Справа № 366/752/13-к Головуючий у І інстанції Тетервак Н.А.

Провадження № 11-кп/780/598/13 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 18 04.12.2013

УХВАЛА

Іменем України

4 грудня 2013 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Левчука О.Д., Орла А.І.

секретаря судового засідання: Вороніної А.В.

прокурора: Скрипки І.М.

захисника обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на вирок Іванківського районного суду Київської області від 9 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України; -

в с т а н о в и л а:

Вироком Іванківського районного суду Київської області від 9 вересня 2013 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Буча Ірпінського району Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утримані одну малолітню дитину 5 років, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 04.06.2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ст. 185 ч.3 до 5 років позбавлення волі (ухвалою Апеляційного суду від 18.08.2010 року вирок суду змінено - до 3 років 6 місяців позбавлення волі),

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3, призначено за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду від 04.06.2010 року за ст. 185 ч.3 КК України, зміненого Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.08.2010 року, у вигляді 3 (трьох) років 6 місяців позбавлення волі;

строк відбування покарання ОСОБА_3 рахується з 09.09.2013 року;

до набрання вироку законної сили, обрано ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття та тримання під вартою, взявши під варту із зали суду.

Згідно із вироком, кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_3, будучи раніше судимим, 04.06.2010 року Києво-Святошинським районним судом за ст. 185 ч.3 КК України (вирок змінено ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18.08.2010 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнившись 07.05.2012 року умовно-достроково та маючи невідбуту частину покарання 1 (один) рік 13 днів, на шлях виправлення не став та скоїв новий злочин.

Так, ОСОБА_3, 08.02.2013 року, приблизно о 20 годині, точний час судом та слідством не встановлений, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна з господарства АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4

В подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3, 08.02.2013 року, приблизно о 20 годині, прийшов до господарства по АДРЕСА_2 та проник на територію даного господарства, де шляхом пошкодження металевим прутом металевого замка вхідних дверей, проник до будинку, а потім до літньої кухні, що знаходиться в цьому ж господарстві, звідки таємно викрав 4 (чотири) батареї опалення, відрізавши їх від системи опалення, одну чугунку плиту, металевого бачка об'ємом 60 літрів, металеву трубу довжиною 20 метрів, кришку з газової плити, вага яких як брухт чорних металів становить 231 кг., вартістю по 1 грн. 70 коп. за 1 кг., на суму 392 грн. 70 коп., а також 4 алюмінієві карнизи, вага яких як брухт кольорових металів становить 4 кг., вартістю 8 грн. за 1 кг., на суму 32 грн., чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 424 грн. 70 коп.

Викрадений металобрухт ОСОБА_3, здав на пункт прийому металобрухту в с. Олізарівка, а отриманими грошами розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 185 КК України зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, а також у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Так, при винесенні вироку і обранні обвинуваченому покарання суд першої інстанції не достатньо врахував, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей та онкохвору дружину, злочин ним був вчинений під впливом збігу тяжких особистих обставин - він змушений був знайти кошти для забезпечення дітей харчами та для лікування дружини.

Також, захисник зазначає, що до обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 слід віднести його щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю і розслідуванню злочину та вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин. Тому, на думку апелянта, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без його ізоляції від суспільства.

Крім того, в порушення ч.5 ст. 72 КК України суд першої інстанції до строку покарання, призначеного ОСОБА_3, не зарахував час його перебування під вартою протягом досудового слідства у кримінальному провадження.

В зв'язку з цим, захисник просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 змінити, обравши йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України шляхом переходу до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного в санкції ч.3 ст. 185 КК України - у вигляді штрафу.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

захисника, який підтримав свою апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив задовольнити;

прокурора, яка апеляційну скаргу захисника обвинуваченого підтримала частково, в частині не зарахування до строку покарання ОСОБА_3 часу його перебування під вартою протягом досудового слідства у кримінальному провадженні, в іншій частині апеляційної скарги просила відмовити;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України не оскаржуються учасниками процесу.

На підставі ст. 404 КПК України апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог тільки, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Так, призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості і характер скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який згідно наданих характеристик за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом'якшують його покарання, а саме, щире каяття та прийшов до переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Доводи апеляції захисника про необхідність зменшення строку відбування покарання не ґрунтуються на матеріалах справи оскільки призначене покарання є таким, що відповідає санкції ч.3 ст. 185 КК України. Посилання захисника, як на підставу для зменшення строку відбування покарання на те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі не були враховані пом'якшуючі обставини, а саме, його щире каяття, позитивні характеристики з місця проживання, а також те, що на його утриманні перебуває малолітня дитина та онкохвора дружина, внаслідок чого злочин ним був вчинений під впливом збігу тяжких особистих обставин, не може бути підставою для зменшення строку відбування покарання, оскільки ОСОБА_3 будучи раніше судимим на шлях виправлення не став, маючи не відбуту частину покарання, вчинив новий аналогічний злочин. Наведене указує на те, що призначення ОСОБА_3 остаточного покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі відповідає вимогам закону, а вирок в цій частині належним чином мотивований.

Разом з тим, згідно ч.5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, 01.03.2013 року ОСОБА_3 був обраний захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою, строк застосування якого становив з 28.02.2013 року по 29.04.2013 рік (а.с. 3-4).

Однак, при постановленні вироку суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог закону, до строку покарання, призначеного ОСОБА_3, не зарахував час його перебування під вартою протягом досудового слідства у кримінальному провадженні.

Тому, на думку колегії суддів доводи апеляції захисника в цій частині є обґрунтованими і вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а апеляція захисника частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, задовольнити частково.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 9 вересня 2013 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України - змінити.

Зазначити в резолютивній частині вироку, що у відбуте покарання ОСОБА_3 зарахувати строк тримання його під вартою в період з 28.02.2013 року по 29.04.2013 рік.

В решту вирок суду залишити без змін.

СУДДІ

Зіміна В.Б. Левчук О.Д. Орел А.І.