Справа № 101/4946/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року

Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Прищепа А.В.,

при секретарі Захаровой Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушта справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_1 з посиланням на вимоги ст.1166, 1167 ЦК України звернувся до суду із позовом у якому просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 4000 гривень, та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2001 року продав громадянину ОСОБА_3 частку житлового будинку загальною площею 78,7 кв.м. за адресою с.Лучисте, вул.Алуштинська 6 разом із господарчими спорудами.

Після продажи будинку земельна ділянка площею 0,09 га залишилася у його власності, що підтверджується державним актом № 021036, який був виданий Лучистівською сільською радою.

20.09 2002 року громадянин ОСОБА_3 подарував відповідачу ОСОБА_2 частку житлового будинку з господарчими спорудами. Після чого відповідач став власником частки домоволодіння, але при цьому в нього не має права власності на земельну ділянку.

Відповідач використовує незаконно земельну ділянку на власний розсуд, перешкоджає користуватися позивачу належною земельною ділянкою, провокує сварки.

На земельній ділянці, яка належить позивачу знаходилася господарча споруда, яку відповідч самовільно зруйнував, завдавши тим самим позивачу матеріальну шкоду, яку він просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути моральну шкоду яку обґрунтовує тим, що у зв’язку з неправомірністю дій відповідача він був вимушений звертатися до лікаря у зв’язку з погіршення стану здоров’я з діагнозом ішемічна хвороба серця.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вважає заявлені вимоги не обґрунтованими та пояснив, що ніяких незаконних дій стосовно зносу господарчої споруди він не робив. Згідно з договором купівлі продажу від 25.07.2001 року ОСОБА_1 продав частку домоволодіння за адресою: с.Лучисте, вул.Алуштинська 6, та погодився з умовами договору підписавши його, де було зазначено, що на підставі ст.. 28-30 Земельного кодексу України він відмовляється від права власності на земельну ділянку. Йому на підставі договору дарування від 20.09.2002 року перейшла у власність ? частина домоволодіння з господарчими спорудами, в тому числі сарай літера «Д», та навіс під літерою «Г», якими він розпоряджається на власний розсуд.

Вислухавши думку сторін, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов’язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на стороні у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з’ясуванні обставин справи шляхом роз’яснення прав та обов’язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2001 року продав громадянину ОСОБА_3 частку житлового будинку загальною площею 78,7 кв.м. за адресою с.Лучисте, вул.Алуштинська 6 разом із господарчими спорудами.

20.09 2002 року громадянин ОСОБА_3 подарував відповідачу ОСОБА_2 ? частку житлового будинку з господарчими спорудами за адресою с.Лучисте, вул.Алуштинська 6 , що підтверджується договором дарування (а.с.27).

Відповідно до договору дарування відповідач придбав ? частку домоволодіння разом із господарчими спорудами відповідно до даних правовстанолюючого документу, та технічної документації, яке складається з наступного: ? частка будинку загальною площею 78,7 кв.м., в основному : А – жиле; А-1 – прибудова, А-2 прибудова, А-3 прибудова, а-1 прибудова, 2-а-2 тамбур, Б-літня кухня, В –сарай, Г – навіс, Д-сарай, Ж – баня, З – уборна, И- літня кухня, споруди.

Позивач звертаючись з позовом до суду просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду яку він поніс в наслідок незаконних дій відповідача, який самовільно зруйнував прибудову на земельній ділянці, що знаходиться у власності позивача.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Надані позивачем доказі на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме: копія пояснювальної від депутата по вул..Шосейна та Алуштинська с.Лучисте – ОСОБА_4П.(а.с.7), копія фото земельної ділянки (а.с.8) постанова про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 (а.с.11) суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не стосуються змісту обставин спірних правовідносин сторін.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 гривень, яку він вважає поніс в наслідок протиправних дій відповідача, яке виразилося у погіршенні стану його здоров’я (нервовий струс, моральні страждання, душевні хвилювання).

Згідно з ст.. 1167 Цивільного кодексу України відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, який включає в себе наступні обов’язкові елементи: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звЧязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровЧя;2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звЧязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімЧї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звЧязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 31 травня 1995 року ; 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема повинен з’ясовувати , чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що заявлений позов обгрунтований посиланням на наявність речового права на землю, яке позивачу взагалі не належить. Доказів на підставі яких можливо спростувати наведені висновки суду позивачем не надано.

Позивачу неодноразово роз’яснювались права, передбачені процесуальним законодавством в частині обов’язку доказування обставин справи. Але ніяких додаткових доказів в обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано, клопотань про їх витребування не заявлено, будь-яких свідчень стосовно предмету позову не висловлено, що свідчить про неналежне виконання обов’язку щодо доказування обставин справи з боку позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 208 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апелляційного суду АРК через Алуштинський міський суд АР Крим в порядку та строки передбачені ст. 294 -296 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя