ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/7097/13-a
категорія 5.2.2
13 листопада 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панкеєвої В.А.
при секретарі - Антощук Є.С.,
за участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання недійсними та скасування карток відмови і рішень про коригування митної вартості товарів, стягнення 22473,23 грн.,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, просить визнати недійсними та скасувати картки відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00837 від 14.10.2013 р., № 101060000/2013/00840 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/00863 від 29.10.2013 р. та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300704/1 від 14.10.2013 р., № 101060000/2013/300707/2 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/300723/2 від 29.10.2013 р. та стягнути на користь підприємства надмірно сплачених 17234,15 грн. податку на додану вартість, 5239,08 грн. ввізного мита та понесені судові витрати. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу в розмитнені ввезених товарів згідно митних декларацій № 101060000/2013/017902 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/08682 від 29.10.2013 р., № 101060000/2013/017822 від 14.10.2013 р., в яких позивачем було застосовано 1 метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору), відповідно до вимог ст.266 Митного кодексу України, внаслідок чого відповідачем було протиправно прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням 6 методу. Крім того, зазначає, що підприємством безпідставно сплачено надмірний платіж у розмірі сплаченого мита в сумі 5239,08 грн. та податку на додану вартість у сумі 17234,15 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача - Житомирської митниці Міндоходів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та вчасно, про, що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив, письмові заперечення проти позову не надіслав.
Суд заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини у справі та перевіривши їх доказами приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що між приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою PROFILE VOX Sp. z o.o. Sp. k.,ul. Gdyсska 143, 62-004 Czerwonak k.Poznania, Польща укладено прямий зовнішньоекономічний Контракт № 03/2009 від 26.02.2009 р. (далі - Контракт) щодо поставки товару (вироби з ПВХ) у відповідності до специфікації, на умовах FCA Czerwonak. Специфікації, що містять докладний опис товару і його ціну, є додатками до цього Контракту. Відповідно до пункту 4 параграфу 2 (ціна) Контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.
Для митного оформлення товарів позивачем було надано до Житомирської митниці митні декларації № 101060000/2013/017902 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/08682 від 29.10.2013 р., в яких приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні товаросупровідні документи: контракти № 03/2000 від 26.02.2009 р. з додатками; рахунки-фактури № 139300553 від 03.09.2013 р.; експортні ВМД; CMR; довідки про транспортно-заготівельні витрати; ДМВ; прайс-листи; листи від виробника; прайс-листи; специфікації до контракту № 03/2009; комерційні пропозиції; виписки з бухгалтерської документації.
За результатами розгляду поданих приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" до Житомирської митниці документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного Контракту позивачу було відмовлено в прийнятті митних декларацій № 101060000/2013/017902 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/08682 від 29.10.2013 р., прийнято рішення про коригування митної вартості № 101060000/2013/300707/2 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/300723/2 від 29.10.2013 р. та запропоновано подати належним чином оформлені митні декларації відповідно до рішень про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.
Підставою для відмови в оформленні митних декларацій за ціною контракту та прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності (у рахунку фактурі від 10.10.2013 р. № 139300663, від 23.10.2013 р. № 139300686) вказані банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у параграфі 4. «Условия оплаты» зовнішньоекономічного договору від 26.02.2013 р. № 03/2009), а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст.59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутностю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2013/017258 від 03.10.2013 р., № 101060000/2013/017954 від 16.10.2013 р. з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, МКУ.
30.07.2013 р. між приватним підприємством "Українська дистрибуційна система" та фірмою Ge-ka Supplies NV, Clemence Dosschestreet 17, 9800 Deinze, Belgium укладено зовнішньоекономічний контракт № 17 Ю за яким продавець (Ge-ka Supplies NV) зобов'язується передати у власність Покупця (Українська дистрибуційна система") товар, а саме: 1) запасні частини для тамподрукарської ротаційної прінтер-машини RPM 150, матеріал сталь, діаметр 228 мм, у формі циліндра з нанесеним зображенням - 3 шт. Торгова марка не визначена. Виробник: Krandic Tiefdruk. Країна виробництва: Німеччина; 2) лак для флексографічного друку з УФ-затвердінням, виготовлена на основі акрилових полімерів (20-55 мас.%) і органічних розчинників (10-20 мас%), без пігменту; зі слабким запахом; без озоноруйнівних речовин; не в аерозольній упаковці; не має захисних властивостей; не має люмінісцентиних властивостей при УФ-випромінюванні; не придатна для малярних робіт, в пластикових каністрах: глянцевий УФ-лак - 6 каністр по 10 кг - 60 кг; матовий УФ-лак - 5 каністр по 10 кг - 50 кг. Торгівельна марка "Ge-ka". Виробник "Ge-ka" Supplies NV. Країна виробнтцтва ВЕ; 3) запасні частини до ротаційної принтер-машини RPM-150: силіконові ролики для ротаційного тампонного друку, діаметр - 228 мм, висота 100 мм, твердість - 18 А по Шору - 12 шт. Торгівельна марка "Ge-ka". Виробник "Ge-ka" Supplies NV. Країна виробник Бельгія. Відповідно до пункту 2 параграфу 2 (ціна та умови оплати) цього контракту в ціну товару включена вартість тари, упакування і маркування, а також вартість митного оформлення.
Для митного оформлення товарів позивачем було надано до Житомирської митниці митні декларації № 101060000/2013/017822 від 14.10.2013 р., в якій приватне підприємство "Українська дистрибуційна система" визначило митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, а також надало на підтвердження заявленої митної вартості товару наступні товаросупровідні документи: контракт від 30.07.2013 р. № 17 з додатками і специфікацією; інвойс від 08.08.13; експортну ВМД; CMR; довідку про транспортно-заготівельні витрати; ДМВ; висновок ТПП № В-541 від 09.10.13 р.
За результатами розгляду поданої позивачем до Житомирської митниці документів на митне оформлення товару, поставленого відповідно до умов вищевказаного контракту № 17 Ю йому було відмовлено в прийнятті митної декларації № 101060000/2013/017822 від 14.10.2013 р., прийнято рішення про коригування митної вартості № 101060000/2013/300704/2 від 14.10.2013 р. та запропоновано подати належним чином оформлені митні декларації відповідно до рішень про коригування митної вартості та сплатити платежі в повному обсязі.
Підставою для відмови в оформленні митних декларацій за ціною контракту та прийняття рішень про коригування митної вартості стало те, що заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності (в інвойсі № 14030 від 08.08.2013 зазначені умови поставки EXW, а в контракті № 17 від 30.07.2013 та товаротранспортній накладній № WIE3135082026 від 11.10.2013 - зазначені умови поставки FCA Deinze), а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, повя'заний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, спеціфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. За інформацією, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст.59-64 МКУ. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутностю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2 в і 2 г - у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях МД № 101060000/2012/009239 від 13.06.2012 р. з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів митне оформлення яких уже здійснено, МКУ.
Крім того, судом встановлено, що після проведення митного оформлення вантажів, увезених позивачем, митні платежі (податки), сплачені за відповідними ВМД, були перераховані до Державного бюджету України. Відповідачем Житомирською митницею не заперечується, що донарахована сума становить 22473,23 грн. (17234,15 грн. податку на додану вартість та 5239,08 грн. ввізного мита).
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або повноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.1, 2 ст.53 МК України).
Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом встановлено, що позивачем надано Житомирській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4,5 статті 58 вказаного кодексу.
Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги ст.53 МК України та безпідставно вимагав надання додаткових документів.
Згідно ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частинами 3-8 статті 57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. ст.59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст.64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Отже, зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що єдиною підставою для прийняття таких рішень, було невизнання відповідачем заявленої позивачем митної вартості, а також неможливості, на думку відповідача, використання основного методу визначення митної вартості, зважаючи на ненадання позивачем, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Однак, як видно з наявних матеріалів справи та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, жодних розбіжностей або ознак підробки в наданих декларантом (позивачем) документах при підтвердженні митної вартості виявлено не було, а також надані документи містять всі необхідні дані.
Проте, незважаючи на таке, відповідачем було винесено рішення про коригування заявленої митної вартості товарів з посиланням на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності (у рахункку фактурі вказані банківські реквізити відмінні від тих, що зазначені у параграфі 4 зовнішньоекономічного договорув, інвойсі № 14030 від 08.08.2013 зазначені умови поставки EXW, а в контракті № 17 від 30.07.2013 та товаротранспортній накладній № WIE3135082026 від 11.10.2013 - зазначені умови поставки FCA Deinze), а також з неподанням митному органу відповідно до ч.3 ст.53 МКУ додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Судом встановлено, що митний орган не дотримав належної передбаченої законодавством процедури консультацій між митницею та позивачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.
Позивачем на вимогу митного органу були надані всі документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару і в витребуванні висновку про якісні та вартісні характеристики товару підготовленого спеціалізованими експертними організаціями не було підстав.
Згідно п.2 ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947 року), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Аналогічне положення мітить п.7 ч.2 ст.64 МК України, згідно якого митна вартість імпортних товарів не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості.
Так, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом у розмірі, що збільшило загальну вартість митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, проте як позивачем в свою чергу було надано митному органу та до матеріалів справи всі витребовувані в нього додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено та підтверджено в судовому засіданні, що у Житомирської митниці були відсутні обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості, доказів правомірності оскаржуваних рішень відповідачем не надано, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Отже, сплачений судовий збір в розмірі 584,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати картки відмови Житомирської митниці Міндоходів № 101060000/2013/00837 від 14.10.2013 р., № 101060000/2013/00840 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/00863 від 29.10.2013 р. та рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300704/1 від 14.10.2013 р., № 101060000/2013/300707/2 від 15.10.2013 р., № 101060000/2013/300723/2 від 29.10.2013 р.
Стягнути на користь приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області надмірно сплачену суму митних та інших платежів у розмірі 22473,23 грн.
Стягнути на користь приватного підприємства "Українська дистрибуційна система" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 584,97 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва
Повний текст постанови виготовлено: 14 листопада 2013 р.