П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
21 листопада 2013 р. Справа № 802/4309/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
секретаря с/з Побережської В.В.,
за участю представників сторін:
позивача Нечипорук Ю.О.,
відповідача Лабунець Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Адат"
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002102203 від 16 травня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
21.10.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Адат" (далі - ТОВ "Адат") звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) №0002102203 від 16.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16649 грн. (за основним платежем - 13319 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3330 грн.).
В судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог, представник позивача пояснила, що 04.04.2013 року посадовими особами Вінницької ОДПІ на підставі наказу №1175/22 від 27.03.2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Адат", якою встановлено порушення підприємством пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку із заниженням суми податку на додану вартість. Підставою для таких тверджень податкового органу став висновок про безтоварність господарських операцій позивача, проведених із його контрагентом - ТОВ "ТК"ШОТ-НОР". Однак, представник позивача не погоджується із такими висновками податкового органу, вважає їх надуманими, помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зазначає, що правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, які з невідомих причин не були взяті до уваги податковим органом. Окрім того, представник позивача вважає безпідставними посилання податкового органу на висновки перевірки діяльності ТОВ "ТК"ШОТ-НОР", оскільки позивач не повинен нести відповідальності за невиконання його контрагентом податкових зобов'язань. Відтак, представник позивача просила суд задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, проти його задоволення заперечила, подавши суду письмові заперечення та, пояснивши, що встановлені під час проведення перевірки господарської діяльності позивача дані свідчать, про те, що операції, проведені між ТОВ "Адат" та ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" мають безтоварний характер. Такі господарські операції не підтверджуються первинними документами (товарно-транспортними накладними, посвідченнями про якість товару, сертифікатами відповідності), які є обов'язковими при поставці товару. Окрім того, податковим органом взято до уваги висновки зустрічної перевірки контрагента позивача - ТОВ "ТК"ШОТ-НОР", проведеної ДПІ у м. Суми, якою встановлено, що таке підприємство фінансово-господарською діяльністю не займалось, фактично операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг) не здійснювало, у результаті чого, підприємством безпідставно заявлено податкові зобов'язання по податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу покупців. Враховуючи викладене, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
ТОВ "Адат" зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа виконавчим комітетом Вінницької міської ради 13.02.1991 року та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 13.02.1991 року за № 6/2503.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.02.2012 року № 200023508, виданого ДПІ у м. Вінниці, ТОВ "Адат" було зареєстроване платником податку на додану вартість.
На підставі направлень від 27.03.2013 року №991/2207 та №992/2207, виданих Державною податковою службою у Вінницькій області, керуючись ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ №1175 від 27.03.2013 року, посадовими особами Вінницької ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Адат" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" за липень 2010 року, за наслідками якої, складено акт №1180/2203/03594572 від 04.04.2013 року.
Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку із заниженням суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 13319 грн., у тому числі у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.
На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002102203 від 16.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 16 649 грн. (за основним платежем - 13 319 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3330 грн.).
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення послугували висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат коштів по оплаті придбаного позивачем товару від ТОВ "ТК"ШОТ-НОР", витрати по яких здійснено без фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей.
До таких висновків контролюючий орган прийшов у зв'язку з тим, що позивачем не представлено до перевірки товарно-транспортні накладні та будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення та прийняття товару, характеристики та якість поставленого товару, а також на підставі висновків акту ДПІ у м. Суми № 1695/235/37052630/19 від 18.03.2011 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2010 року", яким встановлено, що вказаний контрагент здійснював господарські операції з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент здійснення позивачем господарських операцій із ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" визначався Законом України "Про податок на додану вартість" №168/97 ВР від 03.04.1997 року.
Відповідно до п.1.7 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно з пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Як вбачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Судом встановлено, а також підтверджено матеріалами перевірки, проведеної податковим органом, що згідно додатку №5 до декларації по податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за липень 2010 року, ТОВ "Адат" придбало товар у ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" та включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 13319,01 грн.
Факт здійснення господарських операцій між ТОВ "Адат" та ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" позивач підтверджує лише податковими накладними №51 від 12.07.2010 року, №89 від 27.07.2010 року, №108 від 30.07.2010 року та видатковими накладними №51 від 12.07.2010 року, №89 від 27.07.2010 року, №108 від 30.07.2010 року.
Крім того, відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі. Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Пунктами 201.6, 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Так, п.201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладу та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період. Разом з тим, зазначені податкові накладні оформлені із порушенням вимог податкового зобов'язання та не містять реквізитів, необхідних для належного підтвердження виконання зобов'язання. Зокрема, відповідно до п.6 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №165 від 30.05.1997 року податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал та копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (непотрібне виділяється поміткою "Х"). У наданих ТОВ "Адат" податкових накладних, виписаних ТОВ "ТК"ШОТ-НОР", дана відмітка відсутня. Відповідно до п. 18 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №165 від 30.05.1997 року всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставу товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. У наданих, під час перевірки, ТОВ "Адат" податкових накладних була відсутня печатка продавця - ТОВ "ТК"ШОТ-НОР". Крім того, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано жодних розрахункових, платіжних та інших документів у підтвердження проведення розрахунків, постачання, прийняття та оприбуткування товару (товарно-транспортні накладні), а також документи, які свідчать про характеристики та якість поставленого товару (посвідчення про якість, сертифікати відповідності, тощо), що свідчить про відсутність будь-яких змін у фінансовій та господарській діяльності позивача. Аналогічно позивачем не представлено суду доказів використання придбаних у ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності. Також, суд бере до уваги посилання відповідача на висновки акту ДПІ у м. Суми №1695/235/37052630/19 від 18.03.2011 року "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК"ШОТ-НОР" щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2010 року". Оскільки такий документ є додатковим доказом того, що контрагент позивача здійснював господарські операції з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту та не мав реальних можливостей здійснити поставку товару, в тому числі і ТОВ "Адат". Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та ТОВ "ТК"ШОТ-НОР", відтак, такі господарські операції мали безтоварний характер, правочин між ними здійснений без мети настання реальних наслідків, а тому, позивач не вправі був формувати податковий кредит по податку на додану вартість по цих операціях. Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суб'єкт господарювання повинен здійснювати діяльність з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Намір одержати дохід виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд також бере до уваги, що, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведеної норми, саме, на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання. Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 1180/2203/03594572 від 04.04.2013 року. При цьому, такі доводи відповідача не спростовані позивачем. Таким чином, здійснивши системний аналіз чинного на момент здійснення спірних правовідносин законодавства та доказів, які є у справі, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а, як наслідок, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002102203 від 16.05.2013 року. Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Адат" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002102203 від 16 травня 2013 року відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Крапівницька Н. Л.