ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.2006 Справа № 5/262
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Гарбузенко О.В.
з участю представників сторін :
позивача –Бондар М.І.
відповідача –Романяк М.Я.
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” на рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2006р. у справі
за позовом Акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк”, м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства Кіровоградський проектно-дослідницький інститут “Грунтопосівмаш”, м. Кіровоград
з участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство “Міськреклама”
про стягнення матеріальної та моральної шкоди, визнання дій неправомірними
В С Т А Н О В И В :
15.11.2005р. до господарського суду Кіровоградської області надійшов позов акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” (далі Банк) про стягнення з відкритого акціонерного товариства Кіровоградський проектно-дослідницький інститут “Грунтопосівмаш” (далі Інститут) матеріальної та моральної шкоди та про визнання неправомірними дій Інституту. Свої вимоги позивач мотивував тим, що між сторонами укладено договір оренди, за яким Банк займає частину приміщення, розташованого за адресою : м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе,7. Отримавши згоду Інституту та уклавши відповідний договір з комунальним підприємством “Міськреклама” (далі КП “Міськреклама”), позивач на фасаді будівлі, де знаходиться орендоване приміщення та поряд з будівлею розташував рекламні щити. Не зважаючи на це відповідач 30.10.2005р. самовільно демонтував вказані щити, внаслідок чого Банку завдано матеріальну шкоду в розмірі127032гр. та моральну шкоду в розмірі 1000000гр. На цій підставі позивач просив визнати дії Інституту неправомірними та стягнути з відповідача завдану шкоду і судові витрати.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював свої вимоги (т.1 а.с.72-74,142-143). З урахуванням цього, позивач в остаточній редакції позову просив стягнути з Інституту 23280,86гр. матеріальної шкоди.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2006р. (суддя Змеул О.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Банк звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт, зазначив що судом не враховано, що дії відповідача, який самовільно демонтував рекламні щити, не відповідають вимогам закону та порушує право власності банку. Безпідставно судом не стягнуто моральну шкоду, завдану діями Інституту.
У своєму відзиві Інститут зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
___________________________________________________________________________
Під час розгляду справи оголошувалась перерва з 15.06. до 27.06.2006р.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.
З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 1998р. позивач орендує у відповідача частину приміщень, що розташовані у будівлі Інституту, за адресою : м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе,7 (т.1 а.с.15-24). У березні 1999р. відповідач своїм листом повідомив Банк про свою згоду на розміщення на будівлі Інституту вивіски з логотипом Банку (т.1 а.с.24). Крім того, 1.04.2004р. позивач уклав з КП “Міськреклама” договір на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів (т.1 а.с.25-29) за яким Банку було надано дозвіл на розташування рекламних засобах в місцях, зазначених у переліку до договору, серед яких не міститься будівля, яка розташована по вул. Орджонікідзе,7.
Починаючи з липня 2005р. відповідач неодноразово направляв в адресу Банку листи з вимогою демонтувати вищенаведені рекламні щити, мотивуючи це необхідністю проведення ремонту фасаду будівлі та тим, що рекламні засоби розміщено з порушенням вимог чинного законодавства (т.1 а.с.14, т2 а.с.).
30.10.2005р. відповідач демонтував рекламні щити і листами від 2 та 11.11.2005р. запропонував Банку отримати їх (т.1 а.с.13, т2 а.с.).
Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання дій Інституту по демонтажу рекламних засобів неправомірними, що у відповідності до ст.1166,1167 ЦК України унеможливлює задоволення позову про стягнення майнової та моральної шкоди, виходячи з такого. На протязі тривалого часу відповідач пропонував Банку зняти з фасаду будинку рекламні щити мотивуючи це, крім іншого і необхідністю проведення ремонтних робіт. Небажання позивача задовольнити законні та розумні вимоги Інституту, у відповідності до ст.19 ЦК України, дали право останньому здійснити дії по демонтажу рекламних засобів, що перешкоджають проведенню ремонту.
Крім того, у відповідності до ч3 ст.16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи, у разі порушення нею положень частин другої - п’ятої ст.13 цього Кодексу. Із матеріалів справи вбачається, що Банком було розміщено рекламні засоби з порушенням вимог Закону України “Про рекламу” та Типових правил розміщення зовнішньої реклами. Позивачем на надано суду доказів того, що ним було отримано у встановленому законом порядку дозвіл на розміщення рекламних засобів на будинку за адресою : м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе,7. В зв’язку з тим, що розміщення зовнішньої реклами у м. Кіровограді повинно відбуватися виключно на підставі відповідного дозволу виконавчого органу міськради, дії відповідача по розміщенню реклами порушують права відповідного органу місцевого самоврядування на здійснення своїх повноважень з цього питання. Таким чином, недодержання позивачем вимог чинного законодавства при розміщенні рекламних засобів, дає підстави суду відмовити в захисті прав позивача, пов’язаних з користуванням цими рекламними засобами.
Немає підстав вважати, що діями Інституту було знищено чи пошкоджено майно позивача, тому що після демонтажу рекламних щитів, відповідач неодноразово пропонував позивачу отримати вказані щити, яки зберігаються на території Інституту.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави передбачені ст.104 ГПК України для зміни чи скасування рішення суду.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.03.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк” –без задоволення.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський
Постанову оформлено у відповідності до вимог ст.84 ГПК України 30.06.2006р.