СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року Справа № 901/2457/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сікорської Н.І.,
суддів Воронцової Н.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, фізична особа - підприємець Сабліна Світлана Кирилівна;
відповідача, Лабазник Світлана Василівна, на підставі довіреності №945 від 20.03.2013р. (Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління");
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явилась, Кореїзська селищна рада;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Лукашев Максим Ігоревич, на підставі довіреності №28-50/585 від 19.12.2011р. (Верховна Рада Автономної Республіки Крим);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явилась, Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з будівництва та архітектури;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сабліної Світлани Кирилівни на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Янюк О.С.) від 05.09.2013у справі № 901/2457/13
за позовом фізичної особи - підприємця Сабліної Світлани Кирилівни (вул. Дружби, буд.20,Маленьке,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97517)
до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (вул. Горького, 30,Ялта,98600)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кореїзська селищна рада (Севастопольське шосе, 27,Кореїз, м. Ялта,98670)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Верховна Рада Автономної Республіки Крим ( Автономна Республіка Крим, м. сімферополь, вул. К. Маркса,18);
Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з будівництва та архітектури, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Леніна,17)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
23 липня 2013 року фізична особа - підприємець Сабліна Світлана Кирилівна звернулась до суду з позовом до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про визнання недійсним договору №33/13 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд від 29.03.2013 р., та стягнення судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 55,207 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач не є власником майна, переданого за спірним договором №33/13 від 29.03.2013р., у зв'язку з чим у Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" відсутнє право на розпорядження берегоукріплювальних споруд санаторію „Ай-Петрі"(м. Ялта). Власником земельної ділянки, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди є Кореїзська селищна рада, з якою відповідачем не був укладений відповідний договір оренди землі, а тому позивач вважає спірний договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства та є недійсним.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2013 р. у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Кореїзську селищну раду; у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Верховну Раду Автономної Республіки Крим та Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з будівництва та архітектури.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, фізична особа - підприємець Сабліна Світлана Кирилівна звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням ст. 207 Господарського кодексу України та ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що договір експлуатації протизсувних, берегоукріплювальних і пляжних споруд №33/13 від 29.03.2013 р. укладений з порушенням з боку відповідача господарської компетенції, оскільки Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" не є власником берегоукріплювальних споруд, що складає предмет договору, а п.8.4 оскаржуваного договору допускає односторонню відмову від зобов'язання, у зв'язку з чим даний договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, договір був укладений відповідачем, без укладання останнім договору оренди землі, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди, що є підставою для визнання договору нікчемним.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. апеляційна скарга прийнята до провадження апеляційного господарського суду у складі судової колегії: Сікорська Н.І., Воронцова Н.В., Фенько Т.П. та призначений її розгляд на 07.11.2013 р.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 р. строк розгляду справи продовжений на 15 днів, розгляд справи відкладений на 28.11.2013р.
В судове засідання, призначене на 28.11.2013 р. з'явились представник Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" та представник Верховної Ради Автономної Республіки Крим, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Представник Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" надав заперечення проти апеляційної скарги, в яких відповідач просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2013 р. залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили.
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, які не з'явились в судове засідання.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа - підприємець Сабліна Світлана Кирилівна 04.03.2013р. звернулась до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" з заявою про укладення договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд та договору нагляду та водолазного обстеження строком на 10 років. ( а.с. 128)
На підставі вказаної заяви, 29.03.2013р. між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" (Управління ) та фізичною особою - підприємцем Сабіною Світланою Кирилівною (Користувач) був укладений договір №33/13 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд ( а.с. 8-12), та супутні цьому договору: №33/13-Н (про надання послуг з нагляду за технічним станом БУС) від 29.03.2013р. та №33/13-В (про підводне обстеження) від 29.03.2013р.
Предметом вищевказаного договору є берегоукріплювальні споруди санаторію „Ай-Петрі"(м. Ялта), ділянка від східного кордону БУС санаторію „Ай-Петрі" до траверса №4, протяжністю 337м., які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління"(пункт 1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Управління (Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління") відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.97р. „ Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, схильних до впливу негативних природних процесів", Наказу державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та державного комітету України з нагляду за охороною праці №32/288 від 27.11.1997р. та діючим законодавством надає Користувачу (Сабліній Світлані Кирилівні) в експлуатацію майно, зазначене у п.п.1.1 Договору, а Користувач перераховує Управлінню кошти (плата за експлуатацію майна) на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, розмір яких встановлюється виходячи з норм амортизаційних відрахувань, та відповідно до діючого законодавства та витрат, пов'язаних з виробничо -господарською діяльністю Управління з їх обслуговування.
У пункті 1.3 Договору, сторони дійшли згоди, що зазначене у п.п.1.1 майно надається в експлуатацію із складанням акту обстеження та технічного стану майна, що передається (додаток 3) з доданням схеми розміщення майна, що передається ( додаток 2), а Користувач набуває право експлуатації майна з моменту вступу в дію Договору та при виконанні наступних умов:
- сторони укладають договір нагляду за технічним станом майна, яке передається в експлуатацію, з метою своєчасного виявлення руйнування надводної частини берегоукріплювальних та протизсувних споруд, прогнозування можливих змін та руйнувань (п.1.3.1. Договору);
- сторони укладають договір на водолазне обстеження майна, яке передається в експлуатацію, з метою спостереження за технічним станом підводної частини гідротехнічних споруд, розподілом пляжного матеріалу у прибережній зоні, прогнозування його подальшого руху та своєчасного виявлення руйнування для подальшого планування ремонтного підживлення штучних пляжів, як активних елементів берегозахисту ( п. 1.3.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Користувач приступає до експлуатації майна у строк, визначений договором, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання - передачі складу переданого майна (додаток 1).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору Користувач відповідно до п.3.2. постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.97 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Ради Міністрів Автономної Республік Крим від 25.09.2012 р. №229) перераховує Управлінню плату за експлуатацію переданого у користування майна в розмірі коштів на поточне утримання, відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, які знаходяться на балансі управління. За перший календарний рік дії Договору (2013р.), плата за користування майном складає 144441,46 грн. без НДС відповідно до Додатку №4. ( а.с. 20).
Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами при виконанні умов п.1.3. та п. 3.2 Договору, та діє 10 років. ( Розділ 8 пункт 8.1. Договору).
На виконання умов договору, 29.03.2013р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання - передачі складу майна, що передається в експлуатацію фізичній особі - підприємцю Сабліній Світлані Кирилівні за договором № 33/13 від 29.03.2013р. ( а.с. 13).
Як вбачається з матеріалів справи Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" 23.05.2013р. зверталось до фізичної особи - підприємця Сабліної Світлани Кирилівни з пропозицією укласти додаткові угоди до договорів №33/13 від 29.03.2013р., №33/13-В від 29.03.213р., №33/13-Н від 29.03.2013р., які останньою схвалені не були (а.с. 102-116).
01.06.2013р. між Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" та фізичною особою - підприємцем Сабліною Світланою Кирилівною була підписана угода про розірвання договору №33/13 від 29.03.2013р., складений акт приймання - передачі (повернення) складу майна, переданого в експлуатацію фізичній особі - підприємцю Сабліній Світлані Кирилівні за договором № 33/13 від 29.03.2013р. та проведений розрахунок заборгованості на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд в розмірі 39 351,89 грн. в урахуванням НДС за 2 квартал 2013р.( а.с. 125-127).
Звертаючись до суду з вказаним позовом фізична особа - підприємець Сабліна Світлана Кирилівна зазначила, що договір №33/13 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд від 29.03.2013 р. є недійсним на підставі ч. 1,2 статті 207 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Сабліної Світлани Кирилівни та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.
Предметом розгляду справи, що переглядається, є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недійсним договору №33/13 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд від 29.03.2013 р.
Отже, до предмету доказування входить встановлення обставин щодо наявності чи відсутності передбачених діючим законодавством підстав для визнання спірного договору недійсним.
Оскільки спір у даній справі стосується визнання недійсним господарського договору, то при його розгляді слід застосовувати відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів України, а також інші норми цивільного законодавства, які стосуються спірних правовідносин.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови ( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( стаття 628 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення викладені у статті 180 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частинами 1,2 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, зокрема такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов.
Пленум Вищого господарського суду України у п.п 2.1 Постанови №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснив, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та якими нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Звертаючись до суду з позовом за захистом порушених прав та з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, фізична особа - підприємець Сабліна Світлана Кирилівна зазначила, що укладений між нею та Кримським республіканським підприємством "Протизсувне управління" договір №33/13 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд від 29.03.2013 р. суперечить вимогам ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що договір експлуатації протизсувних, берегоукріплювальних і пляжних споруд №33/13 від 29.03.2013 р. укладений з порушенням з боку відповідача господарської компетенції, оскільки Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" не є власником берегоукріплювальних споруд, які складають предмет договору, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР №569 від 09.05.1963 р. «Про способи по боротьбі з зсувами на південному узбережжі Криму», Наказу Міністерства комунального господарства УРСР від 17.06.1964 р. №216 та рішення виконавчого комітету Кримської обласної промислової Ради депутатів трудящих №493 від 16.09.1964р. з 1 серпня 1964 р. було організовано Кримське протизсувне управління, як спеціалізоване підприємство по утриманню всіх діючих протизсувних та берегозахисних споруд на території Криму з покладенням на нього функцій замовника на проектно - пошукові і будівельні роботи протизсувних споруд та інше.
Відповідно до п.1.1. Статуту Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», затвердженого Міністром будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим 25.06.2007 р. Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» є правонаступником державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» на підставі Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 р. №540, входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться у сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим, що є органом управління майном.
Метою діяльності Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» є задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) і реалізації на основі отриманого прибутку економічних і соціальних інтересів членів трудового колективу і держави. Предметом діяльності підприємства є виконання робіт по боротьбі з зсувами та абразійними явищами Чорноморського та Азовського узбережжя Автономної Республіки Крим, у курортних містах, селищах міського типу та інших населених пунктах Автономної Республіки Крим, а також проведення заходів щодо збереження будівель і споруд на зсувних, зсувонебезпечних та абразійних територіях.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. №982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» та актів прийому в експлуатацію берегоукріплювальних споруд» був визначений перелік майна, що належить Автономній Республіці Крим.
Вказаною постановою Кримське республіканське протизсувне управління включене до переліку підприємств, установ, закладів, майно яких належать Автономній Республіці Крим.
Основними фондами підприємства залишились берегоукріплювальні та протизсувні споруди, які відповідно до Статуту Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» закріплені за ним на праві господарського відання.
Відповідно до п.19 Переліку додатку 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 року «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» берегоукріплювальні споруди санаторію «Ай -Петрі» (Комунари) два комплекси, загальною довжиною 0,4 кв.м, віднесено до майнової належності Автономної Республіки Крим та які знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" на праві господарського віддання.
Берегоукріплювальні споруди санаторію «Ай -Петрі» (Комунари) два комплекси у складі набережної, штучно створеного щебеневого хвильогасящого пляжу, підпірної стіни вздовж моря, набережної, побудовані на замовлення державного підприємства «Кримське республіканське підприємство протизсувне управління" відповідно до актів державної приймальної комісії прийняті Кримським протизсувним управлінням до експлуатації в 1971- 1973 р.р.
Вищезазначені берегоукріплювальні споруди отримали назву - берегоукріплювальні споруди Санаторію «Комунари», який відповідно до рішення Ялтинською міської ради від 15.05.1992 р. №347 (3) перейменовано у Санаторій «Ай -Петрі».
Отже, укладаючи договір з фізичною особою - підприємцем Сабліною Світланою Кирилівною, Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" було балансоутримувачем берегоукріплювальних споруд, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: інвентаризаційною карткою обліку основних засобів №1032 та довідкою Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" від 24.05.2013 №1811-с про знаходження берегоукріплювальних споруд санаторію „Ай-Петрі"(м. Ялта), ділянка від східного кордону БУС санаторію „Ай-Петрі" до траверса №4, протяжністю 337м. на балансі підприємства.
Також є безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на відсутність у відповідача господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), враховуючи наступне.
Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від11.03.1997 р. «Про заходи по інженерному захисту берегів Чорного та Азовського морів і територій, що підпадають від вплив дій негативних природних процесів» на державне підприємство Кримське протизсувне управління покладено функції замовника по проектуванню та будівництву всіх видів споруд інженерного захисту території, нагляду за її технічним станом на всій території Криму, а також функції головної координуючої організації по вирішенню цих питань.
Відповідно до спільного наказом Держбуду, Держнаглядохоронипраці від 27.11.1997 р. за №32/288 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. №409 «Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж» експлуатація будівлі або споруди є використання будівлі (споруд) згідно з функціональним призначенням та проведенням заходів щодо збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати завдані функції по парламентам, визначених вимогами технічної документації.
Пунктом 7 Постанови Верховної Ради Автономно Республіки Крим від 20.04.2011 р. №334-6/11 « Про правила устрою, устаткування та використання пляжних зон в Автономній Республіці Крим» хвильогасящі пляжі берегоукріплювальних споруд, які входять до складу майна, що належить АРК, та знаходяться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління», надаються в користування на підставі договорів експлуатації укладених з балансоутримувачем, тобто з відповідачем по справі.
Пунктом 5.5 Статуту також визначено, що підприємство має право на укладення договорів щодо експлуатації протизсувних і берегоукріплювальних споруд, які знаходяться на його балансі відповідно до чинного законодавства України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що укладаючи спірний договір, відповідач діяв в межах власної компетенції та на виконання постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №68 від 11.03.97р. «Про заходи щодо інженерного захисту берегів Чорного та Азовського морів та територій, схильних до впливу негативних природних процесів", Наказу державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та державного комітету України з нагляду за охороною праці №32/288 від 27.11.1997р., та відповідно до положень Статусу підприємства.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги щодо визнання недійсним договору експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд, з тих підстав, що з власником земельної ділянки, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди, тобто з Кореїзською селищною радою, не укладений договір, а доступ до берегоукріплювальних споруд закритий оскільки чинним законодавством не передбачено, що для укладання спірного договору необхідне укладання договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди, а тому підстав для визнання недійсним спірного договору відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, та ст. 215 Цивільного кодексу України не має.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що берегоукріплювальні споруди за спірним договором були передані за актом прийому-передачі, при цьому ніяких зауважень з боку позивачки щодо відсутності у неї доступу до берегоукріплювальних споруд не було.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами заявника апеляційної скарги щодо нікчемності умови господарського зобов'язання, викладеній у п. 8.4 Договору, якою передбачена одностороння відмова відповідача у разі невиконання позивачем пунктів 4.2.1,4.2.4-4.2.9,4.2.14, 4.2.15 пункту 4.2 розділу 4 Договору та вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаних доводів з огляду на вимоги ч. 1 ст. 630, ч. 1 ст. 633 ЦК України, ч. 2 ст. 179 та ч. 3 ст. 184 ГК України, відповідно до яких спірний договір не є типовим та не містить ознак договору приєднання, а тому застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 207 ГК України є неприпустимим.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору №33/13 експлуатації берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд від 29.03.2013 р., фізична особа - Сабліна Світлана Кирилівна не довела, що Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» були порушенні її права та інтереси. Спірний договір, який укладений між сторонами, відповідає вимогам закону, не суперечить інтересам держави і суспільству, вчинений з метою для досягнення якої створено Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», а тому підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростували висновків, викладених в оскарженому рішенні господарського суду першої інстанції, а тому її вимоги не підлягають задоволенню, при цьому рішення господарського суду АР Крим підлягає залишенню без змін з огляду на дотримання судом норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Сабліної Світлани Кирилівни залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2013 у справі № 901/2457/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.І. Сікорська
Судді Н.В. Воронцова
Т.П. Фенько