ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО: Справа № 2-301-2008
Позовне провадження: категорія - спори, що виникають із земельних правовідносин - 44
ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2008 року. Любомльський районний суд Волинської області в складі : головуючого судді Пешкова М.І.,
при секретарі Носку А.В.,
з участю позивача ОСОБА_1.,
представника позивача ОСОБА_2.,
представника третьої особи ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та знесення самовільної забудови, -
в с т а н о в и в :
У Любомльський районний суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_4, яка просить постановити рішення, котрим усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, зобов`язати ОСОБА_4. знести самовільну будівлю, а саме: сараю, який знаходиться на її земельній ділянці.
Вимоги позову обґрунтувала тим, що після смерті її батька, відкрилася спадщина на земельну ділянку в АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю і яку вона, як єдиний спадкоємець отримала у спадщину. Право власності на дану земельну ділянку підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 25.01.2005 року на нерухоме майно. 14.04.2008 року вона із заявою звернулася до голови Любомльської міської ради з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 0,0716 га. Рішенням за № 18/154 від 18.04.2008 року органу місцевого самоврядування, їй такий дозвіл було надано. Після виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, відповідач ОСОБА_4., земельна ділянка якого межує із її земельною ділянкою, відмовився погодити межі в натурі та не підписав акт погодження, пославшись на те, що на її земельній ділянці знаходиться його сарай. Відповідач сарай використовує для обслуговування власної земельної ділянки. Документів на даний сарай ні вона, ні відповідач не мають, а тому вважає, що цю господарську споруду слід рахувати, як самовільну забудову, котра підлягає знесенню. Оскільки у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на самовільно зведений сарай, вважає, що це є прямим
--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
1 інстанція код суду-0310
порушенням її прав, як законного власника земельної ділянки.
У судовому засіданні позивач та її представник вимоги позовної заяви підтримали повністю. Відповідач у судовому засіданні позов не визнав.
У судовому засіданні позивач пояснила, що після смерті її батька, залишилося спадкове майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме житловий будинок, пригосподарські споруди, земельна ділянка і вона, як єдиний спадкоємець володіє даною спадщиною. На даній земельній ділянці розташований сарай, котрим користується, як вона, так і відповідач. Після звернення її до міського голови, рішенням органу місцевого самоврядування їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Згідно із проектом землеустрою площа земельної ділянки становить 0,0719 га. Після виготовлення нею технічної документації, відповідач відмовився підписами акт та погодити межі в натурі. Оскільки зазначений сарай перебуває на території її земельної ділянки, просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов`язавши відповідача даний сарай знести, як самовільну будівлю.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він проживає в АДРЕСА_2. Із самого початку проживання за вищевказаною адресою і до даного часу користується спірним сараєм, який побудований ще в 50-70 роки на дві сім`ї. Другим користувачем сараю являється позивач, а до цього був її батько. Самовільно даний сарай він не будував, а його частину отримав після надання йому житла, котре ним приватизоване. Біля даного сараю проходить дорога заїзду його до свого будинку. Вважає, що позовні вимоги є безпідставні оскільки задоволенню не підлягаю. Також позивач пояснив, що він після звернення до міської ради, в поточному році отримав в оренду частину спірної землі, що розташована біля вказаного сараю,всього 0,0024 га., хоча технічної документації ще не виробив.
Аналізом доказів у справі встановлено наступне.
Позивач володіє одноквартирним будинком, розташованим в АДРЕСА_1, Волинської області, що стверджується реєстрацією права власності на нерухоме майно в БТІ від 25.01.2005 року на підставі свідоцтва про спадщину по закону № 1379 від 25.10.2004 року.
Згідно встановлених фактичних доказів, за позивачем земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1, зареєстрованих у встановленому законом порядку не значиться. Рішенням міської ради від 18.04.2008 року за № 18/154 після звернення позивача із заявою, їй надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Дана технічна документація міською радою не затверджена.
Також встановлено, що відповідач ОСОБА_4. проживає в місті Любомль, вул. Крупської, 3, по сусідству із позивачем, у його власності перебуває житловий будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка в розмірі 0,0581 га, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку виданого 21.03.2005 року.
Шляховий заїзд до будинку відповідача, пролягає по спірній земельній ділянці, яку позивач бажає узаконити та отримати у власність.
Як встановлено судом, за межами земельної ділянки відповідача, неподалік шляхового заїзду на спірній земельній ділянці, яку позивач має намір приватизувати, розташований сарай, котрим користується, як позивач, так і відповідач. Даний сарай за фактичними обставинами був побудований будівельною організацією багато років назад і надавався у користування жильцям будинків, зокрема відповідачу.
Отже судом встановлено, що відповідач самовільне будівництво даного сараю не вчиняв.
Згідно листа КП Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, за відповідачем 9.03.1992 року за Р№ 1380 зареєстровано на праві приватної власності житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Любомльською держнотконторою 29.01.1992 року за № 272. За відповідачем ОСОБА_4. нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Відповідно до ч. 1 статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно ч. 2 зазначеної статті право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Статтею 373 ЦК України ч. 1 п. 2 передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Таким чином, у справі встановлено, що вимоги позовної заяви щодо зобов`язання відповідача у знесенні самовільної будівлі, а саме: сараю, який знаходиться за поясненнями позивача на території її земельній ділянці є не обґрунтованими, оскільки, як встановлено в суді відповідач таких дій не вчиняв, а даний сарай був побудований багато років тому і даним сараєм користуються, як позивач, так і відповідач.
Крім того, оскільки позивач не набула права власності на спірну земельну ділянку, за фактичних обставин справи її розроблена проектна технічна документація не затверджена, оскільки за поясненнями представника міської ради позивачем не були погоджені межі земельної ділянки, тому суд приходить до висновку, що права позивача ніяк не були порушені, а тому у задоволенні позову їй слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212,213 ЦПК України, на підставі ст. 125, 103 ЗК України, ст. 373 ЦК України суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_4про усунення перешкод у користуванні майном та знесення самовільної забудови відмовити за безпідставністю вимог.
Накладену судом заборону відповідачу ОСОБА_4 вчиняти дії щодо оформлення права власності на господарську будівлю-сарай, зобов`язання Любомльській міській раді вчиняти дії щодо оформлення права власності на господарську будівлю-сарай та заборону КП «ВО БТІ» вчиняти дії щодо оформлення права власності на господарську будівлю-сарай, що знаходиться в АДРЕСА_1 - зняти.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Протягом 10 днів з дня проголошення рішення може бути подано заяву про його апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Волинської області через Любомльський районний суд.
Головуючий : суддя М.І.Пешков