Справа № 22-6168/2007р.   

Категорія 5

Головуючий в 1 інстанції Угорчук В.В.

Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С,  суддів Звягінцевої О .М.,  Молчанова С.І.,  при секретарі Андрусь B.C.,  розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3   про   відшкодування   збитків   від   безпідставного користування майном і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення,  яким відмовлено в задоволенні вказаного позову,  і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позову,  оскільки вважає,  що судом неправильно застосовано норми матеріального закону.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

1 березня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів і зазначала,  що вони незаконно не повертають їй і використувують за призначенням належне їй на праві власності приміщення магазину,  розташоване по вулиці Братській в м. Шахтарську,  оскільки рішенням апеляційного суду від 18 березня 2005 року договір купівлі-продажу цього приміщення ОСОБА_3 3а її довіреністю ОСОБА_4 було визнано недійсним.

За час безпідставного використання відповідачами майна,  що належить їй на праві власності з 1.10.2004 р. до 1.02.2007 р. вона могла за висновком спеціаліста отримати орендну плату в сумі 33099, 90 грн.

Тому вона просила суд ухвалити рішення,  яким стягнути з відповідачів на її користь вказану суму у відшкодування збитків.

Рішенням Шахтарського міського суду Донецької області від 12 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд вважає,  що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,  ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України;: що міститься в п. 1 постанови :, Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року,  рішення є законним тоді,  коли суд,  виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до даних правовідносин,  а за їх відсутності - на підставі закону,  що регулює подібні відносини,  або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають значення для справи,  висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними,  відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,  дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із п. 5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,  якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції послався в рішенні на те,  що з визначених позивачем в позовній заяві підстав,  зокрема ст.ст. 509,  759,  762 ЦК України та її представником в судовому засіданні з посиланням на ст. 11 ЦК України,  заявлені вимоги не можуть бути задоволені,  оскільки між сторонами ніколи не укладався договір оренди нежилого приміщення,  що належить на праві власності ОСОБА_1

З таким висновком суду не можна погодитися,  оскільки із змісту заявлених позивачкою вимог вбачається,  що фактично вона ставить питання про відшкодування їй збитків,  завданих незаконним використанням відповідачами майна,  що належить їй на праві власності.

Розмір цих збитків вона визначила відповідно до розміру орендної плати вказаного приміщення,  яку б вона мала отримати,  якби відповідачи не утримували незаконно і не використовували в своїх інтересах вказане приміщення.

Посилання позивачки в обгрунтування цих вимог на норми матеріального права,  що не регулюють їх вирішення,  не позбавляло суд обов'язку визначити відповідні норми закону,  уточнити у позивачки підстави її вимог і вирішити позов,  що всупереч викладених в рішенні висновків не є зміною на розсуд суду підстав позову.

Суд заявлені позовні вимоги не розглянув,  а відмовив в задоволенні позову,  який не заявлявся,  оскільки позивачка в позові не посилалася на наявність між нею та відповідачами договору оренди і необхідність розрахунку за ним.

При розгляді справи суд першої інстанції має звернути увагу на те,  що відповідно до вимог ст. 390,  1212,  1214 ЦК України власник майна,  яким незаконно володіє інша особа (недобросовісний набувач),  має право на передання всіх доходів від цього майна,  які вказана особа одержала або могла одержати за весь час незаконного володіння ним з часу,  коли дізналася або могла дізнатися про незаконність її володіння цим майном.

Якщо позивачка вважає,  що розмір вказаних доходів визначається саме розміром орендної плати за користування належним їй на праі власності приміщенням магазину,  то відомості щодо середнього розміру такої плати за 1 квадратний метр площі мають бути витребувані судом за клопотанням відповідної сторони в агенціях з нерухомості в місцевості за місцем знаходження приміщення магазину.

Керуючись ст. ст. 307,  311,  314 ЦПК України,  апеляційний суд,  

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,  рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2007 року СКАСУВАТИ,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.