ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року Справа № 916/1216/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2013р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 24.09.2013р.
у справі № 916/1216/13
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
про визнання договору недійсним,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
встановив:
У травні 2013 року позивач - фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства (КП) "Теплопостачання міста Одеси" про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.07.2006 та двох додаткових угод до нього недійсними з моменту підписання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендодавець у всіх трьох випадках: підписання договору і двох додаткових угод до нього, не передав майно відповідно до умов договору і ч. 1 ст. 795 ЦК України, тобто порушив свої зобов'язання.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2013 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 (колегія суддів у складі: Савицький Я.Ф. - головуючий, Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані додержанням в повному обсязі вимоги ст. 640 ЦК України, оскільки матеріалами справи підтверджено досягнення сторонами всіх істотних умов договору, фактичну передачу майна відповідачу у користування.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені за неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання договору оренди № 10 від 01.07.2006 і двох додаткових угод до нього недійсними.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2006 між КП "Одестеплокомуненерго" (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 10, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення ЦТП - 62, загальною площею 147,06 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого, згідно з актом оцінки від 30.03.2006, становить 218905,00 грн. (у подальшому - "майно" або "приміщення") - з метою розміщення орендарем виробництва з пошиву шкільної форми.
Відповідно до п.2.1 договору приміщення вважається наданим у користування орендарю з часу підписання сторонами акту прийому-передачі майна за цим договором.
Згідно з п. 2.3 договору майно вважається поверненим орендодавцю з часу підписання сторонами акту прийому-передачі (повернення) майна.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що орендодавець повинен дати Орендареві в оренду майно, зазначене у п. 1.1 цього договору.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що договір діє з 01.07.2006 до 01.06.2007.
Рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 № 101-V "Про реорганізацію КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго" реорганізовано КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго" шляхом злиття та створення на їх базі КП "Теплопостачання міста Одеси". Відповідно до статуту, КП "Теплопостачання міста Одеси" є повним правонаступником прав та обов'язків КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".
01.11.2006 сторонами укладено угоду про викладення договору оренди нежитлового приміщення в новій редакції, згідно з п.1.1 якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, що знаходяться на 2-му та 3-му поверхах будівлі ЦТП - 62 і складається з дванадцяти приміщень загальною площею 147,06 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п.п. 3.1- 3.3, 5.2 договору оренди в новій редакції орендар зобов'язався щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати орендодавцеві орендну плату, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням Одеської міської ради № 4840-ІV від 09.11.2005р., і становить за базовий місяць оренди (березень 2006р.) - 1276,95 грн. без ПДВ.
Договір діє до 01.06.2007 ( п. 11).
01.04.2007 між КП "Теплопостачання міста Одеси" і ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до угоди від 01.11.2006, пунктом 1 якої встановлено, що з 01.01.2007 орендна плата визначається на підставі Постанови КМУ від 27.12.2006 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", пункт 29 і становить згідно розрахунку за базовий місяць оренди (січень 2007р.) - 2 092,08 грн. без ПДВ.
Першим місяцем оплати за новими ставками орендної плати вважати січень 2007р. (п.2 додаткової угоди).
Перерахунок орендної плати за січень-березень 2007 р. здійснюється в квітні 2007 р. (п.3 додаткової угоди).
Згідно з умовами п.4 додаткової угоди, п.11.1 угоди від 01.06.2006 р. викладений в наступній редакції: „Цей договір діє з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна до 01.06.2009 р."
Позивач вказує, що орендоване приміщення не було йому передано відповідно до умов договору, оскільки сторонами не підписано акт прийому-передачі орендованого майна, тому за відсутності такого акту даний договір вважається недійсним і не несе в собі ніякої юридичної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ч. 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору.
В ст.10 вказаного Закону закріплено, що істотними умовами договору оренди державного та комунального майна є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна, які визначають договори даного виду.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні спірного договору оренди сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, визначених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Пунктом 8 ст.181 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Крім того, ч. 2 ст. 640 ЦК України визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що у судових засіданнях в межах розгляду даної справи позивач підтвердив, що прийняв у користування зазначене в договорі оренди нежитлове приміщення та користувався ним увесь час, а також частково сплачував орендну плату за його користування, про що свідчать платіжні доручення № 14 та № 15 від 12.03.2013р. із зазначенням призначення платежу; ключі від орендованого приміщення були повернуті орендодавцем 29.12.2012, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаним представниками обох сторін.
Крім того, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, рішеннями судів у справі № 25/136-10-4229 за позовом КП "Теплопостачання міста Одеси" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди № 10 від 01.07.2006 та угоди про викладення в новій редакції договору оренди від 01.11.2006, та у справі № 10/17-3114-2001 за позовом ФОП ОСОБА_1 до КП "Теплопостачання міста Одеси" про визнання недійсними п.п. 1 - 3 додаткової угоди від 01.04.2007 до угоди від 01.11.2006 про викладення договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.07.2006 в новій редакції, встановлено, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №10 від 01.07.2006 КП "Одестеплокомуненерго" передало, а ФОП ОСОБА_1 прийняв у користування нежитлове приміщення, що знаходиться на 2-му та 3-му поверсі будівлі ЦТП-62 загальною площею 147,06 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та користується ним з 01.07.2006, в двосторонньому порядку встановив з позивачем продовження строку дії договору та розмір орендних платежів.
Посилання скаржника на недотримання сторонами вимог ст. 795 ЦК України є підставним. Проте, з огляду на п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013, колегія суддів погоджується з висновками судів, що оспорювані правочини: договір оренди нежитлового приміщення № 10 від 01.07.2006 та двох додаткових угод до нього, фактично були укладені навіть за умов не оформлення передання майна відповідним документом (актом).
За таких умов, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами, як це має місце у даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, й ухвалили судові акти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 та рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2013 у справі № 916/1216/13 залишити без змін.
Головуючий, суддя Кузьменко М.В.
Суддя Васищак І.М.
Суддя Палій В.М.