Справа № 1-144
2008р.
ПОСТАНОВА.
25 листопада 2008р. м.Долина.
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого: судді Тураш В.А.
секретаря: Колодій Т.Й., Скуба Л.М.
прокурора : Чекан Н.М.
захисника :
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Долина справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця та мешканця АДРЕСА_1, який має вищу освіту, українця, громадянина України, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,
за ст. 172 ч.1 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. грубо порушив законодавство про працю.
Діяння вчинено за таких обставин:
Підсудній ОСОБА_1., являючись суб”єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, відповідно до кодексу Законів про працю України та Наказу Міністерства праці та соціальної політики № 260 від 08.06.2001 року „Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”, як суб”єкт підприємницької діяльності, який використовує найману працю, зобов”язаний укласти з працівником в письмовій формі трудовий договір, який зареєструвати в державній службі зайнятості за місцем свого проживання та на підставі цього внести відповідні записи до трудової книжки працівника (про прийняття та звільнення його з роботи).
З жовтня 2007 року, з вересня 2006 року та з червня 2007 року підсудній, в порушення ст.ст. 43, 46 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 24-1, 26, 48 Кодексу законів про працю України, наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року „Про затвердження форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745, затвердженого ним порядку, та інших нормативно-правових актів, працевлаштував у себе в кузні відповідно: різноробочим громадянина ОСОБА_2, слюсарем ОСОБА_3 та зварщиком ОСОБА_4, без укладення з ними трудових угод, не зареєструвавши ці угоди в Долинському районному центрі зайнятості та не вніс про працевлаштування записи до їхніх трудових книжок, і, заробітну плату виплачував їм без відомості, не подаючи при цьому відповідні дані в державні контролюючі органи, чим фактично позбавив працівників права на соціальний захист, тобто грубо порушив законодавство про працю, конституційні права вищевказаних громадян. Таким чином, без відповідної реєстрації, тобто неофіційно, громадянин ОСОБА_2. у ОСОБА_1. працював з жовтня 2007 року до 26 червня 2008 року, ОСОБА_3з вересня 2006 року до 26 червня 2008 року та ОСОБА_4 з червня 2007 року до 20 червня 2008 року.
--2--
Підсудній ОСОБА_1. свою вину у вчиненні грубого порушення законодавства про працю визнав повністю, по суті пояснив, що він являється суб»єктом підприємницької діяльності- фізичною особою. На кузні у нього працювало офіційно двоє осіб - ОСОБА_5. -коваль та ОСОБА_6. - зварювальник. Також у нього працювали ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4. трудові угоди з якими не було укладено. Він подав до Долинської оДПІ письмову заяву, форма якої затверджена наказом ДПІ від 29.10.1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та порядку його видачі» В цій заяві зазначається чисельність працівників, з якими укладено трудові угоди, зареєстровані в установленому порядку, а також вказується поіменний склад цих працівників. Ця заява у відповідності до п.2 наказу ДПІ була підставою для видачі йому свідоцтва про сплату єдиного податку та довідок про трудові відносини ОСОБА_5. та ОСОБА_6. з ним як приватним підприємцем. У випадку збільшення чисельності працівників протягом терміну дії отриманого свідоцтва, платник єдиного податку, як зазначається в п.4 наказу ДПІ, повинен отримати довідки на цих працівників. З цього наказу він зрозумів, що у звіті слід відображати чисельність працівників, з якими він як підприємець уклав трудові угоди та які зареєстровані в установленому порядку в районному центрі. 20.06.2008 року до нього в кузню приїхали працівники Долинської міжрайпрокуратури , Долинського РВ УМВС та інспектор праці, які виявили порушення законодавства про працю. На даний час всі порушення усунуті, зокрема з ОСОБА_3. укладено трудовий договір, а ОСОБА_2. та ОСОБА_4. у нього більше не працюють. З потерпілими він примирився. Розуміє, що вчинив неправильно, у вчиненому розкаюється. Просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілими.
Суд вислухавши думку учасників процесу ,вивчивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності ,вважає,що дане клопотання підлягає до задоволення, враховуючи наступне:
Згідно ст.46 КК України - особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, або необережний злочин середньої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Стаття 172 ч.1 КК України передбачає міру покарання у вигляді штрафу в розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, або виправні роботи на строк до двох років.
У відповідності до вимог ст.12 ч.2 КК України - злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання.
Згідно вимоги в ВОІ при УМВС в Івано-Франківській області (а.с.56) ОСОБА_1. раніше не судимий.
Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_3пояснив, що в кузні, що в м. Долина Івано-Франківської області яка належить ОСОБА_1 він працював десь з вересня 2006 року, і до 20 червня 2008 року. На роботу його приймав ОСОБА_1. Трудового договору з ним укладено не було, в трудову книжку записів не внесено. Він там працював слюсарем, також виконував зварочні роботи, вставляв ворота і таке інше. Робочий день тривав з 8 години ранку до 17 години вечора. Обід тривав з 12 до 13 години. Вихідні дні субота та неділя. Заробітна плата його залежала від виробітку, приблизно 800 гривень на місяць. На даний час він у приватного підприємця ОСОБА_1 працює офіційно, трудова угода з ним укладена Будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до підсуднього він немає . Просить його не карати.
Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що в кузні, що в м. Долина Івано-Франківської області , яка належить ОСОБА_1. він працював з жовтня 2007 року по 20 червня 2008р. На роботу його приймав ОСОБА_1. Трудового договору з ним укладено не було, в трудову книжку записів не внесено. Він там працював різноробочим. Заробітна плата його залежить від виробітку, приблизно 1000 гривень на місяць. Після перевірки він у ПП ОСОБА_1. не працює. Цивільний позов до підсудного ОСОБА_1.
--3--
заявляти не буде, оскільки не має до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру. Просить не судити ОСОБА_1.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4,пояснив, що в кузні, яка належить ОСОБА_1. він працював десь з червня 2007 року до 20 червня 2008 року. На роботу його приймав підсудній. Трудового договору з ним укладено не було, в трудову книжку записів не внесено. Він там працював зварщиком, вставляв ворота і таке інше. Працював він не постійно, час від часу, оскільки часто їздив в Рівненську область до матері, хворів і т.д. Заробітна плата його залежала від виробітку, 60 гривень на день. На даний час він у приватного підприємця ОСОБА_1. з часу проведення перевірки працівниками міжрайпрокуратури не працює. Цивільний позов до ОСОБА_1. заявляти не буде, оскільки не має до нього жодних претензій.Просить його не судити.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснив, що з 7 лютого 2008 року він працює слюсарем у приватного підприємця ОСОБА_1., в його кузні, яка знаходиться на території АТП в м.Долина по вул. Обліски. Виконує різну роботу, а саме установка кованих виробів, прийняття замовлень і ін. Працює він офіційно, з ним укладено трудовий договір. Його трудова книжка знаходиться у підприємця ОСОБА_1. Заробітну плату йому платить ОСОБА_1. по відомості. З ним в кузні також працювали Олександр, Володимир, Дмитро, які на даний час визнані потерпілими .
Таким чином суд приходить до переконання, що клопотання підсудного про закриття кримінальної відповідальності у зв»язку примиренням з потерпілими за ст. 46 КК України підлягає до задоволення, оскільки підсудній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, у вчиненому щиро розкаявся, примирився з потерпілими, збитки заподіяні його діями відшкодовані в добровільному порядку, а стаття 46 КК України передбачає імперативне і безумовне звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності зазначених вище підстав такого звільнення.
На підставі статті 45 КК України, керуючись статтею 7 -2, 282,296 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за статтею 172 ч.1 КК України і провадження по справі закрити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - підписку про невиїзд - скасувати.
Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з дня її винесення шляхом подачі апеляції до апеляційного суду.
Суддя: