КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/17346/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Коротун О.М.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків

на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року у справі 910/17346/13 (суддя Бойко Р.В.), яка прийнята за заявою Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16.08.2013р. № 594/13

За участю представників сторін:

від заявника: - Сень К.В. (дов. № 79/17 від 21.08.2013р.);

від позивача у третейському спорі: - Рогачова Ю.В. (дов. від 17.01.2013р.);

від скаржника: Жуков А.М.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013р. у справі № 910/17346/13 скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.08.2013р. у справі № 594/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» про стягнення заборгованості.

Рішення третейського суду скасоване вказаною ухвалою за результатами розгляду заяви ПАТ «Бліц-Інформ» при встановленні обставин прийняття рішення третейського суду у спорі, не передбаченому третейською угодою (п. 2 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України), та невідповідності складу третейського суду, яким прийнято рішення у справі № 594/13, вимогам законодавства та Регламенту третейського суду (п. 4 ч. 2 ст. 122-5 ГПК України).

В ході розгляду зазначеної справи, господарським судом винесено також окрему ухвалу голові Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків щодо усунення недоліків в роботі Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в сфері дотримання положень Закону України «Про третейські суди» та Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків при визначенні складу третейського суду для розгляду справ.

Апеляційна скарга голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ґрунтується на тому, що зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва обставини, не є порушеннями вимог Закону України «Про третейські суди», Положення та Регламенту третейського суду, при врахуванні наступного:

- Закон України «Про третейські суди» та Регламент третейського суду при АУБ не вимагає того, щоб судді обрані сторонами, були ще і призначені на розгляд справи головою третейського суду;

- висновок місцевого суду про те, що у заявах про самовідвід повинна бути вказана підстава відводу, що передбачена законодавством прямо суперечить вимогам ст. 19 та ст. 20 Закону України «Про третейські суди», на які посилається місцевий суд та здоровому глузду;

- відсутність дати складання заяв про самовідвід суддів третейського суду не може вважатися порушенням порядку формування складу третейського суду;

- місцевий суд помилково посилається на порушення третейським судом вимог частини 4 ст. 16 Закону України «Про третейські суди», оскільки прямо за текстом частини 4 статті 16 вона регулює формування складу у третейському суді для вирішення конкретного спору (т.зв. суді ad hoc - ст. 7 Закону України «Про третейські суди»), а не у постійно діючому третейському суді.

За розглядом матеріалів справи, враховуючи доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, суд відзначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрему ухвалу від 26.09.2013р., судом винесено при встановленні в ході розгляду заяви недоліків у діяльності Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків при визначенні складу третейського суду для розгляду справи № 594/13, що стало наслідком для висновку про порушення ст. 16-19 Закону України «Про третейські суди» та порядку передбаченого Регламентом третейського суду.

Формування складу третейського суду, є предметом регулювання ст. 17 Закону України «Про третейські суди» та згідно з положеннями частини першої, в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Регламентом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (зареєстровано Міністерством юстиції України свідоцтво № 007-2005 21 червня 2005р.) формування складу третейського суду також визначено у ст. 17, де згідно з ч. 1 та 2 формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом; якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею; якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, подана до Третейського суду позовна заява реєструється та направляється Голові Третейського суду, а питання про прийняття позовної заяви вирішується третейським суддею (суддями) (ст. 53 Регламенту).

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 594/13 ухвалою від 17.07.2013р., що винесена третейським суддею Стеценком В.П..

Як правильно встановлено судом першої інстанції, положеннями договорів, на підставі яких було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у третейській справі № 594/13, сторонами чітко передбачено склад третейського суду, яким має здійснюватись розгляд спору, а саме: спір має бути розглянуто третейським суддею Ярошовцем Василем Михайловичем, а у випадку неможливості розгляду справи останнім - третейськими суддями Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем.

Заяви вказаних третейських суддів про самовідвід у справі № 594/13 свідчать про те, що такі були складені вже після передачі позовної заяви третейському судді Стеценку В.П., оскільки провадження у справі № 594/13 порушено саме за результатами розгляду позовної заяви цим суддею.

Подавати у справі № 594/13 будь-які заяви є можливим саме після розгляду суддею позовної заяви та порушення провадження у такій справі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо можливості судді заявити самовідвід саме після того, коли такому судді буде передана для розгляду відповідна справа не суперечить ст. 19, 20 Закону України «Про третейські суди», положенням Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

В даному випадку, про порушення у порядку визначення складу третейського суду при розгляді справи № 594/13 свідчать матеріали третейської справи, якими підтверджено, що позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» була згідно резолюції голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків передана на розгляд іншого третейського судді, а не суддів зазначених сторонами у третейському застереженні; при цьому до матеріалів третейської справи № 594/13 залучені заяви про самовідвід у цій справі від суддів, яким така справа для розгляду і не передавалась.

Ухвала про порушення провадження у третейській справі від 17.07.2013р. не містить жодних посилань на заявлення самовідводів суддями, обраними сторонами у третейському застереженні, в свою чергу, відсутні також і докази повідомлення сторін про самовідвід суддів, тобто, наявні порушення в частині формування складу третейського суду для розгляду відповідної справи при недотриманні вимог закону, що встановлюють порядок самовідводу суддів.

Доводи апелянта з приводу відсутності у Законі «Про третейські суди» та Регламенті третейського суду вимог того, щоб судді обрані сторонами були ще додатково призначені головою третейського суду, ґрунтуються на невірному розумінні висновків місцевого суду, тоді як останні, зроблені на підставі дослідження документів наявних у даній справі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що заявити самовідвід вказані вище особи (судді обрані сторонами у третейському застереженні) могли лише після призначення їх керівництвом суду та передання їм для розгляду відповідної справи, ґрунтується на можливості вчинення таких дій (заявлення самовідводу) саме після передання для розгляду відповідному судді позовної заяви чи справи.

Не містить оскаржувана ухвала висновку місцевого суду про те, що у заявах про самовідвід повинна бути вказана підстава відводу, що передбачена законодавством, який за твердженнями викладеними в апеляційній скарзі, прямо суперечить вимогам ст. 19 та ст. 20 Закону України «Про третейські суди», на які посилається місцевий суд та здоровому глузду, відповідно в цій частині доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.

В ухвалі місцевого суду лише зазначено, що перебування третейського судді у відпустці або зайнятість за основним місцем роботи не є підставою для самовідводу судді, на підставі чого зроблено правильний висновок, що перебування судді у відпустці виключає можливість звернення останнім із заявою про самовідвід у справі.

В свою чергу, положення Закону «Про третейські суди» (п. 3 ч. 1 ст. 19) передбачають, що третейський суддя підлягає відводу або самовідводу, на його прохання або за спільним рішенням сторін, і не містять вимог щодо обов'язкового мотивування такого прохання.

В даному випадку, в ухвалі суду першої інстанції, була викладена оцінка наявним у справі доказам, зроблено відповідні висновки, та при виявленні недоліків про які вказано в ухвалі, встановлено порушення в частині порядку визначення складу суду для розгляду позовної заяви за якою порушено провадження у третейській справі № 594/13.

Окрім того, в оскаржуваній ухвалі судом не вказувалось, що відсутність дати складання заяв про самовідвід суддів третейського суду вважається порушенням порядку формування складу третейського суду, а лише надана оцінка виявленому недоліку у документі.

Нормативно-правовим актом, яким установлено вимоги до оформлення реквізитів документів є державний стандарт "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-200, який поширюється на організаційно-розпорядчі документи, створювані в результаті діяльностіпідприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності, а дату документу, вказаним стандартом віднесено до обовязкових реквізитів (п. 4.4).

Офіційний документ, який має юридичне значення та приймається як підтвердження певного факту має складатись та відповідати тим вимогам, що не дозволяють його довільного тлумачення, а відсутність такого обов'язкового реквізиту як дата документу, взагалі породжує сумнів та не дає можливості у встановленні відповідних обставин.

Так, судом першої інстанції, відзначено, що оскільки заяви про самовідвід не містять дати їх підписання відповідними третейськими суддями, тому встановити, коли саме третейськими суддями заявлено самовідвід у справі не вбачається можливим.

Під час розгляду апеляційної скарги поданої на окрему ухвалу, вказані обставини аналогічно не підтверджені, що унеможливлює і спростування факту наявності недоліків, виявлених судом першої інстанції. В судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги апелянт зазначив, що журналу про надходження чи реєстрації заяв про самовідвід третейським судом не ведеться, а, виходячи з наявних та досліджених судом матеріалів справи, дійсно не вбачається можливим встановлення факту подання заяв про самовідвід суддями обраними сторонами у третейському застереженні з дотриманням положень Закону «Про третейські суди».

При врахуванні наведеного, посилання скаржника на відсутність вимог законодавства до змісту та форми заяви про самовідвід не підтверджують наявності порушення або неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції, оскільки мала місце саме оцінка доказів представлених суду на підтвердження відсутності порушень при визначенні складу третейського суду, яким розглянуто справу № 594/13 (без дати, з відповідним змістом та з посиланням на номер справи 594/13, провадження у якій порушено третейським суддею Стеценком В.П. без відзначення в ухвалі про наявність таких заяв про самовідвід та без повідомлення про це учасників спору).

Порядок відводу чи самовідводу третейського судді передбачений ст. 19 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при АУБ, згідно з вимогами якої, третейський суддя повинен негайно повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у ст. 18 цього Регламенту, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

Зазначене кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 20 Закону України «Про третейські суди», і відповідно, встановлення під час розгляду заяви ПАТ «Бліц-Інформ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при АУБ від 16.08.2013р. № 594/13, обставин щодо наявності в матеріалах третейської справи заяв про самовідвід від суддів, обраних сторонами для розгляду спору, при належній оцінці вказаних заяв, судом правомірно зроблено висновок про наявність порушень ст.19-20 Закону України «Про третейські суди» та винесено з цього приводу окрему ухвалу.

Про недоліки, яких слід не допускати, та обставини, що стали підставою вважати наявними порушення вимог закону, визначено, зокрема, відсутність доказів, підтверджуючих повідомлення сторін про наявність заяв суддів про самовідвід, неможливість встановлення, що заяви були складені до початку третейського розгляду справи, відсутність підтверджуючих документів дотримання порядку заявлення самовідводу суддями, яких у третейському застереженні обрали для розгляду свого спору сторони третейського спору (про наявність заяв про самовідвід не зазначено в ухвалі про порушення провадження у третейській справі, а в матеріалах справи відсутні докази повідомлення сторін про подання суддями заяв про самовідвід).

Твердження скаржника щодо помилкового посилання місцевого суду на порушення третейським судом вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про третейські суди» є обґрунтованими, однак зазначене не впливає на наявність підстав щодо винесення окремої ухвали згідно положень ст. 90 ГПК України, при виявленні та підтвердженні порушень в частині визначення складу суду для розгляду справи 594/13 з огляду на вимоги ст. 19, 20 Закону України «Про третейські суди», ст. 17, 19 Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Керуючись статтями 90, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Окрему ухвалу від 26.09.2013 року, що винесена Господарським судом міста Києва у справі № 910/17346/13, залишити без змін, а апеляційну скаргу голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків - без задоволення.

2. Копію постанови надіслати учасникам судового процесу у справі № 910/17346/13 та скаржнику - голові Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

3. Матеріали справи № 910/17346/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді О.М. Коротун

Є.Ю. Шаптала