Дело № 432/2544/13-к
Провадження № 1-м/432/1/2013
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2013 року Стахановський міський суд Луганської області в складі:
Головуючого: судді: Попкова О.Г.
при секретарі: Фесенко Ю.В.
за участю прокурора: Ніколенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стаханова, Луганської області клопотання Міністерства Юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
ВСТАНОВИВ:
На підставі Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року до Міністерства юстиції України надійшов запит Міністерства юстиції Російської Федерації від 28.08.2012 за № 06-69397/12 про передачу в Україну засудженого в Російській Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для подальшого відбування покарання.
За результатами вивчення матеріалів запиту на відповідність вимогам статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та статті 606 Кримінального процесуального кодексу України Міністерством юстиції України було встановлено відсутність обставин, які виключають (передачу) прийняття засудженої особи, та прийнято рішення про прийняття громадянина України ОСОБА_1, засудженого вироком російського суду, для подальшого відбування покарання в Україні.
15.04.2013 року до Стахановського міського суду Луганської області від Міністерства Юстиції України надійшло клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України в інтересах засудженого гр. України ОСОБА_1, адреса проживання в Україні: АДРЕСА_1, фактично перебуває: ФКУ «Виправна колонія № 30» ГУФСВП Росії по Пермському краю.
20.06.2013 р. до Стахановського міського суду Луганської області від заступника Департаменту міжнародного права та співробітництва - начальника Управління міжнародного права надійшло додаток до клопотання Міністерства Юстиції України та копії документів відносно гр. України ОСОБА_1.
18.09.2013 р. до Стахановського міського суду Луганської області від Директора Департаменту міжнародного права та співробітництва надійшли додаткові документи, необхідні для розгляду клопотання Міністерства Юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., у відповідність із законодавством України, яке було надіслане на адресу Стахановського міського суду від 03.04.2013 р., із яких встановлено:
Вироком Люблінського районного суду м. Москви РФ від 15 червня 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Саратов, РФ, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, був засуджений за ст. ст. 30 ч.3, 30 ч.1, ст.228-1 ч.3 п. п. « а, г », 69 УК РФ на дванадцять років позбавлення волі, з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.
Строк відбуття покарання визначений з 25 травня 2010 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишений тримання під вартою.
Касаційною Ухвалою судової колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 29 серпня 2011 року вирок Люблінського районного суду міста Москви від 15 червня 2011 року відносно ОСОБА_1 залишене без змін, а касаційне подання прокурора та касаційна скарга засудженого, захисника - без задоволення.
Постановою президії Московського міського суду від 07 грудня 2012 року наглядна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволена частково. Вирок Люблінського районного суду міста Москви від 15 червня 2011 року та касаційну ухвалу судової колегії по кримінальним справам Московського міського суду від 29 серпня 2011 року у відношенні ОСОБА_1 змінений:
Дії ОСОБА_1, які були кваліфіковані за ст. ст. 30 ч.3, 228-1 ч.3 п. «а», 30 ч.3, 228-1 ч.3 п.п. «а,г», 30 ч.3, 228-1 ч.3 п. «а», 30 ч.3, 228-1 ч.3 п.п. «а,г» КК РФ, кваліфіковано як один злочин, передбачений ст. ст. 30 ч.3, 228-1 ч.3 п.п. «а, г» КК РФ та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. На підставі ст.. 69 ч.2 КК РФ за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ст. ст. 30 ч. 3, 228-1 ч.3 п.п. «а,г», 30 ч.1, 228-1 ч. 3 п.п. «а,г» КК РФ, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно до відбування призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді - 11 років позбавлення волі, з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.
Відповідно до наданих матеріалів, засуджений ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до начальника ФКЗ ВК № 30 ДУФСВП з проханням перевести його для подальшого відбування покарання в Україну ( за місцем його проживання).
Відповідно до довідки начальника ФКЗ ВК-30 ДУФСВП Дмитрієва С.В., до засудженого ОСОБА_1 додаткове покарання не застосовувалось.
Згідно з довідкою начальника ФКЗ ВК-30 Дмитрієва С.В. до засудженого ОСОБА_1 за вироком Люблінського районного суду м. Москви від 15.06.2011р. позови відсутні. Виконавчі листи в заклад не надходили.
Згідно з довідкою начальника ФКЗ ВК-30 Дмитрієва С.В. до засудженого ОСОБА_1 акти амністії та помилування не застосовувалися.
Згідно з довідкою начальника ФКЗ ВК-30 Дмитрієва С.В., засуджений ОСОБА_1, станом на 10.07.2013р. відбув 3 роки 1 місяць 15 днів, не відбув 7 років 10 місяців 14 днів. Строк - 11 років, початок строку - 25.05.2010 року, кінець строку - 24.05.2021 року.
Міністерством юстиції України задоволено запит Міністерства юстиції Російської Федерації про передачу ОСОБА_1 в Україну для подальшого відбування покарання (наказ Мін'юсту від 20 березня 2013 року № 480/5).
Відповідно до вимог статті 609 Кримінального процесуального кодексу України, у разі задоволення запиту уповноваженого (центрального) органу іноземної держави про передачу для відбування покарання в Україні засудженого судом цієї держави до позбавлення волі громадянина України, Міністерство юстиції України направляє державі, судом якої ухвалено вирок, інформацію про це разом з копією ухвали суду за результатами розгляду клопотання Міністерства юстиції України.
Згода Російської Сторони на передачу ОСОБА_1 з Росії в Україну для подальшого відбування покарання надається після направлення рішення суду України про приведення вироку Люблінського районного суду м. Москви від 15.06.2011 у відповідність із законодавством України.
Відповідно до частини першої статті 610 Кримінального процесуального кодексу України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до частини третьої статті 609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні.
Суд, вислухавши думку прокурора, який підтримав клопотання Міністерства
Юстиції України, вважає за необхідне привести вирок Люблінського районного суду м. Москви РФ від 15 червня 2011 року, з урахуванням змін внесених Постановою президії Московського міського суду від 07 грудня 2012 року відносно засудженого ОСОБА_1, визначивши відповідні статті Кримінального кодексу України, строк покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є громадянином України, вирок Російської Федерації яким він засуджений набрав законної сили, строк який має відбувати засуджений більше шести місяців, надано згоду на передачу засудженого в Україну для подальшого відбування покарання, кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином, згідно із законодавством України, суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової та адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11 Конвенції, яка передбачає у разі зміни вироку застосовувати процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку.
Відповідно до ч.1 ст.7 КК України, громадяни України, які вчинили злочин за межами своєї держави, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом. При цьому суд України не вправі ревізувати висновки суду іншої держави щодо встановлення ним фактичних обставин справи.
За вимогами ч.1 ст. 610 КПК України клопотання Міністерства Юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, відповідно до частини третьої ст. 609 КПК України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи.
Як видно з вироку Люблінського районного суду м. Москви РФ від 15 червня 2011 року, з урахуванням змін внесених Постановою президії Московського міського суду від 07 грудня 2012 року, ОСОБА_1 скоїв замах на незаконний збут наркотичних засобів організованою групою, у тому числі у великому та особливо великому розмірі, готування до незаконного збуту наркотичних засобів організованою групою в особливо великому розмірі, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до діючого законодавства України, вказані дії ОСОБА_1 кваліфікуються відповідно за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України та ч. 1 ст. 14 - ч. 3 ст. 307 КК України, санкція яких передбачає покарання на момент скоєння злочину, у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, з конфіскацією майна. Згідно з вироком Люблінського районного суду м. Москви РФ від 15 червня 2011 року, з урахуванням змін внесених Постановою президії Московського міського суду від 07 грудня 2012 року, до засудженого ОСОБА_1 додаткові види покарання не призначалися. Таким чином, суд вважає, що неможливо застосувати до ОСОБА_1 додаткові міри покарання за санкцією ч. 3 ст. 307 КК України - конфіскацію майна, оскільки така міра додаткового покарання вироком Іноземної держави не застосовувалась, таке рішення погіршить стан засудженого, тому при вирішенні питання про покарання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307 КК України, прийняти рішення без застосування конфіскації.
Згідно з вироком Люблінського районного суду м. Москви РФ від 15 червня 2011 року, з урахуванням змін внесених Постановою президії Московського міського суду від 07 грудня 2012 року, на підставі ст. 69 ч. 2 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення покарань, остаточно визначено 11 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму.
Згідно з діючим законодавством України ст. 70 КК України регулює призначення покарання за сукупністю злочинів і також визначає покарання шляхом часткового складення покарань.
Керуючись ст.ст. 603, 609, 610 КПК України, Страсбургською Конвенцією «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання Міністерства Юстиції України відносно ОСОБА_1, - задовольнити.
Привести вирок Люблінського районного суду м. Москви РФ від 15 червня 2011 року, з урахуванням змін внесених Постановою президії Московського міського суду від 07 грудня 2012 року, стосовно громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого ст. ст. 30 ч. 3, 228-1 ч.3 п.п. «а,г», 30 ч.1, 228-1 ч. 3 п.п. «а,г», 69 ч. 2 КК РФ до 11 років позбавлення волі, з відбуванням покарання в виправній колонії суворого режиму.
Визначити, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, при продовженні відбування покарання на території України, повинен відбути покарання за злочини, передбачені:
- ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 Кримінального Кодексу України у вигляді - 8 (вісім) років позбавлення волі, без конфіскації майна;
- ч. 1 ст. 14 - ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України у вигляді - 8 (вісім) років позбавлення волі, без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального Кодексу України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення покарань ОСОБА_1 остаточно повинен відбути покарання у вигляді позбавлення волі строком на - 11 (одинадцять) років, без конфіскації майна, з урахуванням відбутого ним строку покарання на території Російської Федерації, який почався з 25 травня 2010 року.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.
Копію Ухвали суду направити до Міністерства Юстиції України для повідомлення Міністерства Юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: О.Г.Попков