ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року Справа № 5015/6306/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Владиславовича
на рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 25.09.2013 р.
у справі № 5015/6306/11
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у сумі 38 174,07 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
встановив:
У жовтні 2012 року позивач - фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця (ФОП) ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 33299,00 грн., 2574,13 грн. пені, інфляційних втрат в сумі 1586,02 грн., 3% річних - 714,92 грн., всього 38174,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором оренди від 03.10.2008 № 07/08 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період грудень 2010 року - квітень 2011 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Рішенням господарського суду Львівської області від 18.07.2013 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 26.07.2013) (суддя Фартушок Т.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 33299,00 грн. основного боргу, 2574,13 грн. пені, 714,92 грн. 3% річних, 365,88 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 (колегія суддів у складі: Галушко Н.А. - головуючий, Краєвська М.В., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог договору оренди щодо своєчасного внесення орендної плати за користування майном. Відповідачем доказів на підтвердження сплати заборгованості, а також доказів припинення зобов'язань за договором оренди не надано.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 03.10.2008 між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №07/08, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення магазину загальною площею 43,60 кв.м., позначеного у технічній документації літ.9-1, 9-14, 9-15, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом здачі-приймання об'єкту оренди від 03.10.2008.
Згідно з п.4.1 договору орендна плата за кожний календарний місяць використання об'єкта оренди становить 14 813,00грн. без ПДВ, що еквівалентно 1962 EUR з розрахунку 1 EUR/7.55 UAN. Відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату щомісяця на підставі наданих (виставлених) йому рахунків, не пізніше 5 числа, за поточний місяць (п.4.2 договору).
Відповідно до п.4.7 договору, у випадку, якщо на дату здійснення орендарем платежу за договором, курс євро до гривні, встановлений ЗАТ "ПроКредитБанк" зміниться, то сума платежу у гривнях, згідно договору, буде визначатися шляхом множення еквівалента у євро, вказаного у підпункті 4.1 договору, на комерційний курс продажу євро до гривні, встановлений ЗАТ "ПроКредитБанк" на дату здійснення платежу за даним договором.
Пунктом 8.1 договору встановлено строк дії договору до 30.09.2011р.
Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За умовами ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Суди, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що орендна плату за грудень 2010 року - квітень 2011 року становила 105635 грн. Орендар оплатив оренду приміщення частково, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 05.01.2011 № 1 на суму 24 416,00 грн., від 08.02.2011 № 2 на суму 16 000,00грн., від 09.03.2011 № 3 на суму 15 920,00грн., від 05.04.2011 № 4 на суму 16 000,00 грн., всього на суму 72336 грн. В результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 33299,00 грн. Наявна в матеріалах справи квитанція до прибуткового касового ордеру від 30.04.2011 № 5 на суму 16 000,00 грн., на думку судів, підтверджує оплату орендної плати за травень 2011 року.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Водночас відповідачем надано докази щодо внесення орендної плати на суму 88336,00 грн. (а.с. 146 - 150).
Дані обставини справи мають суттєве значення для вирішення спору з огляду на вимоги ст. 34 ГПК України, проте судом не досліджені. В той час як єдиним допустимим та належним доказом сплати відповідачем орендної плати є виписаний позивачем як одержувачем готівкових коштів прибутковий касовий ордер з видачею відповідачу в підтвердження оплати квитанції (відривної частини ордера).
Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, закріплені в ст.ст.1115, 1117 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 18.07.2013 у справі № 5015/6306/11 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Головуючий, суддя Кузьменко М.В.
Суддя Васищак І.М.
Суддя Палій В.М.