Справа № 11-869\ 2006р. Категорія: ст. 286 ч. 3 КК

Головуючий у 1 інстанції: Щербина А.С. Доповідач: Моісеєнко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня 7 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого  Безверхого О.М. Суддів Моісеєнко Т.М., Сахнюка В.Г. З участю прокурора Кононенко К.М. Захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 Потерпілого ОСОБА_3 Представника потерпілого ОСОБА_4 Засудженого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1, на вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 9 жовтня 2006 року яким

ОСОБА_5,

раніше не судимий

засуджений за ст. 286 ч. З КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до позбавлення волі на

строк 6 років, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк З роки. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму 775,81 грн. в рахунок

відшкодування матеріальної шкоди та суму 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної

шкоди.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за слідуючих обставин:

15 червня 2006 року о 4 год.30 хв. ОСОБА_5 керуючи за дорученням автомобілем « Мерседес - Бенц », реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху Суми - Полтава - Олександрія і за поворотом на с. Гребеніківка Краснопільського району, де дорога має заокруглення, на порушення вимог п.п. 1.2,11.2, п. 1.1 .додатку 2 Правил дорожнього руху України здійснив виїзд на зустрічну смугу руху транспортних засобів, де в цей час рухався автомобіль АЗЛК - 2141 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався в напрямку м. Харкова і з яким відбулося зіткнення. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди водій автомобіля АЗЛК - 2141 ОСОБА_6 та пасажир цього автомобіля ОСОБА_7 отримали тяжкі тілесні ушкодження від яких померли на місті пригоди.

В поданій апеляції захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок змінити, призначити засудженому ОСОБА_5 більш м'яке покарання ніж передбачене санкцією закону по якому він засуджений, та зменшити розмір моральної шкоди на користь потерпілого як занадто великій.

Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_4, які просять апеляцію захисника залишити без задоволення, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні злочину, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами, є обгрунтованим і в апеляції не оспорюється.

Що стосується доводів апеляції захисника ОСОБА_1 про занадто великій розмір моральної шкоди, стягнутий на користь потерпілого ОСОБА_3, то вони необгрунтовані

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р № 4 ( зі змінами та доповненнями ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви».

На думку колегії суддів, при вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд в повної мірі врахував обставини справи та ступінь моральних страждань потерпілих, викликаних загибеллю обох батьків, в зв'язку з цими обставинами зміну їх способу життя, погіршенню стану їх здоров'я і постановив правильне рішення.

Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_5 то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, даних про особу засудженого, а також враховані обставини, які пом'якшують його покарання, також і ті, на які посилається захисник.

Крім того, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд застосував вимоги ст. 69 КК України, призначивши йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції закону по якому він засуджений, тому колегія суддів не знаходить підстав для призначення ОСОБА_5 ще більш м'якого покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362,365,366,377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА;

Вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 9 жовтня 2006 року залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.