Головуючий 1 інстанції Зайченко С.В.
Доповідач Резникова Л.В.
Категорія 34
У Х В А Л А
Іменем України
31 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Санікової О.С.
суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.
при секретарі Щербюк Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 29 серпня 2013 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 13000,00 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Із зазначеним рішенням суду не погодилось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області та подало апеляційну скаргу. В своїй скарзі апелянт посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить рішення суду першої інстанції скасувати , ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при ухвалені рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, а за висновком МСЕК наявність моральної шкоди також не встановлена, пропустив строк позовної давності , не врахував, що заподіяну позивачу шкоду повинно відшкодувати підприємство з вини якого позивачу була заподіяна шкода.
З обставин справи вбачається, що позивач з 1984 року по 2002 рік працював на шахті ім. Гагаріна, шахті ім. Комсомолець та на СП «шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» на різних посадах, що підтверджується записами трудової книжки БТІ № 6804457. 06.03.2002 року позивач пройшов огляд МСЕК, де йому було первинно встановлено довідкою МСЕК №012292 з 24.01.2002 року 40% з них: 20% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - вібраційна хвороба; 20% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний бронхіт. У подальшому стан здоров*я позивача погіршився і 26.02.2003 року позивач пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено з 19.02.2003 року 50% безстроково, з них: 20% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - вібраційна хвороба; 30% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний бронхіт та третя група інвалідності . Наведенні вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують його можливість вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Позивач в судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений телефонограмою, яка зареєстрована в журналі телефонограм за № 4-2959.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що позивач працюючи на підприємстві вугільної промисловості під час виконання трудових обов*язків отримав професійні захворювання 06.03.2002 року позивач пройшов огляд МСЕК, де йому було первинно встановлено довідкою МСЕК №012292 з 24.01.2002 року 40% з них: 20% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - вібраційна хвороба; 20% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний бронхіт.
В зв"язку з отриманими профзахворюваннями змінився ритм життя позивача , він позбавлений можливості працювати, в повній мірі допомагати родині по господарству, тривалий час знаходитися на лікуванні, що спричиняє йому моральні страждання .
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам на 24.01.2002 року незалежно від відшкодування майнової втрати було передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і було одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „е" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК , медичними документами .
Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності", відносно відшкодування моральної шкоди на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди не вносилися.
Крім того, згідно з ч.4ст.2 ЦПК України - закон, який встановлює нові
обов"язки, скасовує чи звужує права, належні учасником цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди , отриманої при виконанні трудових обов'язків, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин . Зокрема враховується стан здоров*я потерпілого.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача і враховуючи конкретні обставини справи , вірно визначив його у розмірі 13000 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом вимог ст..233 КЗпП України , то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду , як вбачається з обставин справи правовідносини виникли між позивачем та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати.
Норми трудового законодавства, в тому числі ст.233 КЗпП України, а також строки позовної давності не поширюються на вказані правовідносини .
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційних скарг немає.
Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Судді: