Справа №    11-849 2006 р.                                  Головуючий у 1 Інстанції-Коваленко В.К.

Доповідач-Слісарчук Я.А.

УХВАЛА

Іменем  України

"12 " грудня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області  в  складі:

Головуючого                                                         Мельничук Н.М.

суддів                                                                     Гузовського О.Г.

Слісарчука Я.А.

за участю прокурора                                          Воронухи Д.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області  від  13  жовтня  2006  року,   яким

ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого:

-05.07.2001 року Брусилівським районним судом за ст.ст.229-1 ч.2, 229-6 ч.2 44, 42 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі;

-08.06.2006 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ст.309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі,

засуджено   :

- за ст. 308 ч.2 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі  з конфіскацією майна;

-  за  ст.   309  ч.2  КК  України  на  2  роки  позбавлення  волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим до відбуття остаточно визначено 5 років 2 місяці позбавлення волі з конфіскацією  майна.

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України до даного покарання частково приєднано невідбута частина покарання за     вироком      Броварського     міськрайонного     суду     від

08.06.2006 року і до відбуття остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного  засудженому  майна.

Запобіжний захід залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбуття покарання визначено рахувати з 17 березня  2006  року.

Питання про речові докази вирішено у відповідності з вимогами  ст.   81  КПК  України.'

Як визнав суд,ОСОБА_1 24 серпня 2006 року біля 15 години в с. Ковганівка Брусилівського району на присадибній земельній ділянці ОСОБА_2, яка розташована напроти її домоволодіння по АДРЕСА_1, наламав головки маку, який положив в пакет і на моторолері під керуванням ОСОБА_3 перевіз в с.м.т.   Брусилів.

Засуджений ОСОБА_1 не оспорюючи фактичні обставини       справи            і           правильність                               застосування матеріального закону вважає призначене йому покарання надмірно суворим і просить його пом'якшити. Зазначає, що він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, має ряд захворювань, визнав вину, щиро розкаявся, жалкує з приводу  того,   що  сталося.

Заслухавши доповідача, прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає,   що  вона  задоволенню  не  підлягає.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчинені злочинів за які він засуджений, ґрунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених  у  сукупності.

Викладені в апеляції засудженого доводи про призначення йому надмірно суворого покарання, не можна визнати  такими,   що  підлягають  задоволенню.

Вирішуючи це питання, суд виходив з вимог ст.65 КК України, ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують  та  обтяжують  покарання.

Суд врахував, щоОСОБА_1 вчинив тяжкий та середньої тяжкості злочини, рецидив злочину, визнав вину, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем   проживання,    є   потерпілим   2    категорії    внаслідок Чорнобильської катастрофи і призначив йому покарання, передбачене санкціями ст. ст.308 ч.2, 309 ч.2 КК України у  вигляді  позбавлення  волі.

Підстав для пом'якшення цього покарання як про це порушується питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Дії   ОСОБА_1    за   ст.ст.    308   ч.2,    309   ч.2   КК України  кваліфіковані  правильно.

Разом з тим, кваліфікувавши дії ОСОБА_1 за вищевказаними статтями закону, суд помилково зазначив кваліфікуючі ознаки ч.2 ст. 308 КК України та ч.2 ст. 309 ч.2 КК України вчинення злочину, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 310, 311, 312, 314, 317 КК України, оскільки з матеріалів справи не видно, щоОСОБА_1 раніше вчиняв  вказані  злочини.

За таких обставин колегія суддів в порядку ст. 365 ч.2 КПК України виключає з вироку вищезазначені кваліфікуючі  ознаки.

На  підставі                 вищенаведеного,      керуючись      ст.365, 366  КПК  України,   колегія  суддів,

ухвалила:

Апеляцію засудженого      ОСОБА_1 залишити без      задоволення,      а      вирок      Брусилівського районного суду  Житомирської   області   від   13   жовтня   2006року  щодо нього  -  без  зміни.

В порядку ст.365 ч.2 КПК України виключити з вироку кваліфікуючі ознаки ч.2 ст. 308 КК України і ч.2 ст.309 ч.2 КК України вчинення злочинів, особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 310,   311,   312,   314,   317  КК  України.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.308 ч.2 КК України за умисні дії, які виразились в викраденні наркотичних засобів, вчинені особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України та за ст. 309 ч.2 КК України за умисні дії, які виразились в незаконному зберіганні та перевезенні наркотичних засобів, вчинені особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений  ст.307  КК  України.

В  решті  вирок  залишити  без  зміни.