач звернувся зі зверненням до командування військової частини А2656 по питанню нарахування підйомної допомоги у зв'язку з його переїздом до нового місця служби з села Гущинці, Калинівського району Вінницької області до міста Вінниці.

Відповідно до довідки №449 від 18.10.2013 року, наданою військовою частиною А2656, сума підйомної допомоги на позивача та членів його сім»ї складає 2448,00 грн.

Але, у зв'язку із арештом рахунків військової частини А2656 за рішеннями судів, що передбачає виплату підйомної допомоги при переміщенні військовослужбовців, дану заборгованість до моменту зняття арешту виплатити не можливо.

Дана заборгованість і стала причиною звернення позивача з вищезазначеним позовом до суду.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до положень ч. 1 ст.ст. 1, 2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 даного Закону передбачено, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Згідно з п.1 ч.3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно до п.1 "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", затвердженої наказом Міністра оборони України 22.10.2001 року №370 особам офіцерського складу (далі-офіцери), прапорщикам (мічманам) т.ч. військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі-військовослужбовці, які проходять службу за контрактом), що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення. Пунктом 4 даної Інструкції встановлено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Відповідачем наявність заборгованості по виплаті підйомної допомоги при переміщенні військовослужбовців не заперечується, але єдиною причиною невиконання свого обов'язку з виплати позивачу підйомної допомоги відповідач посилається на те, що його розрахункові рахунки заблоковані органами державної казначейської служби, що у свою чергу позбавляє можливості провести виплату належної позивачу допомоги, хоча необхідні для цього кошти наявні у військової частини.

Таким чином, судом встановлений факт порушення відповідачем законних прав військовослужбовця внаслідок невиплати йому підйомної допомоги і таке порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з рахунків військової частини А2656 нараховану підйомну допомогу у розмірі 2448,00 грн.

Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними бездіяльність військової частини А2656 щодо не виплати підйомної допомоги суд відмовляє у її задоволенні з огляду на те, що невиплата підйомної допомоги у зв'язку з прибуттям до нового місця служби позивачеві мала місце у зв'язку із арештом рахунків військової частини А2656 за рішеннями судів, а не у зв'язку з вчиненням протиправних дій чи допущення бездіяльності військової частини А2656. А тому, суд вважає безпідставними вимоги позивача щодо визнання протиправними дії відповідача, оскільки, позивачем не надано, а судом не здобуто належних і допустимих доказів для їх задоволення.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати військову частину А2656 (код ЄДРПОУ 07937980, АДРЕСА_1) виплатити на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; інд. код НОМЕР_1 ) підйомну допомогу, в зв'язку з переїздом на нове місце служби, в сумі 2448 грн. (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Крапівницька Н. Л.