Головуючий суду 1 інстанції - Кіяшко В.Г.

Доповідач - Галан Н.М.

Справа № 414/999/13-ц

Провадження № 22ц/782/4140/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Галан Н.М.

Суддів: Лісіциної А.І., Фарятьєва С.О.,

при секретарі: Кушнарьовій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Кремінського районного суду Луганської області від 09 липня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів у зв'язку зі смертю годувальника,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням суду, яке оскаржується, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено частково. Стягнуто з відповідача -ОСОБА_2 матеріальну шкоду на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1 / 3 частини мінімальної заробітної плати щомісячно до повноліття дитини. Також стягнуто з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду - на її утримання у зв'язку з доглядом за дитиною сином інвалідом дитинства ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 - у розмірі 1 / 3 частини мінімальної заробітної плати щомісячно.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення з*явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Згідно ст.213 ЦКП України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як встановлено у судовому засіданні і цього не заперечують сторони, 26.02.2012 року мало місце ДТП, в результаті якої загинув ОСОБА_6, чоловік позивачки(а.с.7).

Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 08.04.2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП.(а.с.9-12).

Потерпілий ОСОБА_6 є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., який є інвалідом дитинства та потребує сторонньої допомоги.

Згідно ст..61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню.

Ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права до правовідносин, які виникли між сторонами.

Апелянт вважає, що відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітньому ОСОБА_4 та позивачці підлягає відшкодуванню, але ці виплати повинно покласти на страхову компанію « АХА Страхування », з якою відповідач уклав договір обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.62).

Однак, судова колегія не може погодитись з апелянтом, оскільки згідно ст. 1200 ЦК України, передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню,студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Судом першої інстанції правильно було визначено характер спірних правовідносин та досліджено матеріали справи, наданим у справі доказам було надано належну оцінку при ухваленні рішення.

Не може погодить судова колегія з доводами апелянта відносно порушення його законних прав при ухваленні судом першої інстанції заочного рішення по справі виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявна розписка відповідача про те, що він повідомлений про дату та час судового засідання 25.06.2013 року(а.с.22), на яке він не з'явився з невідомих причин. Судове засідання було відкладено на 09.07.2013 року, проте відповідач на ньому теж присутнім не був, хоча також був належним чином повідомлений про нього,що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.31-32). Відповідач перебував на лікарняному з 25.06.2013 року по 05.07.2013 року, але про це суд не повідомив, тому суд вірно пославшись на ч.1 ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів ухвалив по справі заочне рішення.

Крім цього, згідно ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою

Ч.2 ст. 1187 ЦК України, встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Посилання апелянта на не притягнення до справи у якості відповідача страхової компанії, де було застраховано його цивільно-правову відповідальність, як на підставу скасування рішення суду, судова колегія вважає безпідставними, оскільки страхова компанія не несе відповідальності по відшкодуванню коштів у зв*язку зі смертю годувальника.

Законом України «Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. передбачено відшкодування матеріальної шкоди, та не передбачено відшкодування потерпілому грошових коштів.

Таким чином, відсутні підстави для звернення стягнення матеріального відшкодування із страхової компанії.

Ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

А тому, судова колегія не може погодитись з апелянтом, що позивачка не має права звернутись до суду з даним позовом, оскільки вона не була визнана потерпілою по кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченому ст..286 ч.2 КК України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги є обгрунтованими та не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.209,303, 304, 307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно, але може бути оскаржена у продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: