ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 806/7106/13-a
категорія 11.5
13 листопада 2013 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панкеєвої В.А.,
при секретарі - Антощук Є.С.,
за участю представника позивача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови від 09.10.2013 р. № 40122658,-
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2013 р. ВП № 40122658. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було подано на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції вимогу № Ю 118 від 11.12.2012 р. про стягнення з колективного ТКП "Тетяна" заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 5602,76 грн. 23.10.2013 р. управлінням Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області було отримано від відповідача постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 09.10.2013 р. ВП № 40122658 на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження". Дану постанову позивач вважає незаконною та такою, що суперечить ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, просив справу розглядати в порядку письмового провадження, на адресу суду направив письмові заперечення.
Вислухавши пояснення представника позивача та розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV, із змінами і доповненнями, (далі - Закон № 606-ХІV).
Виходячи з вимог ч.1 ст.11 Закону № 606-ХІV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 статті 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Статтею 11 Закону № 606-ХІV визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 12 Закону встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, що вимога управлінням Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області про сплату боргу № Ю 118 від 11.12.2012 р. сформована на підставі картки особового рахунку КТКП "Тетяна". Дана вимога з органами Пенсійного фонду України не узгоджувалася та не оскаржувалася в судовому порядку.
Постановою державного виконавця Наумчука В.П. відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 09.10.2013 р. ВП № 40122658 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ю 118, виданої 11.12.2012 р. управлінням Пенсійного фонду України в м.Бердичеві та Бердичівському районі про стягнення боргу в сумі 5602,76 грн. з колективного ТКП "Тетяна". Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виходив з того, що пред'явлена вимога винесена у відповідності до ст.106 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до розділу VIIІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були виключені ч.ч.1-9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме ч.3 вказаної статті, якою вимозі про сплату боргу надавався статус виконавчого документу. Стаття 17 ЗУ "Про виконавче провадження" не визначає Вимогу ПФУ як виконавчий документ.
Такий висновок державного виконавця є помилковим, виходячи з наступного.
Згідно із ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення боргу, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Відповідно до п.7 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI, який набрав чинності з 01 січня 2011 р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що як на час виникнення боргу зі сплати страхових внесків так і на день звернення управління Пенсійного фонду України в м. Бердичеві та Бердичівському районі Житомирської області до відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення, вимога про сплату боргу від 11.12.2012 р. № Ю 118 була та є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідач доказів правомірності винесення оскаржуваної постанови, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надав.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність винесення державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 09.10.2013 р. ВП № 40122658 та обґрунтованість позовних вимог позивача.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 86, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції Наумчука В.П. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 09.10.2013 р. № 40122658.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Панкеєва
Повний текст постанови виготовлено: 18 листопада 2013 р.