№ справа:101/3888/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Цурцев Вадим Михайлович
№ провадження:11-кп/190/802/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.
_________________________________________________________________________________
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"05" листопада 2013 р. м. Сімферополь
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Язєва С.О.,
Суддів -Опанасюка О.Д., Дорошенко Т.І.,
при секретарі -Павленко М.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130070000881 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Алушти на вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 29 серпня 2013 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алушти, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, раніше не судимого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2006 року народження, який проживає: АДРЕСА_1
визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном на 2 (два) роки.
Згідно зі ст. 76 КК України, зобов'язано ОСОБА_6 повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.
Вирішено питання щодо речових доказів.
за участю прокурора -Бородіної І.Т.,
обвинуваченого - потерпілої - ОСОБА_6, ОСОБА_8
В С Т А Н О В И Л А:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_6, маючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи за мотивами користі, 12 квітня 2013 року, о 15 годині 20 хвилин, знаходячись поблизу будинку № 12 по вулиці Ялтинській в м. Алушті. із застосуванням насильства, яке виразилося у завдані одного поштовху у ліве плече ОСОБА_8, внаслідок чого потерпіла впала на землю, ривком вирвав жіночу сумку з лівої руки ОСОБА_8 та втік з місця вчинення злочину. Внаслідок злочинного діяння ОСОБА_6 відкрито викрав майно ОСОБА_8: сумку жіночу білого кольору вартістю 100 гривень; гроші в сумі 470 гривень; мобільний телефон «Самсунг GТ-Е1080W» в корпусі чорного кольору з сірою стрічкою вартістю 200 гривень; паспорт громадянина України, посвідчення пенсіонера, посвідчення ветерана, компенсаційну книжку «Ощадбанку», соціальну карту на ім'я ОСОБА_8, які не представляють матеріальної цінності, спричинивши потерпілій матеріальні збитки на загальну суму 770 гривень.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6, просить скасувати вирок суду, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Свої вимоги мотивує, тим що суд першої інстанції, при призначені покарання, суд не врахував що обвинувачений відкрито вчинив тяжкий злочин щодо особи похилого віку, а також не має постійного місця роботи та стабільного заробітку.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу,потерпілу ОСОБА_8, яка у судовому засіданні просила залишити вирок без змін, обвинуваченого ОСОБА_6, який просив не задовольняти апеляційну скаргу прокурора, після чого, вислухавши останнє слово обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.
Винність ОСОБА_6 в скоєнні ним кримінального правопорушення, за який він визнаний винним, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.
З урахуванням усього викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_6 у вчиненні грабежу майна ОСОБА_8
Але при цьому колегія суддів вважає необхідним у порядку ст.404 КПК України змінити вирок в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_6
Досудовим слідством дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ст. 186 ч.2 КК України, як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009 року, під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.
Як видно з матеріалів справи майно ОСОБА_8 викрадено шляхом «ривку сумки ОСОБА_8», з поштовхом у плече, від яких будь-яких тілесних ушкоджень потерпілій не завдано.
При таких обставинах кваліфікація дій ОСОБА_6 підлягає зміні на ч.1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
За такими обставинами враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, його особу, який за місцем проживання позитивно (а.к.п. 69), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставини, які пом'якшують покарання, повне визнання провини обвинуваченим ОСОБА_6, щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих злочином збитків, та відсутністю обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно зроблено висновок про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі ст. 75 КК України.
Колегія суддів враховує і думку потерпілої, яка на судовому слідстві, а також при апеляційному розгляді справи, просила ОСОБА_6 призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, та факт знаходження на утриманні неповнолітньої дитини (а.с. 96).
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає за необхідне за ч.1 ст. 186 КК України знизити призначене покарання ОСОБА_6 в порядку ст. 404 КПК України, з покладенням тих же обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, на які послався суд.
На думку колегії суддів таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення.
Підстав для скасування чи зміни вироку в іншій частині не має.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407,408 КПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
У порядку, передбаченому ст. 404 КПК України вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 29 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_6, в частині правової кваліфікації його дій та призначеного покарання - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 на ч.1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання, встановивши іспитовий строк на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 в період іспитового строку повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
С У Д Д І:
Язєв О.С Опанасюк О.Д. Дорошенко Т.І.