П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Вінниця
15 листопада 2013 р. Справа № 802/4238/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
секретаря с/з Побережської В.В.,
за участю представників сторін:
позивача Роздобудька П.В.,
відповідача Нестерук М.І., Герасименка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика"
до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005342201 від 25 вересня 2013 року, № 0005352201 від 25 вересня 2013 року, №0005362203 від 25 вересня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" звернулось в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі-Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005342201 від 25 вересня 2013 року, №0005352201 від 25 вересня 2013 року, №0005362203 від 25 вересня 2013 року.
В судовому засіданні, в обґрунтування позовних вимог, представник позивача пояснив, що на підставі направлень від 12.08.2013 року №173/22, 174/22, 175/22 та наказу №32/22 від 29.07.2013 року, виданого Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" за період з 29.03.2010 року по 31.12.2012 року. В результаті зазначеної перевірки складено акт від 09.09.2013 року №441/2201/37028530, в висновках якого встановлено порушення положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, внаслідок встановлених порушень, позивачем занижено податок на прибуток на суму 134030 грн. та податок на додану вартість на суму 128866 грн.
На підставі зазначених висновків, Вінницькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року №0005342201 щодо збільшення зобов'язання з податку на прибуток в сумі 125665 грн. основного платежу та штрафних санкцій - 22245 грн.; №0005352201 - щодо збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129866 грн. основного платежу та штрафних санкцій - 29828 грн., №0005362203 від 25.09.13 штрафні санкції в сумі 1870 грн. позивач з даними податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та вважає їх безпідставними, необґрунтованими.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, подавши суду письмові заперечення (т.4, а.с. 163-171), пояснивши в судовому засіданні, що на підставі наказу Вінницької ОДПІ від 29.07.2013 року №32/22 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Укрпродлогістика» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2010 року по 31.12.2012 року, в результаті якої складено акт №441/2201/37028530 від 09.09.2013 року. Вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 25.09.2013 року №005352201, №0005342201, №0005362203 не підлягають до скасування, так як прийняті правомірно.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані: п.21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; п.21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; 21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; п.21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; п.21.1.5. коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.
Статтею 77 Податкового кодексу України, визначено, а саме, 77.1. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Судом встановлено, що ТОВ «Укрпродлогістика» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29.03.2010 року за №44091, у періоді, за який проводилась перевірка ТОВ «Укрпродлогістика» був зареєстрований платником податку на додану вартість з 12.05.2010 року. Планова виїзна перевірка проводилась вперше.
На підставі наказу Вінницької ОДПІ від 29.07.13 р. №32/22 та направлень від 12.08.13 р. №№ 173/22, 174/22, 175/22, (т.8, а.с.217-223), проводилась податковою перевірка позивача по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.03.10 р. по 31.12.12 р.. За результатами даної перевірки складено акт від 09.09.2013 року №441/2201/37028530 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Укрпродлогістика» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.03.10 р. по 31.12.12. року, валютного та іншого законодавства за період з 29.03.10 р. по 31.12.12 р.» (т.1, а.с.12-79).
Податковим органом виявлено порушення 1) пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, ст. 144 Податкового кодексу України, в результаті чого, ТОВ «Укрпродлогістика» занизило податок на прибуток за період з 29.03.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 134030 грн.;
2) п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Укрпродлогістика» занизило податок на додану вартість за період з 29.03.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 129866 грн.;
3) пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 ПК України, а саме, несвоєчасно перераховувався податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік;
4) п.10. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Так, що стосується податку на прибуток, у складі валових витрата податкового кредиту з ПДВ, підприємством укладено договір №28/10 від 01.06.2010 року (т.1, а.с.160-163) між ПП «Олександр і Ко» та ТОВ «Укрпродлогістика» відповідно до якого ПП «Олександр і Ко» зобов'язується передати у власність ТОВ «Укрпродлогістика» товар (продукти харчування), відповідно до вказаного договору до валових витрат віднесено суми витрат на придбання товару у ПП «Олександр і Ко» на загальну суму 186847 грн. Згідно договору передача товару має відбуватись за видатковою накладною та довіреністю, разом із товаром ПП «Олександр і Ко» зобов'язане надати товарно-транспортну накладну, копію сертифікату відповідності на товар, посвідчення якості товару, ветеринарне свідоцтво, санітарно-гігієнічний висновок. Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 п. 11.1 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Під час проведення перевірки зазначені документи позивачем надано не було.
Позивачем тільки до заперечення на Акт перевірки, було надано товарно-транспортні накладні на переміщення товарів від постачальника ПП «Олександр і Ко» до покупця ТОВ «Укрпродлогістика» у просторі, які не відповідають вимогам заповнення визначених відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 29.12.1995 року №488/346 відсутні назва підприємства відповідального за здійснення перевезення вантажу, відсутнє посилання на подорожній лист, відсутні посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції , а саме, №543 від 01.06.10 р.; №587 від 15.06.10р., № 632 від 17.06.10 р.№ 652 від 29.06.10 р. №667 від 30.06.10 р.№ 693 від 02.07.10 р. №707 від 30.07.10 р.№ 743 від 31.07.10 р. № 779 від 12.01.10 р.; №825 від 15.10.10 р. (т.1., а.с. 164-173).
Дані зазначені у товарно-транспортних накладних не відповідають дійсності, а саме значно завищено масу товару (вантажу).
Так, відповідно до ТТН №632 від 17.06.10 р. (т.1, а.с.170) ПП «Олександр іКо» відвантажувало чай трав'яний «Альпійський луг 50гр, кількість пачок 10 шт., загальна маса даного товару мала б скласти 500г або 0,5 кг. У наданій ТТН зазначена маса складає 0,05 тонн або 50кг, що на 49,5кг більше від реальної маси вантажу.
Відповідно до ТТН №743 від 31.07.10р. (т.1, а.с.169) ПП «Олександр і Ко» відвантажувало цукор 50кг, загальна маса вантажу склала 16150кг. Автомобіль, що здійснював перевезення ЗІЛ №05000ВІ. Однак, згідно наданих під час перевірки документів позивач в своїй господарській діяльності не використовував автомобіль ЗІЛ із номерним знаком №05000ВІ.
ТТН №652 від 29.06.10 р. (т.1, а.с.165) ПП «Олександр і Ко» відвантажувало касовий апарат ІКС483LT. Відповідно до технічних характеристик вага даного касового апарату складає 2,7кг. Але у наданій ТТН зазначена маса склала 0,05 тонн або 50кг, що на 47,3кг більше від реальної маси вантажу.
ТТН №543 від 01.06.10 (т.1, а.с.164) ПП «Олександр і Ко» відвантажувало три кабіни зав. складом, дві офісні кабіни, кімната сторожа, офіс директора, офіс зам. директора, офіс менеджера, загальна маса складає 4 тонни. Суд вважає, що перевезення вказаних предметів на автомобілі ЗІЛ-431410, номерний знак 09000ВІ (вантажопід»ємністю 6000кг) є неможливим по технічним характеристикам зазначеного автомобіля.
Отже, вказані товарно-транспортні накладні не підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ПП «Олександр і Ко» та ТОВ «Укрпродлогістика», це може свідчити про те, що правочини між ними здійснені без мети настання реальних наслідків.
Крім того, відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Олександр і Ко» внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.01.11 р.
Встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту по придбанню товарів у ПП «Топ Трейд» на загальну суму 9122 грн., а також проведено коригування відповідно до розрахунку в сторону зменшення ПДВ на суму 1248 грн. по взаємовідносинах із ПП «Топ Трейд», чим порушило вимоги п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п 192.1.1 п. 92.1 ст. 192 Податкового кодексу України. Так, відповідно до договору №108/100/11-П від 14.04.11р. між ПП «Топ Трейд» та ТОВ «Укрпродлогістика» про передачу у власність товару (т.2, ас.43-46), виписано видаткову накладну №578 від 15.04.11 р.. Згідно умов договору разом із товаром ПП «Топ Трейд» зобов'язане надати товарно-транспортну накладу, документи, що підтверджують якість товару (сертифікат якості та інші). Вказана товарно-транспортна накладна до перевірки представлена не була, але її позивач надав до своїх заперечень на акт. Так, згідно до ТТН №413 від 15.04.11р. (т.2,а.с.47) ПП «Топ Трейд» відвантажувало «Горошок» зелений консервований 0,5 л с/б «Прок1» уп.1,8», маса брутто вказана в ТТН складає 6,5 тонн, або 6500кг. Враховуючи загальну кількість баночок горошку, а саме, 13 тис. штук, маса однієї баночки має складати 0,5кг (6500/13000). Однак, при розрахунку ваги однієї баночки горошку підприємством не враховано вагу скляної тари та кришки до неї, які в сумі складають 260 грам. Таким чином, загальна вага вантажу буде складати на 33380кг більше та має бути 9880 кг. Автомобіль, що здійснював перевезення марки ЗІЛ, номерний знак НОМЕР_3. Однак, згідно наданих під час проведення перевірки документів ТОВ «Укрпродлогістика» в своїй господарській діяльності не використовував автомобіль марки ЗІЛ, номерний знак НОМЕР_3.
Так, згідно акту перевірки ТОВ «Укрпродлогістика» експлуатувало два автомобіля ЗІЛ-138 із номерними знаками 08000ВІ (вантажопід»ємністю 5225кг) та ЗІЛ-431410, номерний знак 09000ВІ (вантажопід»ємністю 6000 кг). Таким чином суд, вважає, що жоден з зазначених автомобілів не розрахований на перевезення вантажу масою 9880кг., а товарно- транспортна накладна №413 від 15.04.11р. не підтверджує реальність здійснення господарський операцій між ПП «Топ Трейд» та ТОВ «Укрпродлогістика». У даній ТТН №413 відсутня назва підприємства відповідального за здійснення перевезення вантажу, відсутнє посилання на подорожній лист, в зв'язку з чим неможливо встановити характер роботи автомобіля і особу водія. Крім того, відповідно до систем автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по ПП «Топ Трейд» внесено запис про відсутність за місцем знаходження, свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.08.12р.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що товарно-транспорті накладні, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а правочин між ними здійснений без мети настання реальних наслідків.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами, навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством..
Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року №363 вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Відповідно до п.11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських
операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування
оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути
складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі
обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами, навіть за наявності формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.
Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне підпис або інші дані, що забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення. Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення). Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Таким чином, суд наголошує, що первині документи позивача не містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.
Також, згідно до акту перевірки по питанню віднесення до витрат та податкового кредиту придбання палива - бензин та дизельне пальне (т.1, а.с.18) встановлено порушення з боку позивача, в частині відшкодування паливно-мастильних матеріалів без доведення їх використання у господарській діяльності на загальну суму 20506 грн. Так, згідно до договорів оренди транспортних засобів №1 від 01.01.2011 року, №2 від 03.01.2012 року, №1 від 25.05.2010 року, №2 від 03.01.2012 року ТОВ «Укрпродлогістика» орендує у ПП «Михалич і Ко» два транспортні засоби: ЗІЛ- 431410 та ЗІЛ-138, (що не заперечується позивачем), які використовують пальне газ (пропан, бутан), а не дизпальне та бензин, інші транспортні засоби у позивача відсутні. Підтверджуючих документів щодо фактичного використання придбаних паливно-мастильних матеріалів в господарській діяльності під час перевірки не надано. Таким чином, ТОВ «Укрпродлогістика» зависило валові витрати на загальну суму 20506 грн., чим порушило вимоги пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Під час перевірки були надані авансові звіти, які складено працівниками ТОВ «Укрпродлогістика» та первинні документи на придбання ними бензину та дизельного палива, які відповідно до документації використовувались під час відряджень і службових поїздок. Під час перевірки позивачем не було надано підтверджуючих документів на придбання паливно-мастильних матеріалів.
До перевірки надана авансові звіти, які складались працівниками ТОВ «Укрпродлогістика» та первинні документи на придбання бензину і дизельного пального. Згідно зазначених документів бензин та дизпаливо використовувались під час відрядження, службових поїздок працівників підприємства. Але, до перевірки не надались підтверджуючи документи щодо фактичного придбаних паливно-мастильних матеріалів, укладених договорів на оренду транспортних засобів з працівниками та дорожніх листів типової форми№3. Під час судового засідання до матеріалів справи надано договори використання автомобілів, які укладено з працівниками товариства ОСОБА_6, від 17.09.10р., ОСОБА_7 від. 01.04.11 р., ОСОБА_8 від 22.05.10 р., ОСОБА_9, від 22.10.10 р.ОСОБА_10 від 22.05.10 р., ОСОБА_11 від 22.10.10 р., ОСОБА_12, від.04.12.12 р., ОСОБА_13, від. 01.12.11 р. ОСОБА_14, від 03.10.11р.ОСОБА_17 від. 01.12.11 р., ОСОБА_16 від 25.10.12 р., ОСОБА_5 від 11.06.12 р. (т.4, а.с. 150-161), але суд їх до уваги не бере, оскільки вказані договори під час перевірки не надавались, що свідчить про те, що на момент проведення перевірки вказані договори не були укладені.
Згідно п.2 наказу Державного комітету статистики України від 17.02.98р.№74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового, легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», застосування дорожнього листа типової форми №3 та виконання положень Інструкції вважається обов'язковим для застосування всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові, легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями. Відповідно до п.п.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. Таким чином, в порушення вказаного Закону позивач зависив валові витрати на загальну суму 20506 грн.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 Податкового кодексу України, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
Таким чином, до складу витрат платника податку можуть бути віднесені витрати на відшкодування вартості послуг фізичної особи лише в тому випадку, якщо ці витрати пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку та підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а не фінансуванням особистих потреб фізичних осіб - працівників підприємства.
Щодо віднесення позивачем придбання палива до податкового кредиту ПДВ, то відповідно наданих до перевірки рахунків бухгалтерського обліку, податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, приходних накладних, касових чеків, авансових звітів встановлено, що ТОВ "Укрпродлогістика" віднесло до податкового кредиту суми ПДВ по придбанню палива (бензин та дизельне пальне) без доведення використання його у господарській діяльності підприємство на загальну суму 58270 грн..
Згідно із п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Крім того, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Перевіркою встановлено, що всупереч вимогам п.10. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивачем не було забезпечено зберігання контрольних стрічок протягом трьох років в кількості 11 штук, в зв'язку з чим застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 1870 грн. на підставі прийнятого податкового повідомлення рішення 25.09.13 р.№0005362203. З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. На думку суду, позивач не надав доказів щодо реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність юридичної сили відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції. За таких обставин, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень №№005352201, 005342201, 005362203 від 25.09.2013 року діяв у відповідності до норм Податкового Кодексу України та в межах наданих законом повноважень, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163-167, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродлогістика" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005342201 від 25 вересня 2013 року, №0005352201 від 25 вересня 2013 року, №0005362203 від 25 вересня 2013 року відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Крапівницька Н. Л.