АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 606/760/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.
Провадження № 11-кп/789/116/13 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія - ч.2 ст.185,ч.3 ст 357 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Галіян Л.Є.
Суддів - Кунця І. М., Крукевича М. Н.,
при секретарі - Бріль В.Л.
з участю:
прокурора - Хрипливого Є.В.
обвинуваченого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, на утриманні перебуває малолітня дитина, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочинів та призначено йому покарання:
-за ч.2 ст. 185 КК України - у виді арешту строком 4 місяці.
-за ч.3 ст. 357 КК України - у виді арешту строком 3 місяці.
Із застосуванням ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 місяці арешту.
Обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11000 грн. і моральної шкоди в розмірі 9000 грн., завданої вчиненням злочину залишено без розгляду, оскільки потерпілий звернувся до суду з заявою, у якій вказав, що завдані йому збитки повністю відшкодовані.
Вироком суду також вирішено питання щодо стягнення судових витрат та стосовно речових доказів.
Згідно вироку суду в ніч з 05 на 06 лютого 2013 року близько 00 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у дворі будинку у АДРЕСА_1, побачивши залишений без нагляду автомобіль марки ЗАЗ 110307 сірого кольору, і в цей момент у нього виник злочинний умисел, направлений на крадіжку автомагнітоли з даного автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть поміченими сторонніми особами, підійшов до автомобіля НОМЕР_1 та скориставшись тим, що задня права дверка не була зачиненою на замок, шляхом вільного доступу проник всередину даного автомобіля. Після цьго, ОСОБА_2 у вищевказаний період часу, діючи умисно, переслідуючи корисливі цілі, з метою особистого збагачення, таємно викрав із автомобіля НОМЕР_1, автомагнітолу вартістю 270 гривень. Після вчинення крадіжки ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 270 гривень.
Крім того, 06 лютого 2013 року близько 06 год. 00 хв. у ОСОБА_2, який перебував в гостях у житловому будинку ОСОБА_3 У АДРЕСА_1, виник злочинний умисел, направлений на крадіжку майна з даного будинку.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 у вищевказаний період часу, переконавшись, що потерпілий ОСОБА_5 спить, за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть поміченими сторонніми особами, діючи умисно, переслідуючи корисливі цілі, з метою особистого збагачення, таємно викрав із житлового будинку ОСОБА_5 мобільний телефон «NOKIA» модель « XI -01» вартістю 135 гривень, нетбук марки « ACER» білого кольору, вартістю 2000 гривень, позолочену запальничку марки «Картьєр» вартістю 1500 гривень, старовинний кишеньковий годинник виготовлений із срібла марки «Omega» вартістю 2500 гривень, близько 10 штук старовинних монет загальною вартістю 2000 гривень. Після вчинення крадіжки ОСОБА_2 з місця скоєння злочину втік, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 8135 гривень.
06 лютого 2013 року близько 06 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у гостях у житловому будинку ОСОБА_3 у АДРЕСА_1, під час вчинення крадіжки особистого майна останнього, виявив у верхній тумбочці кухонного гарнітуру паспорт громадянина України ОСОБА_3. В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на крадіжку паспорта громадянина України ОСОБА_3.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 у вищевказаний період часу, переконавшись в тому, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть поміченими сторонніми особами, таємно викрав паспорт громадянина України ОСОБА_3, після чого з викраденим з місця скоєння злочину втік.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій, просить змінити йому покарання та застосувати ст. 69 КК України, призначивши покарання у вигляді штрафу. Свої доводи мотивує тим, що він вину визнав повністю, нових злочинів не вчиняв, позитивно характеризується, є особою молодого віку, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні малолітню дитину.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити, думку прокурора, який вважає, що слід залишити вирок суду без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні ним кримінальних правопорушень, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 357 КК України, фактичні обставини кримінального провадження, які обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та викладених у вироці доказам ніким не оскаржуються, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Що ж стосується призначеного покарання, то в цій частині вирок суду містить непереконливі висновки.
Суд першої інстанції, як видно з вироку, хоча і послався на ряд обставин, які пом'якшують покарання винного, зокрема: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні малолітньої дитини, але належним чином не врахував їх та не розглянув питання щодо можливості призначення засудженому покарання за вчинення ним правопорушень, передбаченого ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та ч.3 ст.357 КК України в межах санкції даної статті у розмірі наближеному до мінімального.
Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України при призначенні покарання обставиною, яка його пом'якшує, визнається добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяного збитку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_2 було повністю відшкодовані завдані ним збитки потерпілим ОСОБА_4 (а.п.200) та ОСОБА_5, про що свідчать їх письмові заяви, подані до суду першої інстанцій (а.п. 200, 216).
В зв'язку із цим, як зазначено у вироку суду, цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування йому 11000 матеріальної та 9000 грн. моральної шкоди був залишений без розгляду у зв'язку із повним його відшкодуванням, що в силу вимог п.2 ч.1 ст.66 КК України також є пом'якшуючою покарання обставиною, однак залишилося поза увагою суду.
Отже, дана обставина не була врахована судом при постановленні вироку, як пом'якшуюча та у сукупності з іншими суд не розглянув можливості при призначенні покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України застосувати ст.69 КК України.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції як на обтяжуючу вину обставину посилається на вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, хоча дана обставина жодним чином не підтверджується матеріалами кримінального провадження та судом не встановлена.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дане посилання суду з вироку слід виключити.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_2 за ч.3 ст.357 КК України суд жодним чином не мотивував прийняте ним рішення про необхідність застосувати до обвинуваченого більш тяжчу з альтернативних мір покарань, передбачених санкцією даної статті, чим порушив вимоги ст.ст. 50, 65 КК України.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів, за наявності наведених ряду пом'якшуючих покарання обставин, позитивних характеристик, а також відсутності обтяжуючих покарання обставин, вважає, що суд призначив ОСОБА_2 надмірно сурове покарання, у зв'язку із чим приходить до висновку про необхідність при призначенні покарання останньому за ч.2 ст.185 КК України застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання більш м'яке ніж передбачено законом у вигляді штрафу, а також за ч.3 ст.357 КК України в межах санкції цієї статті у вигляді штрафу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.
Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року стосовно ОСОБА_2 - змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим:
- за ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.;
- за ч.3 ст.357 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн..
Із застосуванням ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн..
В порядку ч.2 ст.404 КПК України виключити з мотивувальної частини вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2013 року посилання як на обтяжуючу покарання обставину ОСОБА_2 - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Л.Є. Галіян