№ справи:124/3434/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Гулевич Ю.Г.
№ провадження:22-ц/190/6377/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Синельщікової О.В.
суддів:Курської А.Г., Чистякової Т.І.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року позов ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» про визнання порушення строків виплати остаточного розрахунку при звільненні з 04 квітня 2013 року по 30 травня 2013 року, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 4389 грн. залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що відповідачем не були порушені строки розрахунку при звільненні, тому що вона у день звільнення була відсутня на роботі, необґрунтований, оскільки заробітна плата працівникам відповідача перераховується на карткові рахунки, отже останній мав можливість перерахувати суму розрахунку при звільненні навіть при відсутності її на роботі. Вказує, що суд безпідставно, в порушення вимог статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, без наявності будь-яких доказів, дійшов висновку про встановлення факту відсутності її на роботі з 27 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року, у тому числі у день звільнення. Також, посилається на те, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що згідно випискам ПАТ КБ «Приватбанк» остаточний розрахунок при звільненні був з нею проведений лише 30 травня 2013 року. Крім того, зазначає, що судом при розгляді справи не застосовано норму закону, яка підлягала застосування, а саме: статтю 116 Кодексу законів про працю України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведений повний розрахунок при звільненні позивачки з роботи у день, коли вона звернулася до нього, а у травні 2013 року їй перераховано підвищення до заробітної плати, що було проведено за відповідний період за наказом Міністерства освіти та науки України, виданим вже після розірвання трудового договору з позивачкою, що не може стати підставою для відповідальності роботодавця за статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що суд повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають обставинам справу, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.
При розгляді справи судом встановлено, що наказом № 20-лк від 04 квітня 2013 року ОСОБА_6 звільнена з посади заступника директора з учбово-виробничої роботи (0,5 ставки) і психолога (0,5 ставки) Кримського інженерно-педагогічного університету за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України за прогули без поважних причин з 04 квітня 2013 року (а.с.15-16).
Наказом № 33-лк від 27 травня 2013 року змінено формулювання звільнення на пункт 3 статті 41 Кодексу законів про працю України, і ОСОБА_6 звільнена з роботи з зазначених посад за вчинення аморального проступку (а.с.62).
Судом встановлено, що з наказом про звільнення з роботи від 04 квітня 2013 року позивачка ОСОБА_6 була ознайомлена 10 квітня 2013 року, коли з'явилася до університету (а.с.15, 16), а її вимогу про проведення розрахунку відповідач отримав 18 квітня 2013 року (а.с.8, 9).
Відповідно до частини 1 статті 116, частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розгляді справи не встановлено підстав для відповідальності Кримського інженерно-педагогічного університету за статтею 117 Кодексу законів про працю України, тому що розрахунок проведений з позивачкою у строк, передбачений частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України шляхом перерахування належних їй сум на картковий рахунок за її зверненням.
Згідно відомостей, що надані відповідачем, відповідно наказу № 20-лк від 04 квітня 2013 року з ОСОБА_6 був проведений повний розрахунок:
1. Заробітна плата - 319,63 грн.;
2. Лікарняний з 13 лютого 2013 року по 28 лютого 2013 року - 1015,32 грн., з 01 березня 2013 року по 07 березня 2013 року - 461,50 грн., з 27 березня 2013 року по 01 квітня 2013 року - 417,20 грн.;
3. Компенсація за невикористану відпустку за період роботи з 21 листопада 2011 року по 27 серпня 2012 року - 581,19 грн., з 01 жовтня 2012 року по 04 квітня 2013 року - 957,26 грн., з 28 лютого 2012 року по 04 квітня 2012 року - 942,72 грн., всього нараховано - 4694,82 грн.
Платіжними дорученнями № 509 від 09 квітня 2013 року 2033,07 грн., № 589 від 18 квітня 2013 року - 615,09 грн., № 549 від 18 квітня 2013 року - 562,32 грн. перераховані через Приватбанк на особовий рахунок ОСОБА_6 (а.с.14, 42, 43, 44).
Та обставина, що остання сума у 61,45 грн. перерахована позивачці у травні 2013 року, не може стати підставою для відповідальності за затримку розрахунку при звільненні у зв'язку з наступним.
Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 452 від 22 квітня 2013 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 травня 2013 року за № 714/23246, ОСОБА_6 проведений перерахунок заробітної плати у зв'язку з підвищенням оплати праці, в сумі 72,29 грн. за період з 01 січня 2013 року по 04 квітня 2013 року.
Утримано податок з доходу фізичних осіб в сумі 10,54 грн.
Згідно платіжного доручення № 710 від 23 травня 2013 року на особовий рахунок ОСОБА_6 перераховано 61,45 грн. (а.с.32).
За таких обставин, вини відповідача у нарахуванні та перерахуванні зазначеної суми у травні 2013 року не мається.
Доводи апеляційної скарги, що зазначені суми позивачка отримала на свій картковий рахунок у банку пізніше, що підтверджується відповідними виписками Приватбанку, колегія суддів не приймає до уваги, тому що за платіжними відомостями відповідач перераховував своїм працівникам заробітну плату у зазначені ним дати зі свого рахунку в ГУ ДКСУ в АР Крим в м. Сімферополі, а списання грошових коштів проводено останнім.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання суду на її відсутність на роботі з 27 березня 2013 року по 10 квітня 2013 року не заслуговують на увагу, тому що не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Чистякова Т.І.