ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 905/3266/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьменко М.В.

суддів Васищак І.М.,

Палій В.М.

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Управління міського майна Маріупольської

міської ради

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013

у справі господарського суду Донецької області № 905/3266/13

за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Маріуполя в інтересах

територіальної громади в особі Управління міського майна

Маріупольської міської ради

до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

про звільнення нежитлового приміщення

Представники сторін:

від прокуратури Сіромашенко Р.Л.;

від позивача не з'явилися;

від відповідача не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради з позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про виселення відповідача із займаного нею нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 52,6 кв.м., яке знаходиться у її володінні без відповідної правової підстави та передачі вказаного приміщення за актом прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013 у справі № 905/3266/13 (суддя Тоцький С.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року (судді Скакун О.А., Коляденко Т.М., Принцевська Н.М.) апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задоволено. Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 у справі № 905/3266/13 скасовано. Позов Прокурора Орджонікінзевського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Даний судовий акт мотивовано тим, що прокурором було неправильно визначено позивача, тобто, орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління міського майна Маріупольської міської ради просить постанову суду апеляційної інстанції від 31.07.2013 скасувати, внаслідок її винесення з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції від 18.06.2013 залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 5 ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як передбачено п. 31 ст. 26 Закону, сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до п. 1.1 Положення про Управління міського майна Маріупольської міської ради, Управління є виконавчим органом міської ради, створюється, ліквідується і реорганізується рішенням міської ради.

Згідно з п. 2.1 Положення, Управління за дорученням та на підставі рішень міської ради здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, не врахувавши положення п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України та залишивши поза увагою, що Управління міського майна Маріупольської міської ради є виконавчим органом міської ради, за дорученням та на підставі рішень міської ради здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, безпідставно залишив без розгляду позов Прокурора Орджонікінзевського району м. Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Помилкове посилання у вступній частині позовної заяви на те, що позов подано прокурором в інтересах територіальної громади, а не в інтересах держави, із подальшим обґрунтуванням у позовній заяві у чому саме відбулося порушення інтересів держави та у чому полягає необхідність їх захисту, не є правовою підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження, оскільки судове рішення першої інстанції по суті Донецьким апеляційним господарським судом не переглядалось.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління міського майна Маріупольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2013 у справі № 905/3266/13 скасувати.

Справу №905/3266/13 передати до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи -підприємця ОСОБА_2.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.